77.Органи державної влади:поняття,ознаки та види:

• Поняття державного органу

Важливою ознакою будь-якої держави є державний апарат -система органів державної влади (державних органів), через діяльність яких здійснюється державна влада (у формі представницької демократії), реалізуються функції держави та забезпечується захист її інтересів¹.

Поняття «державний орган» і «державна організація» безпосередньо пов'язані.

Державна організація — це створений державою колектив працівників чи службовців, що характеризується організаційною єдністю, а також наявністю нормативно визначених повноважень в одній із сфер суспільних відносин.

Державна організація характеризується наявністю чітко визначеної зовнішньої форми, що визначається такими різновидами організацій:

10. державне підприємство — це колектив працівників, що створюється з метою забезпечення економічних функцій та реалізації матеріальних інтересів суспільства та держави;

11. державна установа — це колектив службовців, що створюється державою з метою забезпечення реалізації соціальних п пересів;

12. орган держави — це колектив службовців та посадових осіб, що створюється з метою реалізації владних повноважень від імені держави.

Конституція України не вживає терміни «державний орган» та «орган держави», хоча вони зустрічаються у чинних законах і а інших нормативно-правових актах. Наприклад, Розділ IV За- кону України «Про громадянство України» має назву: «Повноваження державних органів, які беруть участь у вирішенні питань громадянства». Натомість Конституція України використовує термін «органи державної влади», яким позначається сукупність органів законодавчої, виконавчої та судової влади (наприклад, відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією; згідно з ч. З ст. 32 Конституції України кожен громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею).

З нашої точки зору, поняття «орган держави», «державний орган» та «орган державної влади» є тотожними. При цьому для уникнення спорів з приводу змісту цих термінів у нормативно-правових актах варто використовувати той термін, який вживається Основним Законом (тобто «органи державної влади»), відповідно до ч. 2 ст. 8 якого закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і мають відповідати їй.

Положення кожного органу державної влади, врегульоване правовими нормами, утворює його правовий статус, що включає:

1) завдання діяльності органу, що вказують на його певне соціальне призначення;

2) компетенцію органу державної влади, що охоплює конкретні функції та повноваження стосовно певних предметів ві дання. Функції визначають напрямки, сфери діяльності державного органу, а повноваження показують, що конкретно орган може або повинен робити щодо певного предмета відання. Особливостями повноважень органу державної влади порівняно з правами та обов'язками фізичних осіб є те, що органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (тоді як реалізація прав фізичними особами здійснюється за правилом «дозволено все, що прямо не заборонено законом»), а також те, що значна частина прав органу державної влади є водночас його обов'язками (наприклад, відповідно до ч. 2 ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України одночасно млі право та зобов'язаний вирішувати питання про відповідність мконів та інших правових актів Конституції України і давати офіційне тлумачення Конституції України та законів України). І і ід мати на увазі, що повноваження, пов'язані із самоорганізації ю органу, до його компетенції не входять;

3) акти і дії державного органу, в яких реалізується його компетенція. Наприклад, ч. 1 ст. 117 Конституції України вста-монлює, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання;

1) порядок формування органу, яким найчастіше є обрання ЧИ призначення. Наприклад, відповідно до ч. 1 ст. 76 Конституції України конституційний склад Верховної Ради України — чо-і криста п'ятдесят народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування; згідно з ч. 4 ст. 114 Конституції України Міністр оборони України, Міністр закордонних справ України призначаються Верховною Радою України за поданням Президента України, інші члени Кабінету Міністрів України призначаються Верховною Радою України за поданням Прем'єр-міністра України;

6. внутрішню організацію органу державної влади, яка має важливе значення, зокрема для представницьких органів (наприклад, кількість палат парламенту суттєво впливає на особливості його функціонування);

7. порядок (процедуру) роботи органу державної влади, що включає низку проваджень або процесів. Процедура має не тільки юридичне, а й політичне значення, оскільки демократичність органу багато в чому визначається демократичністю процедур ііого діяльності;

юридичну відповідальність державного органу. Наприклад, відповідно до ч. 1 ст. 87 Конституції України Верховна Рада України за пропозицією Президента України або не менш як однієї третини народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України може розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів України та прийняти резолюцію недовіри Кабінету Міністрів України більшістю від конституційного складу Верховної Ради України, наслідкам чо- го згідно з ч. 3 ст. 115 Конституції України є відставка всього складу Кабінету Міністрів України.

Іноді в конституціях та інших нормативних актах установлюється повна або часткова невідповідальність (не плутати з безвідповідальністю, яка не є юридичним поняттям) органу або його члена. Наприклад, в Іспанії конституція визначає, що король недоторканний і не підлягає відповідальності¹.

Матеріальну основу організації і діяльності державного органу складають кошти державного бюджету. Кожен державний орган має власне майно.

Важливою рисою державного органу є територіальний масштаб його діяльності.

Усі державні органи мають статус юридичної особи.

Отже, державний орган (громадянин чи колектив громадян) — це відносно відокремлена частина єдиної системи органів державної влади, побудованої за конституційним принципом розподілу влади, який створюється у певному, визначеному законом, порядку і здійснює завдання та функції на підставі державно-владних повноважень, власної компетенції; його особовий склад об'єднується правовими зв'язками в одне ціле (якщо це не одноособовий орган) і діє на певній території за допомогою визначених форм організації та методів діяльності².

Різноманітність державних органів зумовлює їх класифікацію за багатьма критеріями, зокрема:

1) за характером:

~ первинні державні органи, що утворюються населенням і йому підзвітні. До таких органів в Україні належить, наприклад, Верховна Рада України, конституційний склад якої становить чотириста п'ятдесят народних депутатів України, що обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування;

- вторинні державні органи, що утворюються первинними органами та їм підзвітні. Наприклад, відповідно до ч. 4 ст. 114 Конституції України Міністр оборони України, Міністр закордонних справ України призначаються Верховною Радою України за поданням Президента України, інші члени Кабінету Міністрів України призначаються Верховною Радою України за поданням Прем'єр-міністра України, а згідно з ч. 2 ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією;

2) за порядком утворення:

• органи, що обираються (населенням чи представницькими органами) (наприклад, населенням в Україні обирається Верховна Рада України);

• органи, що призначаються (главою держави чи вищестоящим в порядку підлеглості органом). Наприклад, відповідно до пунктів 11, 12, 13 ч. 1 ст. 106 Конституції України Президент України призначає на посаду за згодою Верховної Ради України Генерального прокурора України; призначає на посади половину складу Ради Національного банку України, половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;

• органи, що затверджуються (наприклад, відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 85 Конституції України до повноважень Верховної Ради України належить затвердження загальної структури, чисельності, визначення функцій Служби безпеки України, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також Міністерства внутрішніх справ України);

• органи, що успадковуються (в Україні відсутні);

3) за порядком прийняття рішень:

• колегіальні, що приймають рішення після обговорення шляхом голосування (наприклад, відповідно до ч. 2 ст. 84 Конституції України рішення Верховної Ради України приймаються виключно на її пленарних засіданнях шляхом голосування);

• єдиноначальні, рішення від імені яких приймаються керівниками особисто (наприклад, згідно з ч. 1 ст. 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 p., зі змінами і доповненнями, голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством);