33.Поняття,суть та ознаки конституційного ладу.Місце загальних засад конституційного ладу в системі Конституції України.

. Конституційний лад України є досить невизначеною та дискусійною категорією конституційного права. Термін конституційний лад вживається в багатьох законах але завжди уточнюється. В науковій літератури поняття конституційний лад аналізують через державний та суспільний лад.

Погарілко утримувався від визначення характеризуючи його за суттю як певний тип конституційно-правових відносин зумовлених рівним розвитком суспільства, держави і права. За змістом як державний та суспільний лад, конституційний статус людини і громадянина, систему безпосереднього народовладдя, організацію державної влади і місцевого самоврядування, територіальний устрій, основи національної безпеки та інші найважливіші інститути конституційно-правових відносин. За формою як систему основних організаційних і правових форм суспільних відносин передбачених конституцією, тобто основних видів організації і діяльності суспільства, держави та інших суб’єктів. Конституційний лад – це система суспільних відносин, передбачених і гарантованих конституцією та законами прийнятими на її основі та відповідно до неї.

Шевченко визначив конституційний лад як певний тип конституційно-правових відносин зумовлений рівнем розвитку держави і суспільства, у зв’язку з цим поняття конституційного ладу потрібно виводити з категорії державного та суспільного ладу.

Тодика визначав конституційний лад як устрій держави і суспільства закріплений конституційними нормами.

Гарчова та Явниш вважали під конституційним ладом – спосіб організації суспільства, де держава обмежена правом, є політичною організацією громадянського суспільства, має демократичний правовий характер, де людини права і свободи є найголовнішою цінністю, а їх дотримання і захист є головним обов’язком держави.

Баглай та Габрічидзе вважали, що конституційний лад – це порядок, за яким забезпечуються права і обов’язки громадянина, а держава діє відповідно до конституції.

Кутафін визначає конституційний лад як форму або спосіб організації держави, що забезпечує її підпорядкування права і характеризує її як конституційну державу.

Змістом конституційного ладу на думку деяких вчених є: це сукупність правовідносин, що виникають у зв’язку із застосуванням норм конституцій та норм інших джерел конституційного права; це сукупність основоположних правовідносин закріплених і нерідко виділених конституцією; це система конституційних положень здебільшого сутнісного характеру які іноді наділені найвищим рівнем юридичної жорсткості.

Категорія державний лад визначається як будівництво або устрій держави та її органів. Це широка категорія яка крім будівництва охоплює територіальні організації влади.

За Конституцією України права визначення конституційного ладу і право зміну не розрізняються.

На думку Шоповала сутність конституційного лада визначена змістом 1, 3, 13 розділів. Розділ 1 визначає основу конституційного ладу, містить положення сутнісного характеру більшість з яких виконує роль юридичного підґрунтя нормативної першооснови для інших конституційних положень. Розділ 3 розвиваючи відповідно основи конституційного ладу визначає загальні умови здійснення народного волевиявлення через форми безпосередньої демократії. Розділ 13 засвідчує фундаментальний характер основного закону, його найвищу силу.

Поняття конституційний лад не визначається, хоча ця назва в тексті зустрічається тричі. З положень статті 17 та 37 випливає, що конституційний лад це закріплений конституцією економічний, соціальний, національний, політичний (включаючи державний) та інший устрій України, заборонено змінювати насильницьким шляхом.

Конституційний лад на думку Веніславського є базовою та інтегруючою категорією конституційно правової теорії та процесів державотворення і об’єднує низку різноманітних явищ та інститутів, що характеризують державу як демократично, соціальну і правову. Конституційний лад – це сукупність базових цінностей політико-правових ідеалів які є базами для суспільної свідомості українського закону які нашли своє формалізоване закріплення в Конституції України у вигляді основоположних конституційних ідей та принципів.

На думку Веніславського конституційний лад отримав закріплення у преамбулі, 1, 2, 3 розділі.

Ознаки конституційного ладу:

• Фундаментальність;

• Прогностичний характер;

• Історична зумовленість;

• Постійність;

• Стабільність.

2. Загальні засади конституційного ладу – це основоположні принципи організації та діяльності держави, які визначають форми і засоби організації Української держави, які становлять карказ конституційного права, відповідну базу на якій формується конституційно-правові відносини та включають в себе принципи які містять вихідні основи системи права України.

Риси принципів конституційного ладу:

• Політико-правовий характер.

• Узагальнюючи значення для розвитку соціальних процесів.

• Нормативність та загальнообов’язковість.

• Юридичне верховенство, що до інших положень конституції та вищих нормативно-правових актів.

• Стислість і сконцентрованість положень.

• Загально-прийнятність та свобода від ідеологічних установ.

• Цілісність.

• Стійкість та особливий порядок дій.

Принципи конституційного ладу становлять цілісну систему.

Принципи конституційного ладу містяться в преамбулі Конституції України і складаються з:

• Моральних (конституція приймалася з усвідомленням відповідальності перед Богом, власною совістю, попереднім та нинішнім поколінням).

• Загально-соціальні (конституція приймалась з піклуванням про громадську злагоду).

• Демократичних (конституція прийнята від імені народу, є вираженням суспільної волі, її прийнято з прагненням розвитку демократії).

• Державно-правових та історичних (конституція прийнята на основі багатовікової історії українського державотворення, здійснюваного нацією та українським народом і з метою розвитку правової держави).

• Гуманістичних (конституцію прийнято для забезпечення прав і свобод людини).

Принципи, що містяться в 1 розділі:

• Принцип згідно яким людина, її життя, честь, здоров’я є її найбільшою соціальною цінністю (стаття 3).

• Принцип народного суверенітету (стаття 5).

• Визначення форми Української держави, як унітарної, суверенної, незалежної, демократичної, соціальної, правової держави з республіканською формою (статті 1, 2, 5).

• Принцип розподілу влади (6 стаття).

• Визнання і гарантування місцевого самоврядування (7 стаття).

• Принцип верховенства права (статті 8 та 19).

• Визнанням і гарантування (статті 11, 13, 14). !!!

• Принцип політичної, економічної та ідеологічної діяльності.

• Принцип визнання української мови державною.

• Принцип заборони цензури (стаття 15).

• Принцип плюралізму, форм власності та форм господарювання (стаття 13).

• Принцип з гідно з яким норми міжнародного права є частиною національного законодавства.

• Визначення основних функцій держави, захист суверенітету і територіальної цінності, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки, екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноправності України, оборона держави, здійснення зовнішньополітичної діяльності держави.

• Принцип згідно з яким правовий порядок ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом.

• Закріплення державний символів державного прапора, гімну, герба.