Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
КПУ екзамен.doc
Скачиваний:
15
Добавлен:
18.09.2019
Размер:
2.9 Mб
Скачать

5.Поняття системи галузі кпу

Система конституційного права — це складна, структурова-на, динамічна система, з притаманними їй законами, принципами побудови та функціонування. Вона охоплює принципи конституційного права, його інститути та норми.

6.Співвідношення системи кпу і системи конституції України

Щодо співвідношення системи конституційного права та системи конституції слід зазначити таке:

  1. система конституційного права охоплює всі конституційно-правові норми, тоді як система конституції — тільки частину з них;

  2. для системи конституційного права характерний більш високий рівень узагальнення правових норм за предметною ознакою, ніж для системи конституції;

  3. система конституційного права є суб'єктивною категорією постійно, тоді як система конституції набуває нормативного характеру на час її дії;

  4. система конституційного права та система конституції постійно розвиваються, однак система конституційного права є більш мінливою.

  5. У цілому ж проблема співвідношення системи конституційного права із системою конституції є частиною більш загальної проблеми — співвідношення системи права і системи законодавства. У системі джерел певною мірою проявляється система конституційного права, через систему джерел пра-вотворчі органи можуть впливати на систему конституційного права1.

  6. Вивчення та правильне розуміння питань, що стосуються системи конституційного права та системи законодавства, мають важливе значення для здійснення систематизації законодавства.

7.Конституційно-правові інститути:поняття,особливості та види

Інститут конституційного права — це основний складовий елемент системи конституційного права, який об'єднує відносно відособлену групу взаємообумовлених та взаємопов'язаних норм конституційного права, що регулюють конкретні сторони чи елементи суспільних відносин, урегульованих конституційним правом3.

Як правило, до конституційно-правових інститутів відносять інститути:

  • основ конституційного ладу;

  • громадянства;

  • основ правового статусу людини і громадянина;

  • територіального устрою;

  • виборчого права;

  • системи державної влади;

  • системи місцевого самоврядування*.

Існує точка зору, відповідно до якої важливу роль у формуванні змісту державно-правових інститутів відіграє практика.

Так, С. А. Авакьян зазначає, що навіть за відсутності належної кількості правових приписів практика все ж забезпечує існування конституційно-правового інституту1.

Межі такого поняття, як правовий інститут, і в теорії, і на практиці дуже рухомі. Так, К. І. Козлова зазначає, що дане поняття може означати і досить вузьку групу однорідних, близьких за змістом норм, і значно більш широку їх групу аж до максимально великих правових утворень2. А. Н. Кокотов пропонує об'єднувати інститути конституційного права в Загальну та Особливу частини. На його думку, Загальна частина — це сукупність конституційних принципів, що поширює свою дію на всі складові даної галузі. Особлива частина включає державне, муніципальне право та громадянсько-публічне право3. Серед українських авторів думку про необхідність поділу конституційного права України на Загальну та Особливу частини обстоює також В. Л. Федоренко4.

Слід мати на увазі, що не кожна група норм права має юридичні властивості інституту. Інститут конституційного права є комплексним утворенням, яке має відповідати певним критеріям, яким властивий об'єктивний характер.

Інститути конституційного права не є однорідними за своїм структурно-функціональним спрямуванням. Відповідно до їх конструкції (моделі) та функціонування виділяють:

  1. підгалузі права (парламентське, виборче право тощо) — це об'єднання генеральних інститутів та інших елементів системи конституційного права;

  2. генеральні інститути — це інститути, які охоплюють значне за обсягом коло суспільних відносин і включають до свого складу більш дрібні структурні елементи (наприклад, інститут основ конституційного ладу України, інститут конституційно-правового статусу особи і громадянина, інститут державної влади тощо);

  3. основні інститути — це інститути, які, на відміну від генеральних інститутів, об'єднуються за більш однорідними правовими ознаками — мають більш вузьку і конкретизовану предметно-функціональну спеціалізацію правового регулювання, не використовують усього арсеналу прийомів і засобів конституційно-правового регулювання тощо;

  4. субінститути мають усі ознаки, притаманні класичним інститутам права, але ці ознаки перебувають у більш усіченому вигляді. До субінститутів можна віднести інститут притягнення депутата до юридичної відповідальності, інститут депутатського запиту тощо;

  5. одноелементні інститути є найдрібнішим об'єднанням норм конституційного права. їм властивий незначний вміст нормативного матеріалу, обмежений регулятивний вплив на елементи суспільних відносин та вузька функціональна спрямованість. У більшості випадків одноелементні інститути не входять до складу субінститутів та основних інститутів конституційного права, а займають периферійне місце в складі генеральних інститутів (інститут державного герба, інститут державного прапора, інститут повторних виборів тощо);

  6. міжгалузеві інститути, що утворюються на межі взаємодії конституційного права з іншими галузями права1 (інститут фінансування виборів та референдумів, інститут інформаційного забезпечення виборчої кампанії тощо).

Головні конституційно-правові інститути в межах загальних інститутів об’єднують правові норми, що регулюють певні групи; однорідних суспільних відносин. Вони виступають структурними підрозділами загальних інститутів і, на відміну від них, характеризуються більш вузькою предметною і функціональною спеціалізацією. Наприклад, до загального конституційно-правового інституту основ правового статусу людини і громадянина входять такі головні інститути: громадянства України, принципів правового статусу людини і громадянина, основних прав, свобод і обов’язків людини і громадянина, гарантій основних прав і свобод, правового статусу іноземців в Україні, політичного притулку.

Початкові конституційно-правові інститути (субінститути) в межах головних інститутів об’єднують кілька правових норм, що регулюють окрему групу суспільних відносин. Наприклад, до головного інституту громадянства України входить початковий інститут втрати громадянства України.

Існують прості та складні інститути. Наприклад, інститут виборчого прав включає такі інститути як виборче право (в суб'єктивному розумінні), виборчи процес. Останній містить у собі ряд стадій (призначення виборів, висунення кандидатів у депутати, голосування, підрахунок голосів і визначення результатів виборів До інституту основ правового статусу людини і громадянина як складного конститу ційно-правового інституту належать прості: інститут громадянства України; інсти тут основних прав і свобод громадян України, іноземців; інститут основних обов'яз ків та інші.

До простих конституційно-правових інститутів можна віднести інститут депутатського запиту, інститут імпічменту Президента України.

Розрізняють галузеві і міжгалузеві інститути. Галузевими є: інститут громадянства, територіального устрою, місцевого самоврядування тощо. Міжгалузевий: інститут власності.

Серед конституційних інститутів є і над інститути, які охоплюють значне коло суспільних відносин і включають до свого складу ряд інших інститутів, які, у свою чергу, можуть мати дрібніші структурні підрозділи. Такі над інститути: влади народу, д. суверенітету, д. влади тощо.