74.Поняття та види виборчих систем:

Поняття «виборча система» вживається у двох розуміннях:

у широкому розумінні — це впорядковані суспільні відноснії и, що складають порядок виборів органів публічної влади;

у вузькому розумінні — це спосіб розподілу депутатських мандатів між кандидатами залежно від результатів голосування іиборців або інших уповноважених осіб.

І Іайчастіше це поняття застосовується саме у вузькому ро-iv мі пні, отже й ми надалі будемо його вживати саме так.

Розрізняють такі види виборчих систем.

Мажоритарна виборча система, при застосуванні якої обра-и и ми вважаються ті кандидати, які отримали встановлену біль- шість голосів. Вона застосовується у 83 державах світу, зокрема у США, Франції, Великобританії, Канаді. Може застосовуватися в одномандатних та багатомандатних виборчих округах.

Залежно від того, як визначається більшість голосів, необхідних для обрання кандидата, розрізняють:

• мажоритарну систему абсолютної більшості;

• мажоритарну систему відносної більшості;

• мажоритарну систему кваліфікованої більшості. Мажоритарна система абсолютної більшості вимагає для

обрання більше половини голосів від усіх зареєстрованих виборців або загальної кількості поданих голосів або поданих дійсних голосів.

За цієї системи встановлюється нижня межа участі виборців у голосуванні. Якщо її не досягнуто, вибори вважаються недійсними.

За мажоритарної системи відносної більшості обраним вважається кандидат, який отримав більшу кількість голосів, ніж інші кандидати. За цієї системи, як правило, не встановлюється обов'язковий мінімум участі у голосуванні. В Україні застосування цієї системи передбачено на виборах депутатів сільських, селищних рад та сільських, селищних, міських голів.

Мажоритарна система кваліфікованої більшості передбачає, що обраним вважається кандидат (список кандидатів), котрий отримав кваліфіковану кількість голосів, яка перевищує абсолютну більшість (2/3, 3/4 тощо).

Пропорційна виборча система передбачає, що депутатські мандати розподіляються пропорційно кількості голосів виборців, зібраних партіями у межах виборчого округу. Ця система застосовується у 57 країнах світу, зокрема в Іспанії, Італії, Португалії, ФРН, Ізраїлі (у Конституціях 16 з 25 країн—членів ЄС передбачено закріплення цієї виборчої системи для парламентських виборів¹).

Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 08.12.2004 p., а також ч. З ст. 1 Закону України «Про вибори народних депутатів України» передбачено, що вибори депутатів здійснюються на засадах пропорційної системи з обранням депутатів у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі за виборчими списками кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків політичних партій.

Запровадження пропорційної виборчої системи як єдиної 11; і парламентських виборах логічно узгоджується з усіма іншими положеннями Закону України «Про внесення змін до Кон-I гитуції України», що спрямовані на встановлення в Україні п.фламентсько-президентської форми правління та визначення її шііції депутатських фракцій, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховині Ради України, в якості політично відповідального суб'єкта 1.1 здійснення державної політики. Характеризуючи взаємозв'я-пік між пропорційною виборчою системою та діяльністю пар-ИМентської коаліції, фахівці з проблем діяльності парламентів і.і.шачають, що роль парламентської коаліції, до складу якої ЮЮДить більшість депутатів парламенту, значно зростає, якщо и державі існує пропорційна виборча система на виборах депу-і.ігііі парламенту¹.

Відповідно до Закону України «Про вибори депутатів Берми тої Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сіль-і і.ких, селищних, міських голів» за пропорційною системою у и ід повідних багатомандатних округах передбачено проведення и мі іорів депутатів міських рад, районних у місті рад, районних, І 'і і кісних рад, Київської та Севастопольської міських рад та Вер-чнііиої Ради Автономної Республіки Крим.

За впливом виборців на розташування кандидатів у спис-Ку для голосування розрізняють такі види пропорційної си-і теми: • з жорсткими списками, за яких виборець не може впливати на послідовність розташування кандидатів у виборчому списку політичної партії (застосовується в Україні на всіх иидах виборів з використанням пропорційної виборчої системи);

• з преференціями (саме цей різновид пропорційної системи,на думку О. Ф. Фрицького, є найбільш ефективним, оскільки дозволить громадянам обирати не лише партії, а й надавати переваги тим або іншим депутатам)¹;

• з напівжорсткими списками, коли здійснюється голосування за список у цілому і водночас визначаються преференції. Для пропорційного розподілу мандатів між партіями у світовій практиці використовуються два методи.

Метод виборчої квоти (метра, коефіцієнта), за якого для визначення кількості місць, які отримає кожен список під час розподілу, застосовується дільник. Відповідно до ч. 7 ст. 96 Закону України «Про вибори народних депутатів України» таким дільником є кількісний склад Верховної Ради України, визначений Конституцією України.

При цьому з метою уникнення входження до парламенту дрібних партійних угрупувань, що конфліктують між собою, законодавчо встановлюється загороджувальний бар'єр, тобто певний відсоток голосів виборців, які повинен отримати список політичної партії для того, щоб партію було допущено до розподілу депутатських мандатів. Відповідно до ч. З ст. 96 Закону України «Про вибори народних депутатів України» право на участь у розподілі депутатських мандатів набувають кандидати у депутати, включені до виборчих списків партій (блоків), що отримали три і більше відсотків голосів виборців, які взяли участь у голосуванні в загальнодержавному виборчому окрузі.

Президент України виступив з ініціативою підвищення прохідного бар'єра на виборах народних депутатів України: «Так ми отримаємо справжню представницьку владу, а не клуб власників політичних партій»².

Практика встановлення законодавчих обмежень при визначенні результатів голосування за пропорційною системою досить поширена в багатьох країнах світу. При цьому величина бар'єра може різнитись від 0,67% у Нідерландах до 30% для ви- борчих коаліцій у Греції¹. Зважаючи на існуючу в Україні тенденцію до блокування політичних партій, які беруть участь у Виборчому процесі, з нашої точки зору, вартим уваги є досвід деяких зарубіжних країн, де загороджувальний бар'єр для ви-і її ірчих коаліцій значно вищий, ніж для окремих партій. Напри-Клад, у Польщі до розподілу мандатів допускаються політичні Партії, списки яких отримали не менше 5% по країні, а для ви-борчих коаліцій ця цифра становить 8%. Крім того, що більше учасників входять у виборчу коаліцію, то вищим стає бар'єр. Гак, у Чехії для деяких партій він становить 5%, для коаліцій з ДВОХ учасників — 7%, з трьох — 9%, з п'яти — 11%. Щоправда, ЯКЩО при такому розподілі мандатів у парламенті будуть пред-Отавлено тільки дві партії, то бар'єр знижується на один відсо-ГОК для кожної із зазначених категорій².

У цілому ж, сприяючи оптимізації політичної структури су-I пільства у тривалій перспективі, існування виборчого бар'єра імушує виборця вдаватись до голосування не за найкращого для ЦЬОГО кандидата чи партію, але за найбільш прийнятного з тих, ІГО має шанси на перемогу. Очевидно, з огляду на це в деяких країнах законодавчо закріплено заборону на запровадження за-і (і|юджувального бар'єра (зокрема, про це йдеться в ч. 2 ст. 155 Конституції Португалії).

На думку О. Ф. Фрицького, актуальним є питання скасу-ішііня права політичних партій утворювати політичні блоки, що іапобігатиме входженню до парламенту представників неавторитетних у виборців партій, що гальмують процес політичної і і руктуризації парламенту³.

Метод подільників полягає в послідовному поділі кількості голосів, отриманих кожним списком кандидатів на певну серію ПОДІЛЬНИКІВ.

Змішана виборча система передбачає поєднання в різних наріаціях мажоритарної та пропорційної систем. За такої системи ішборцю надаються два голоси. Вона застосовується у випад-

ках, коли триває пошук оптимальної для держави виборчої системи¹.

У цілому ж як пропорційна, так і мажоритарна виборчі системи мають свої переваги й недоліки. Питання полягає в тому, наскільки вдало у конкретній державі підібрано той або інший вид виборчої системи, наскільки вдасться, зважаючи на цілу низку різного роду обставин, знівелювати недоліки та скористатися перевагами обраної системи. З огляду на це слушною є позиція Конституційного Суду України, викладена ним у Рішенні від 26.02.1998 р. № 1-рп/98²: проблема вибору виборчої системи, за якою формується склад Верховної Ради України та представницьких органів місцевого самоврядування, є питанням політичної доцільності.