Економічний аналіз державного втручання в економіку: крива а. Лаффера, крива м. Лоренца, суспільні блага, перерозподіл доходів.
Крива Лаффера – крива, що характеризує залежність обсягу державних доходів від середнього рівня податкових ставок у країні; крива ілюструє наявність оптимального рівня оподатковування, при якому державні доходи досягають свого максимуму.
Крива Лоренца – крива, що показує, яку частину сукупного грошового доходу країни одержує кожна частка низькоприбуткових і високоприбуткових родин, тобто відображає у відсотках розподіл доходу між родинами з різним статком; крива Лоренца наочно показує, наскільки фактичний розподіл доходів між різними родинами відрізняється від рівномірного розподілу.
ПН
— податкові надходження;ПП — платники
податків.
Крива Лоренца. Графік, в якому по горизонтальній осі відкладено процент населення від найбідніших верств до найбагатших, а по вертикальній — процент одержуваного ними доходу. Дана крива характеризує ступінь рівності (нерівності) в розподілі доходу. Чим більше відхилення кривої Лоренца від лінії під кутом 45°, тим більша нерівність має місце в розподілі доходу даної країни.
Очевидно, що чим більше крива Лоренца нахиляється донизу, тобто чим більше вона ввігнута, тим значнішою є нерівномірність розподілу доходів і податкових зобов'язань, одним із факторів якого є оподаткування.
Слід визнати, що не завжди підвищення норми оподаткування у країні приводить до збільшення обсягу податкових надходжень до державної казни. Для аналізу оптимальної норми оподаткування вченими часто використовується теорія відомого американського економіста Лаффера. За допомогою кривої Лаффера, що є основою цієї теорії, доведено: якщо висота податкових ставок сягає певного критичного рівня (То), подальше підвищення норми оподаткування спричиняє не збільшення, а навпаки — зменшення податкових надходжень.
ПН — податкові надходження; Т— ставка
податку, або норма оподаткування; То —
оптимальна норма оподаткування.
Зв'язок між нормою оподаткування та податковими надходженнями залежить від податкової бази, тобто об'єкта оподаткування. Тому Лаффер досліджував цей зв'язок за допомогою показника еластичності податкової бази, який вимірюється як відношення процентної зміни величини об'єкта оподаткування до процентної зміни норми оподаткування, тобто податкових ставок, що застосовуються щодо даного об'єкта (бази) податку:
де £ — еластичність податкової бази; В — вартісний вимір податкової бази (об'єкта оподаткування); Т— норма оподаткування; АВ— приріст або процент збільшення податкової бази; ДГ— приріст або процент збільшення норми оподаткування.
Споживані товари і послуги можна розділити на дві групи: приватні блага, і суспільні блага.
Чисте приватне благо – це таке благо, кожна вироблена одиниця якого може бути оцінена і продана в користування кожному конкретному споживачу. Таким чином, кожна продана одиниця даного блага приносить користь тільки його покупцю і не може бути використана безкоштовно ким-небудь ще.
Чисте суспільне благо – це таке благо, яке неподільне на окремі порції в процесі споживання, а тому споживається колективно всіма людьми, незалежно від того, готові вони сплатити його споживання чи ні.
Цей приклад дозволяє нам сформулювати першу властивість чистих суспільних благ – невиключеність у споживанні. Це означає, що споживачі, які не хочуть платити за такі блага, не можуть бути усунені від їх споживання. Забезпечення суспільними благами часто здійснюється державою, а витрати на їх виробництво фінансуються за рахунок податків, законодавчим шляхом стягуваних з громадян, а не з виручки від реалізації цих благ на ринку.
Друга властивість чистих суспільних благ – це неконкурентність у споживанні. Приватні блага конкурентні в споживанні.
Багато товарів і послуги за своїми характеристиками перебувають між чистими суспільними і чистими приватними благами. В сучасній економіці держава фінансує виробництво дуже багатьох товарів і послуг суспільного користування. Це – автодороги і міський транспорт (наприклад, метро), зоологічні сади і національні парки, шкільна освіта і охорона здоров'я, національна оборона і пожежна охорона, маяки і вуличні ліхтарі.
Проблема "безбілетника" (або "зайця") виникає, коли один з економічних суб'єктів може одержати вигоду від дій іншого суб'єкта, не оплачуючи дану вигоду. Фактично це свідчить про наявність позитивних зовнішніх ефектів. Попит на суспільні блага не у всьому ідентичний попиту на приватні блага.