5. Сутність, причини та наслідки світових економічних і фінансових криз.

Протягом двохсот років становлення та розвитку світового індустріального суспільства в економіці багатьох країн виникали кризи, під час яких спостерігається наростаючий спад виробництва, скупчення нереалізованих товарів на ринку, падіння цін, крах системи взаєморозрахунків, крах банківської системи, банкрутство виробничих і торговельних фірм, різкий скачок безробіття. В спеціальній літературі економічні кризи характеризуються як порушення рівноваги між попитом і пропозицією на товари та послуги.

Специфіка розвитку кризи, їх глибина і наслідки в тому чи іншому степені різняться за країнами та регіонами. В країнах СНД значну роль у розповсюджені кризи відіграла слабка власна економіка. Світова криза викрила економічні проблеми пострадянського простору, які можна оцінити як національні фактори у розповсюджені кризових процесів у цих країнах.

Серед основних проблем країн СНД, які посилили дію глобальної фінансово-економічної кризи 2008-2009 років в цих країнах слід виділити:

• нерозвиненість ринкових інститутів, включаючи недостатній розвиток національних валютно-фінансових систем, а також сильна залежність від іноземних кредитів;

• низький ступінь диверсифікації економіки переважно паливно-сировинної спрямованості (проблема «моноекспорта») і сильна прив’язаність до глобального інвестиційного попиту (нафта, нафтопродукти, метали, добрива);

• слабка конкурентоспроможність несировинних секторів економіки і висока залежність від імпортних товарів (технології, машини, обладнання і т.д.).

Природа кризових явищ у високо розвинутих країнах і країнах з ринками, що формуються (у тому числі країни СНД) є дещо різною, а відтак механізми за допомогою яких запущено розповсюдження кризи є також різними. Якщо у США «пусковим механізмом» розвитку кризових явищ стали проблеми на ринку іпотечного кредитування, то в деяких країнах пострадянського простору кризовий процес був запущений переважно в результаті проблем у банківській системі, і як наслідок у сфері кредитування реального сектору економіки.

На відміну від криз попередніх років, головною причиною кризи 2008-2009 рр. для країн СНД є існування глобальних факторів розвитку кризи – міжнародний рух капіталу (відтік грошових коштів за кордон і обмеження доступу до зовнішніх джерел фінансування) і зовнішня торгівля (зниження попиту на товари у світі пов’язане з цим падіння цін на експорт).

Сучасна економічна криза в 2008-2009 роках торкнулась практично всіх країн світу. Ця економічна криза розпочалась як локальна іпотечна криза у США. Вона переросла у глобальну економічну кризу тільки із-за того, що в останнє десятиріччя економіка США пов’язана тісними зв’язками зі світовою фінансово-економічною системою. Тому любе потрясіння на ринках США викликає хвилі по всій світовій економіці.

Розповсюдження світової фінансової кризи відбулось наступним чином: 1) американські банківські групи, які мають філіали та дочірні банки у всьому світі зменшили виділення коштів на їх розвиток; 2) акції банків, які відчули на собі вплив фінансової кризи стали падати в ціні; 3) дякуючи глобалізації, багато європейських банківських груп активно вкладали кошти в американську іпотеку. Відчувши негативну реакцію вони зменшили прогнози, щодо свого прибутку, що не могло не вплинути на падіння цін на їх акції на фондовому ринку. За рахунок цього почалась паніка на європейських біржах – фінансова криза перейшла до Європи.

Світова криза призвела до різних наслідків у різних країнах. При чому, в деяких країнах вона викликала фінансову кризу, в деяких – економічну, а в деяких – фінансово-економічну кризу.