6. Валютні кризи: теоретичні моделі, механізм виникнення та канали поширення.

Валютна криза – це ситуація значної нерівноваги між попитом і пропозицією на валютному ринку в явному (валютний крах, коли відбувається знецінення національної валюти) або неявному вигляді (невдала спекулятивна атака, коли істотне знецінення національної валюти не допускається за рахунок значного втручання держави у функціонування валютного ринку).

Формами прояву валютної кризи є різкі зміни валютного курсу, зменшення валютних резервів країни, підвищення вартості кредиту, використання міжнародної допомоги, посилення валютних обмежень у відповідь на спекулятивний тиск на валютному ринку. Між собою валютні кризи відрізняються за гостротою, тривалістю, формами прояву, рівнем охоплення, причинами та наслідками.

Валютна криза – зовнішня форма прояву кризи платіжного балансу. Форми прояву валютної кризи:

• зміна зовнішньої вартості національної валюти:

• девальвація;

• ревальвація;

• знецінення чи подорожчання національної валюти.

• різкі коливання валютного курсу;

• заміна грошової одиниці або її вартісної основи;

• значні обсяги спекулятивних операцій з валютою;

• погіршення міжнародної валютної ліквідності;

• швидкі та значні за масштабами зменшення або зростання валютних резервів, різка незбалансованість міжнародних розрахунків;

• загострення суперечностей між державами (валютний фактор), перетворення в загальноекономічну проблему зовнішньої заборгованості, інфляційні тенденції;

• використання міжнародної допомоги;

• застосування валютних обмежень, припинення торгів на валютних ринках.

Моделі визначення валютних криз:

І покоління – невідворотність валютної кризи і несумісність різних напрямів державної політики;

ІІ покоління – непередбачуваність і концепції самореалізації та множинної рівноваги (на думку П.Бустело, К.Гарсіа, І.Ольв’є);

ІІІ покоління.

Теорія валютних криз – це теорія криз платіжного балансу. Погіршення стану платіжного балансу – одна з основних причин валютної кризи. Дослідження валютних криз починається з канонічної моделі, побудованої на основі праці С.Саланта і Д. Хендерсона, що вийшла в середині 1970-их років. Дану модель критикують через відсутність у ній цілей і обмежень центральних банків, до яких ця модель застосовується.

Комбінований характер валютних криз є відображенням процесів зростання, взаємозалежності валютного і фінансового ринків, котрі стали характерною особливістю розвитку світової економік кінця 1990-их років, що зумовлює необіхність констатування мультиплікативної природи валютних потрясінь. Причини кризи завжди визначають її характер та «сценарій проходження», під яким розуміється специфіка динаміки окремих показників (капіталопотоки між країнами, динаміка валютного курсу і процентних ставок, тощо), а також особливості поведінки основних суб’єктів фінансової системи.

Характеристика кризових явищ буде неповною без урахуванняя таких понять, як «трансфер кризи», «ланцюговий трансфер» і «недосконалі цикли».