2. Світове фінансове середовище та його складові.

Виділяють кілька складових світових фінансів. Це: 1) світовий фінансовий ринок; 2) міжнародна банківська справа; 3) міжнародні портфельні інвестиції; 4) фінанси транснаціональних корпорацій.

Названі чотири складові світових фінансів об’єднує, по суті, світове фінансове середовище. Адже саме у фінансовому середовищі функціонують перелічені складові і між ними існує фінансовий зв’язок.

Світове фінансове середовище – це середовище, яке визначає умови зростання світового фінансового ринку і впливає на рішення, що приймаються керівниками банків, керівниками фінансів корпорацій та інвесторами.

Розвиток світового фінансового середовища тісно пов’язаний зі змінами у світовому економічному середовищі.

Упродовж повоєнних років формування структури світової економіки було позначено впливом найважливіших тенденцій світового економічного розвитку. Серед них: перегрупування країн світу та зміни у співвідношенні сил; пріоритетний розвиток наукомісткого виробництва на противагу трудомісткому у промислово розвинутих країнах; зростання впливу багатонаціональних корпорацій у міжнародному інвестуванні; посилення значення міжнародного руху капіталу у світовій економіці.

Зміна напрямів і обсягів світових валютно-фінансових потоків відбувалася на ґрунті загальносвітової тенденції глобалізації економічного розвитку, у тому числі глобалізації міжнародних валютно-фінансових відносин.

Аналітики фінансових ринків відзначають, що в основі глобалізації фінансової системи лежить взаємодія таких явищ:

• технічний прогрес, який дозволяє здійснювати міжнародні фінансові угоди у режимі реального часу і значно скоротити витрати на транспорт та комунікацію;

• зростаюча конкуренція, з одного боку, між кредитними і фінансовими інституціями на фінансових ринках, а з іншого – між самими фінансовими ринками внаслідок значного розвитку інформаційних технологій і телекомунікацій;

• реструктуризація кредитних і фінансових інституцій шляхом їх злиття і поглинання як наслідок зростаючої конкуренції між ними тощо.

Зміцнення зв’язків між зазначеними центрами, по суті, означало фінансову революцію, яка має три ключові аспекти: по-перше, глобальна присутність міжнародних фінансових інституцій; по-друге, міжнародна фінансова інтеграція; по-третє, швидкий розвиток фінансових інновацій.

Система міжнародних фінансових відносин складається між різними суб’єктами. Суб’єктами міжнародних фінансів є:

• держава;

• міжнародні організації;

• юридичні особи

• фізичні особи.

Суб’єкти системи міжнародних фінансів з позицій конкретної держави поділяються на резидентів та нерезидентів.

3. Світові фінансові центри: суть, історичні аспекти становлення і стадії розвитку.

Критеріальні характеристики та економічні передумови формування світового фінансового центру.

Для того, щоб перетворитись у розвинутий міжнародний фінансовий центр, здатний обслуговувати зростаючі світові потоки капіталу між собою та іншими міжнародними, регіо­нальними і місцевими фінансовими ринками, центр повинен володіти всіма необхідними елементами підтримки як своїх національних, так і міжнародних операцій. Ці елементи вклю­чають:

• стійку фінансову систему і стабільну валюту;

• інститути, що забезпечують функціонування фінансових ринків;

• гнучку систему фінансових інструментів, які б забезпечили кредиторам різноманітність варіантів щодо затрат, ризи­ку, прибутку, термінів, ліквідності та контролю;

• відповідну структуру і достатні правові гарантії, які здатні викликати довіру у міжнародних позичальників та кредиторів;

• людський капітал, який вільно володіє спеціальними фінансовими знаннями, як результат систематичного навчання і перепідготовки.

• здатність каналізувати іноземний капітал через активні, всеохоплюючі і мобільні ринки – комплексні ринки, як довгострокові, так і короткострокові, які надають позичальникам та інвесторам великі можливості;

• економічну свободу: фінансовий ринок не може існувати без свободи діяльності, споживання, накопичення й інвестування.

Розвиток фінансових інститутів, інструментів і спеціальних знань, необхідних для перетворення у міжнародний центр, потребує значного часу і зусиль. Так, для того, щоб створити свій міжнародний фінансовий центр, Лондону було необхідно декілька століть, Нью-Йорку і Токіо – близько ста років. Берлін також у свій час був одним із важливих європейських фінансових центрів, але його значення після Другої світової війни значно зменшилося. Існує значна кількість офшорних банківських центрів, які функціонують як міжнародні тран­зитні центри (Гонконг, Сінгапур, Багами).

Найбільш цікавим, як з погляду становлення і розвитку, так і з погляду виняткової здатності вчасно реагувати на потреби часу, є Лондон як визнаний світовий фінансовий центр. Лондон сьогодні успішно конкурує з іншими фінансовими центрами у сфері міжнарод­ної торгівлі цінними паперами. Другим світовим фінансовим, центом вважається Нью-Йорк. Після Першої світової війни в результаті дії закону не­рівномірності розвитку країн, провідний світовий фінансовий центр перемістився в СПІА.

Світові фінансові центри, де кредитні установи здійснюють операції в основному з нерезидентами і в іноземній для даної країни валюті, одержали назву фінансових центрів «офшор», які, як правило, служать податковим притулком, оскільки операції, що здійснюються на них, не обкладаються податками і вільні від валютних обмежень.

Отже у світі склався цілодобово діючий міжнародний рин­ковий механізм, який є ефективним засобом управління світо­вими фінансовими потоками. На моніторах спеціальних інфор­маційних агентств у режимі реального часу відтворюються ринкові ціни, котирування, валютні курси, процентні ставки та інші валютно-фінансові умови міжнародних операцій неза­лежно від місця їх проведення.

Таким чином, світові фінансові центри – це місце зосере­дження банків і спеціалізованих кредитно-фінансових інсти­тутів, які здійснюють міжнародні валютні, кредитні, фінансові операції, реалізують угоди з цінними паперами та золотом.