17. Суть, причини та види міжнародного портфельного інвестування.

Портфельні іноземні інвестиції — це вкладення капіталу в іноземні цінні папери — інструменти власності, які дають інвесторові право отримувати відповідний дохід, але не дають реального контролю над об'єктом інвестування

Зарубіжні портфельні інвестиції виступають у вигляді

• акціонерних цінних паперів;

• боргових цінних паперів;

• облігації, прості векселі, боргові розписки – грошові інструменти, які дають їх власнику безперечне право на гарантований фіксований грошовий дохід або на визначений договором змінний грошовий дохід;

• інструменти грошового ринку – казначейські векселі, депозитні сертифікати, банківські акцепти – грошові інструменти, які дають їх власнику безумовне право на гарантований фіксований грошовий дохід на певну дату;

• фінансові деривативи – похідні грошових інструментів, мають ринкову ціну та дають власнику право на купівлю-продаж первинних цінних паперів.

Портфельні інвестиції здійснюються через ті ж причини, що й прямі іноземні інвестиції, проте ліквідність перших значно вища. Тому портфельні іноземні інвестиції часто розглядаються як захист від інфляції і отримання спекулятивного прибутку.

18. Міжнародний ринок фінансових деривативів: суть та їх мета.

Міжнародний ринок фінансових дериватів — це специфічний сегмент міжнародного валютно-фінансового ринку, на якому здійснюється торгівля інструментами фінансового ризику.

Фінансовий дериват — це інструмент торгівлі фінансовим ризиком, ціна якого прив'язана до ціни іншого фінансового чи реального активу.

За дорученням розвинених країн Банк міжнародних розрахунків узагальнив досвід торгівлі фінансовими дериватами та здійснив їхню класифікацію.

За цією класифікацією, існує чотири групи активів, до кожної з яких чи їхнього поєднання може бути прив'язаний дериват:

- товари,

- акції,

- іноземна валюта,

- відсоткова ставка.

Характерною рисою дериватів є те, що при їх продажу чи купівлі сторони обмінюються не стільки активами, скільки ризиками, що витікають з цих активів.

Їхня ціна визначається рухом цін на товари чи фінансові інструменти.

Закриваються такі контракти шляхом розрахунку готівкою і не вимагають зміни власника чи поставки зазначеного в них товару.

Метою фінансового деривату можуть бути:

• • фіксація майбутньої ціни на певний актив уже сьогодні (форварди та ф'ючерси);

• • обмін потоками готівки чи обмін активами (своп);

• • придбання права, але не зобов'язання на здійснення операції (опціон).

Форвардний контракт – це тверда угода (обов’язкова до виконання) між двома сторонами про майбутню поставку предмета договору.

Ф’ючерсний контракт – це контракт, який укладається на біржі між двома сторонами про майбутню поставку предмета договору.

Своп – це угода між двома контрагентами про обмін у майбутньому платежами відповідно до визначених у контракті умов. Зараз свопи укладаються здебільшого за допомогою фінансових посередників, які беруть на себе кредитний та ринковий ризики.

Опціон – це угода між двома сторонами про передання права (для покупця) та зобов’язання (для продавця) купити або продати відповідний актив (цінні папери, валюту та ін.) за відповідною (фіксованою) ціною у заздалегідь узгоджену дату або протягом узгодженого строку.