13. Фінанси єс у контексті економічної інтеграції. Фінансова політика єс.

Фінанси виступають забезпечувальною структурою відносно суспільного виробництва. З цієї позиції виділяють два варіанти трактування фінансової системи. з одного боку вона формує фінансову базу для забезпечення виробничого процесу через мобілізацію, розміщення та надання на різних умовах фінансових ресурсів суб’єктам виробництва, а з іншого – забезпечує розподіл та перерозподіл вартості створеного ВВП. В звуженому трактуванні до фінансової системи відносять інституції та інститути, що функціонують у сфері ресурсного забезпечення економіки з одного боку, а також відносять ті суспільні інститути, що опосередковують розподіл і перерозподіл ВВП.

До фінансової системи включають фінанси суб’єктів господарювання, різні ланки державних фінансів (бюджет, фонди цільового призначення, державний кредит) та фінансовий ринок. Фінансова система сприяє формуванню джерел грошових коштів, здатних забезпечити фінансування поточних та інвестиційних потреб реального сектора та населення (здійснення споживчих витрат, податкових і неподаткових платежів, грошові відносини з банком і фондовим ринком), а також потреб держави, що витікають із її основних функцій та перевищують можливості бюджету.

Істотно важлива економічна функція фінансової системи ЄС полягає в тому, щоб забезпечувати передачу коштів від «чистих накопичувачів» (тобто тих, хто витрачає менше, ніж заробляє) «чистим споживачам»(тобто тим, хто хоче витрачати більше, ніж заробляє). Іншими словами, фінансова система дозволяє «чистим накопичувачам» давати гроші в борг «Чистим споживачам» фінансових коштів.

Наявність розвиненого і інтегрованого грошового ринку є необхідною умовою ефективності грошово-кредитної політики, оскільки в цьому випадку забезпечується рівномірність розподілу ліквідних коштів центробанків і одноманітність процентних ставок за короткостроковими кредитами на всій території, де діє єдина валюта. У випадку з Єврозоною ця умова була виконана практично відразу ж, коли була успішно проведена інтеграція національних грошових ринків у єдиний ефективно діючий грошовий ринок Єврозони. Швидкій інтеграції грошового ринку Єврозони також сприяли успіхи в розвитку інфраструктури платіжних систем і, в першу чергу, створення системи ТАРГЕТ (Загальноєвропейської оперативної системи клірингових розрахунків у євро), яка забезпечує безперебійне функціонування системи взаємозаліків платежів між державами Єврозони.

Система ТАРГЕТ об’єднує в єдину мережу оперативні системи клірингових розрахунків у євро при НЦБ і платіжний механізм ЄЦБ. Питання, що стосуються керівництва, управління та контролю за роботою системи ТАРГЕТ, відносяться до ведення Ради керуючих ЄЦБ.

Грошовий ринок Єврозони характеризується наявністю різноманітних, так званих, «Касових» сегментів (де розрахунки здійснюються в готівковій валюті). Найбільш важливий з них – це ринок «незабезпечених» кредитів. Його основне призначення – регулювати попит та пропозицію банків на ліквідні кошти, а, отже, більшість угод, які реалізуються на ньому пов’язані з наданням незабезпечених кредитів «овернайт».

Серед інших найважливіших «Касових» сегментів грошового ринку слід виділити ринок РЕПО і ринок валютних свопів. Ці ринки вважаються «Заможними», оскільки кредитування здійснюється під заставу активів, що виступають у якості забезпечення. Ринки РЕПО розрізняються за рівнем свого розвитку в різних країнах Єврозони. Операції РЕПО і валютні свопи, в основному, мають терміни виконання до одного місяці.

Кошти, вкладені резидентами Єврозони в ліквідні активи в іноземній валюті, можуть вважатися близькими аналогами активів у євро. Тому фінансові агрегати включають такі активи, якщо вони зберігаються на рахунках КФУ, розташованих на території Єврозони. можливим.