30. Соціально-економічні ефекти глобалізації.

Наприкінці ХХ ст. світ стикнувся з новітніми проявами інформатизації та комп’ютерізації суспільства, що виявилося у формуванні єдиного економічного простору, глобальних ринків, посиленні ролі інтеграційних та міжнародних об’єднань, збільшенні впливу наднаціональних утворень тощо. Такі тенденції розвитку соціуму отримали назву «глобалізація».

Як соціально-культурне явище глобалізація характеризується, насамперед, інтенсифікацію транскордонних економічних, політичних, соціальних і культурних зв'язків; трансформацію світової економіки; пануванням американської системи цінностей; технологічною революцію з численними соціальними наслідками тощо.   Глобалізація сприяє розвитку нових форм міжнародного поділу праці, допомагає суттєво прискорити і раціоналізувати виробництво, підвищує рівень зайнятості та продуктивності праці, збільшує приплив інвестицій, що в свою чергу спричиняє збільшення частки економічно-активного населення. 

Глобалізація має вплив на всі аспекти безпеки людського розвитку як в масштабах світового співтовариства так і в межах окремих країн. Однак, якщо в розвинених країнах більшість населення відчуває позитивний вплив, то в інших країнах негативний вплив досить часто перевищує позитивний ефект від глобалізації. Через нерівномірність розвитку країн глобалізація надає асиметричного характеру їхнім взаємовідносинам, а також породжує нерівність, яка не зменшується, а збільшується. Зростаюча різниця в доходах і рівні життя різних кран і соціальних груп в умовах глобалізації послаблює основу стійкого розвитку людства.

Отже, основне соціальне протиріччя глобалізації – це гальмування прогресу або пряме погіршення умов існування основної (і при цьому такої, що збільшується) частини людства за рахунок прискорення розвитку і зростання добробуту її абсолютної (і при цьому такої, що скорочується) меншої частки.

До основних причин збільшення розриву в рівні життя розвинених країн і країн, що розвиваються, відносяться: сформований і такий, що підтримується розвиненими країнами, суттєвий диспаритет між високотехнологічною продукцією розвинених країн і низькотехнологічною продукцією країн, що розвиваються; можливості інформації продукувати нову інформацію; вплив цивілізаційних та інституційних ресурсів на розвиток економіки.  Глобальна економіка, заснована на новітніх технологічних досягненнях, формує новий менталітет працівника і нову систему цінностей сучасної людини.

В цілому вплив глобалізації на людський фактор здійснюється за такими напрямками: 1) економізація політики або політизація економіки, тиск світового капіталу на національні уряди, використання впливу транснаціональних корпорацій для реалізації політичних цілей; 2) поглиблення безробіття через відтік капіталу в країни з дешевою робочою силою, стимулювання становлення ринку праці в менш розвинених країнах; 3) уніполяризація світу за американською подобою, існування багатокультурності і поліетнічності; 4) експонентне збільшення обсягу інформації та звуження особистісних комунікаційних каналів.  У 2007 р. ЄС відкрив Європейський фонд регулювання глобалізації (ЄГФ), з якого щороку виділятиметься до 500 млн. євро на надання працівникам, звільненим за скороченням штатів у результаті зміни структури глобальної торгівлі, допомоги, щоб ті якомога швидше знайшли іншу роботу. Фонд надає ряд послуг, які передбачають сприяння людям у пошуку роботи.

31. Спільне розв’язання економічними засобами глобальних проблем розвитку.

Проблеми взаємодії людини та природи у світовій економіці найбільш гостро позначилися на сучасному етапі, хоча були помічені вже давно. Видатні економісти попередніх епох неодноразово підкреслювали діалектичну єдність природного та соціального, природного та суспільного на всіх рівнях людських відносин. Людське суспільство має внутрішні зв’язки з природним середовищем через виробничу діяльність, яка залежить від форми соціальної організації та характеру виробничих відносин, притаманних тому чи іншому суспільству. Виникнення глобальних проблем пов’язане як з конкретною сферою життєдіяльності суспільства, так і з конкретним соціально-економічним середовищем, де реалізується та чи інша сфера діяльності людей.

На виникнення подібних проблем вперше звернули свою увагу західні учені в 60-х роках ХХ ст.. Наприклад, Р. Фолк, О. Тоффлер, Д. Медоуз, Дж. Форестер, Р. Хейлбронер до глобальних проблем відносять досить вузьке коло питань: перенаселення планети, порушення екологічної рівноваги, вичерпання ресурсів. В. Леонтьєв, Є. Пестель, Я. Тінберген, визнаючи наявність багатьох глобальних проблем, головною з них вважали економічну відсталість країн, що розвиваються. Г. Кан, Дж. Фелпс вважають, що перед людством стоїть близько 20 глобальних проблем, 9 з яких – найголовніші. Близько до теоретичного обґрунтування глобальних проблем підійшли вчені колишнього СРСР В. Загладін, Д. Гвішіалі, М. Максимова, І. Фролов та ін. Хоч їхні погляди не завжди збігаються і вони не завершили розробку цілісної концепції, в їхніх обґрунтуваннях подаються визначення причин, що спричинюють глобальні проблеми; критерії, які дають можливість виділити їх серед багатьох проблем, що стоять перед людством; розкриті конкретні та специфічні форми їх прояву; визначені внутрішні зв’язки та взаємозалежності між окремими проблемами, а також намічені шляхи їх вирішення. Сьогодні важливий внесок в розвиток глобалістики у світлі цивілізаційного процесу вносять вітчизняні вчені Л.К. Бесчасний, А.С. Гальчинський, А.І. Кредісов, П.М. Леоненко, Д.Г. Лук’яненко, Ю.Н. Пахомов, А.М. Поручнік, А.П. Рум’янцев, В.С. Савчук, А.С. Сіденко, А.С. Філіпенко та ін.

В цілому глобалістика як самостійна сфера знань про найбільш загальні, планетарні проблеми сучасного та майбутнього розвитку людства перебуває у процесі становлення.

Проблеми взаємовідносин людини та суспільства з природою і власне суспільних відносин класифікується як глобальні, якщо:

• вони мають загальносвітовий характер, тобто відносяться до сфери інтересів усіх або великої кількості країн;

• не вирішення їх викликає загрозу всьому людству, регрес в умовах життя людей, у розвитку виробничих сил;

• вони вимагають невідкладних та рішучих дій на основі колективних та скоординованих дій світового співтовариства.

Глобальність – не географічне поняття. Воно означає, що подібні проблеми стосуються всіх верств населення, всіх країн та народів планети, впливають на всі сфери суспільного життя та впливають тим чи іншим чином на стан справ у всіх регіонах планети.

Вирішення глобальних проблем сучасності, забезпечення майбутнього цивілізації людства вимагають розробки та реалізації колективної програми економічної, військово-політичної безпеки людства. Фінансові кошти на її здійснення залежать від проведення процесу роззброєння, конверсії військового виробництва, а суб’єктами її втілення є зацікавленні країни та народи світу.