11.Міжнародні корпорації: суть, види та особливості їх діяльності.

Теоретичні основи іноземного інвестування визначають мотиви, особливості та економічний механізм процесу інвестування й експансії транснаціональних корпорацій.

Транснаціональні корпорації (ТНК) використовують переваги міжнародного поділу праці, міжнародного руху капіталу, міжнародної спеціалізації та кооперації виробництва і т.д. Вони здійснюють транснаціоналізацію виробництва, обігу та технологій в рамках трансграничної інтегрованої структури.

Залежно від того, які фактори беруться до уваги, можна навести такі визначення.

Транснаціональна корпорація — об'єднання, в якому головна компанія належить переважно капіталу однієї країни, а філії розміщені у багатьох країнах світу.

Багатонаціональна корпорація — об'єднання, в якому головна компанія належить капіталу двох або більше країн, а філії розміщені у багатьох країнах світу.

На долю ТНК припадає основна частина міжнародних прямих інвестицій та міжнародної торгівлі (на 100 найбільших ТНК припадало 1/3 ПІІ, внутрішньофірмові поставки ТНК становили приблизно 1/3 міжнародної торгівлі). Вони відіграють вирішальну роль у структурі міжнародного виробництва, слугують чинником інтеграційних та глобалізаційних процесів, здійснюють глобальний трансфер нових технологій, прискорюють міжнародний рух капіталу, приводять до мобільності факторів виробництва та багато іншого.

Транснаціоналізація виробництва та обігу здійснюється на основі закордонної інвестиційної діяльності. Ось чому майже всі теорії ПІІ розглядають транснаціональні корпорації як основні суб'єкти прямого іноземного інвестування.

У 1999 p. 100 найбільших нефінансових ТНК усього світу володіли закордонними активами на суму 1,8 трлн дол. США, обсяг їхнього закордонного продажу становив 2,1 трлн дол. США, на їхніх іноземних філіях було зайнято близько 6 млн осіб. Майже 90 % із 100 найбільших ТНК припадає на країни "тріади" (ЄС, США, Японія). Найбільші компанії зосереджені в таких галузях, як автомобільна промисловість, електроніка, виробництво електрообладнання, нафтова промисловість, хімічна та фармацевтична промисловість. У 1999 p. загальний обсяг закордонних активів 50 найбільших нефінансових ТНК, розташованих у країнах, що розвиваються, становив 105 млрд дол. США. Ці компанії в основному розміщенні у невеликій групі країн та територій, включаючи Гонконг, Корею, Китай, Венесуелу, Мексику і Бразилію. Вони зосереджені в таких галузях, як виробництво харчових продуктів та напоїв, нафтова промисловість, будівництво і диверсифіковані операції.

Найбільші ТНК визначаються за обсягом активів, які вони контролюють за кордоном. Контроль активів, як правило, досягається при відповідній частці в акціонерному капіталі чи власності, які визначають ПІІ.

Економічний механізм діяльності ТНК визначається економічним та регулятивним середовищем у країнах базування та країнах здійснення діяльності ТНК, режимом торговельних, митних та фінансових взаємовідносин між країнами діяльності ТНК, можливостями використання переваг транснаціоналізації діяльності для підвищення кінцевої ефективності функціонування ТНК.

Ключове значення у цьому контексті мають такі взаємопов'язані умови:

1) податкові умови діяльності ТНК, які визначають стимули трансгранич-ного розширення виробництва та збуту;

2) міжнародне позиціювання активів ТНК з метою зниження фінансових ризиків та податкових зобов'язань;

3) можливості використання трансфертних цін, за якими здійснюються трансакції між філіями ТНК в різних країнах.