23.Роль міжнародних організацій у регулюванні міграційних процесів: моп, її мета, завдання та функції.

Правовий вираз взаємної зацікавленості країн, що приймають і направляють мігрантів, здійснюється у формі дво- або багатосторонніх міжнародних угод з питань міграції. При формуванні національної політики в області зовнішньої трудової міграції повинні бути враховані вимоги міжнародних конвенцій.

Міжнародна організація праці (МОП) була створена в 1919 році відповідно до Версальського договору. Місцезнаходження – Женева (Швейцарія). Членами її є більш 170 країн. Як спеціалізована установа з 1946 р. входить у систему ООН. Основними цілями МОП є:

• забезпечення повної зайнятості і зростання рівня життя;

• заохочення економічних і соціальних програм;

• дотримання основних прав людини;

• охорона життя і здоров'я трудящих;

• регулювання міграції населення

• заохочення співробітництва між підприємцями і трудящими.

Членами МОП можуть бути: уряди країн-учасниць; профспілки; організації підприємців.

Структура МОП:

• Міжнародна конференція праці – вищий законодавчий орган;

• Адміністративна рада – для керівництва над комітетами і комісіями при МОП;

• Міжнародне бюро праці – інформаційний і консультативний орган.

Основна функція МОП – прийняття конвенцій і рекомендацій, що встановлюють міжнародні трудові стандарти (тривалість робочого дня, умови праці, оплату праці, соціальне забезпечення і т. д.). Усього було прийнято 172 конвенції і 181 рекомендація.

Міжнародна організація міграції (МОМ) створена в 1949 р. як Міжнародна організація у справах біженців, пізніше її повноваження були розширені й  у 1989 р. вона була перейменована в МОМ. До неї входить 81 країна, у тому числі 46 є членами МОМ, 35 – спостерігачами (Україна є спостерігачем). МОМ не входить у систему ООН, але тісно з нею співробітничає.

Основними функціями МОМ відповідно до статуту є:

• розробка довгострокових програм в області регулювання міграційних потоків;

• надання допомоги з питань організації міграції;

• розвиток технічного співробітництва в області міграції;

• запобігання відпливу умів і рееміграція;

• організація пересування біженців;

• надання державам форуму для обміну думками, досвідом і співробітництва.

На даний час значне число установ і організацій, насамперед у рамках ООН, а також регіональних угруповань займаються проблемами, пов'язаними з міграцією населення і трудових ресурсів.

Управління верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ) займається питаннями захисту біженців, реалізації довгострокових рішень, у першу чергу репатріації.

Система постійного спостереження за міграцією (СОПЕМИ) при ОЕСР координує діяльність національних імміграційних управлінь.

24.Особливості створення, завдання та функції Світової організації торгівлі

Світова організація торгівлі набула глобального характеру і є однією з найвпливовіших міжнародних організацій. СОТ покликана регулювати торговельно-політичні відносини учасників організації та багато в чому функціонує подібно до ГАТТ.

СОТ базується на таких основних принципах і правилах:

• торгівля без дискримінації, тобто взаємне надання режиму найбільшого сприяння (РНС) у торгівлі і взаємне надання національного режиму товарам і послугам іноземного походження; регулювання торгівлі переважно тарифними методами;

• відмова від використання кількісних і інших обмежень; транспарентність торговельної політики; врегулювання торговельних суперечок шляхом консультацій, переговорів і т.д.

До найважливіших функцій СОТ слід віднести:

• контроль за виконанням угод і домовленостей пакета документів Уругвайського раунду; нагляд за торговельною політикою країн-членів;

• проведення багатосторонніх торговельних переговорів і консультацій між зацікавленими країнами-членами;

• врегулювання торговельних суперечок; огляд національної торговельної політики країн-членів;

• технічна допомога й навчання для країн, що розвиваються;

• співробітництво з міжнародними спеціалізованими організаціями.

Основними цілями СОТ, визначеними у преамбулі до Угоди про заснування СОТ є:

• забезпечення "сталого розвитку" шляхом "оптимального використання світових ресурсів"; підвищення життєвого рівня;  забезпечення повної зайнятості; постійне зростання доходів і ефективного попиту;

• сприяння захисту та збереженню навколишнього середовища, з урахуванням різних рівнів національного економічного розвитку; оптимальне використання світових ресурсів у відповідності з цілями сталого розвитку;

• сприяння країнам, які розвиваються, та особливо менш розвиненим, у забезпеченні для них кращої частки у зростанні міжнародної торгівлі;

Процес вступу будь-якої країни до СОТ має свою послідовність та складається з кількох етапів. Уряд країни, яка виявила бажання стати членом СОТ повинен надсилати листа Генеральному директору СОТ, який розглядається на засіданні Генеральної ради при цьому формується робочу групу. Наступним етапом приєднання є підготовка та подання країною-кандидатом Меморандуму про зовнішньоторговельний режим. Після ознайомлення робочої групи з Меморандумом починається етап “запитань і відповідей”. В процесі переговорів обумовлюється межа поступок, які надалі фіксуються в двосторонніх Протоколах про взаємний доступ на ринки товарів та послуг. У багатосторонньому форматі на засіданнях робочої групи обговорюються питання відповідності національного законодавства країни-кандидата багатостороннім угодам СОТ. Слід відмітити, що робоча група здійснює моніторинг процесу адаптації національного законодавства країни-кандидата до вимог СОТ та надає свої пропозиції та вимоги щодо необхідних законодавчих та інституційних змін. Поряд з цим, угоди СОТ (за винятком угод з обмеженою кількістю учасників) є обов’язковими до виконання усіма членами СОТ. Після завершення двосторонніх переговорів з усіма зацікавленими сторонами та отримання позитивного результату у переговорах з робочою групою готується протокол про приєднання. Завершальним етапом на даному шляху є рішення про приєднання країни, що приймається Генеральною радою СОТ. Необхідно зауважити, що це рішення обов’язково повинно бути ратифіковане національним парламентом країни-кандидата.