2. Розведення сільськогосподарських тварин
2.1. Конституція і екстер'єр сільськогосподарських тварин.
У зоотехнічній науці та практиці поняття "конституція" тварин також пов'язане з будовою та функцією окремих клітин, органів, тканин у їх загальній взаємозалежності, що відображає цілісність організму як такого в його взаємозв'язках з навколишнім середовищем.
Конституція - це сукупність морфологічних і фізіологічних особливостей організму як цілого, які обумовлені спадковістю, умовами розвитку у зв'язку з характером їх продуктивності, його здатністю певним чином реагувати на зовнішні подразнення, та складається у процесі онтогенезу, що знаходить вираження у певних формах будови тіла, у певній відповідності будови та функції її організму.
Конституція сільськогосподарських тварин включає також поняття про їх міцність, витривалість, пристосованість до певних природних і господарських умов, опірність до захворювань, а також здатність до розмноження і виробництва продукції. Відповідно до цього класифікацію типів конституції окремі автори трактують, виходячи з відповідних виробничих типів того чи іншого виду сільськогосподарських тварин.
Так, у минулому столітті німецькі тваринники інтенсивно вели добір худоби тільки за продуктивністю, не враховуючи екстер’єр і конституцію твари, що призвело до небажаних наслідків.
Так, П.М.Кулєшов, відомий російський вчений-зоотехнік, розрізняв чотири основних типи конституції. Для тварин грубої конституції характерна товста, груба шкіра та кістяк, важка голова, великі роги (у рогатих видів чи порід сільськогосподарських тварин), товсте, грубе волосся, досить розвинена м'язова тканина, слабо пронизана жировою тканиною. Як правило, такі тварини флегматичні та не пристосовані до високої мясної продуктивності. Але вони менш сприйнятливі до захворювань. Представники цього типу конституції окремих видів (коні, велика рогата худоба) використовуються для виконання важких фізичних робіт: перевезення вантажів, оранки землі тощо;
Ніжна конституція - характеризується тонкою шкірою, тонким еластичним волоссям, тонким, але міцним кістяком, невеликою легкою головою. Тварини цього типу конституції характеризуються подразливою нервовою системою, високою продуктивністю (молочною, вовновою, та ін.). Проте ці тварини більш вибагливі до умов годівлі та утримання. У несприятливих умовах вони більш податливі до різноманітних захворювань. Цей тип конституції перебуває на межі, поза якою може набути місце патологія, перерозвиток, що веде до різкого зниження продуктивності, виродження тварин (мазаївські вівці);
Рихла конституція притаманна тваринам з наявністю прошарку підшкірного жиру. У цих тварин шкіра пухка, не еластична. М'язи та суглоби рельєфно не виступають на тілі. Ці тварини здатні до сальної та м'ясної відгодівлі та малопридатні для виробництва молока, вовни, швидких алюрів. Вони не відзначаються довговічністю;
Міцна конституція характерна тваринам з незначним жировідкладенням, хорошим функціюванням усіх внутрішніх систем травлення, дихання, кровообігу, нервової та гуморальної. У них міцна, еластична шкіра, добре розвинені м'язи та кістяк. Так і тварини здатні до високої продуктивності: молочної, вовнової'та яєчної.
Слід відмітити, що чітке розмежування між вищезгаданими конституційними типами важко простежити. У практичній роботі найбільш часто розрізнюють змішані типи конституції: груба рихла, груба міцна, ніжна рихла та ніжна міцна.
Вивчення конституції починається з вивчення екстер'єру тварин.
Екстер'єр - це зовнішні форми сільськогосподарських тварин, їх будова тіла, які розглядаються з метою визначення їх конституції, продуктивних та племінних ознак.
У всіх країнах інтенсивного тваринництва аикористовують оцінку екстер’єра і конституції тварин. Своїми успіхами при розведенні голштино-фризької молочної худоби США в більшому ступені зобов’язані селекції тварин за модельним типом, який селекціонери розробили ще у 1922 році. З невеликими змінами стандарт типу зберігся по сей час. В результаті довготривалої селекції за цим типом були створені стада голштино-фризької худоби з високою молочною продуктивністю.
Оцінку екстер'єру проводять, виходячи з оцінки окремих зовнішніх частин тіла, що одержали назву статі. Так, до основних статів тіла відносять голову, передні і задні кінцівки, шию, статеві органи, вим'я, холку, поперек, грудну клітку, крижі, хвіст тощо. До оцінки екстер'єру відносять також оцінку пігментації шкіри, волосся, ріг, копит, очей. Забарвлення волосяного покриву в зоотехнії носить назву масті. У кожній галузі тваринництва прийнята своя термінологія масті. Забарвлення волосяного покриву залежить від поширення і ступеня прояву пігментації волосяного покриву, тобто масть може бути представлена однотипним забарвленням (білим, чорним, червоним), може бути строкатою: певні частини шкіри мають волосяний покрив, який забарвлений в різні кольори (чорно-ряба, червоно-ряба та ін.). Забарвлення може залежати і від процентного співвідношення волосинок різного забарвлення (чала, сіда масті).
Гени, що відповідають за масть тварини, інколи пов'язані і з продуктивними ознаками. Так, ген альбінізму (відсутність пігменту у волоссі, шкірі) негативно позначається на життєздатності тварин; ген сірого забарвлення каракульської породи (сокілки) викликає летальний кінець новонародженого молодняку та ін.
Для оцінки екстер'єру використовують різні методичні підходи: огляд, прощупування, взяття промірів, фотографування.
Огляд і прощупування тварин - це основний прийом зоотехніка у визначенні екстер'єру та конституції тварин. Цим методом визначається наявність і розвиток найбільш характерних ознак, що вказують на належність до того чи іншого виробничого типу, відповідність оцінюваної тварини стандартам для певної породи, прийнятій у господарстві моделі тварини майбутнього, наявність (відсутність) пороків та недоліків екстер'єру, що впливають на загальну оцінку тварин.
Для більш об'єктивної оцінки тварин визначають їх проміри за спеціально розробленими вимогами щодо їх проведення. Вони передбачають певні точки взяття промірів, прилади для їх проведення, положення тварин у цей період тощо. У залежності від мети проведення роботи беруть від 3-4 до 50 промірів. Одержані дані порівнюють з відповідними стандартами щодо породи чи модельної тварини, і на основі цього визначають напрям селекційної роботи з конкретною групою тварин. Крім лінійних промірів (висота у холці, у спині, у крижах, ширина та глибина грудної клітки, обхват грудей за лопатками та ін.), велику увагу приділяють зважуванню тварин, визначенню динаміки їх росту. При цьому важливе місце посідає принцип порівняння з кращими тваринами стада, стандартом породи, тощо.
Метод фотографування надає можливість визначення передачі спадкових ознак від батьків своїм нащадкам. Цей метод знаходить широке застосування і як рекламний прийом для пропаганди селекційних досягнень нових порід, типів, ліній, родин, окремих визначних тварин.
Дані оцінки екстер'єру, одержані шляхом огляду, прощупування та обміру, заносяться у спеціально розроблені журнали. Для швидкого запису даних оцінки екстер'єру розроблено спеціальний шифр (для певних видів тварин - літерами, для інших - графічний), що значно полегшує роботу зоотехніка, позитивно впливає на його продуктивність праці.
Останнім часом у практику роботи зоотехніків-селекціонерів введена електронно-обчислювальна техніка, що позбавляє їх рутинної роботи по числовій обробці даних екстер'єрної оцінки (виведення середнього значення певної ознаки по окремій виробничій групі, стаду в цілому; проведення певної біометричної обробки тощо).
Оцінка екстер'єру шляхом взяття відповідних промірів не дає досить точної оцінки тварин у силу відносності показників, взятих по відношенню один до одного. Виходячи з цього, у практиці тваринництва досить широко використовують індекси будови тіла, що являють собою процентне співвідношення цих показників.
Так, для визначення розвитку кістяка тварин знаходять індекс костистості:
.
Для визначення характеристики будови грудної клітки - індекс широкогрудності:
.
Загальна будова тіла визначається за допомогою індексу формату:
.
або індексу глибокогрудості:
.
Визначення розвитку м'ясних статей тварин можна визначити за індексом м'ясності:
.
У цілому в зоотехнічній практиці використовують десятки різних індексів з метою найбільш точного визначення екстер'єру і конституційного типу тварини, яку оцінюють.
Екстер'єр тварин у повній мірі визначається їх кондицією. Кондиція тварин - це стан вгодованості, що обумовлюється їх годівлею, утриманням та характером використання.
Розрізнюють такі види кондицій: 1) заводська або племінна кондиція, для якої характерна достатня, але не надмірна вгодованість, енергійна поведінка тварин;
2) робоча кондиція: відсутність наявних жирових відкладень, добрий стан здоров'я;
3) відгодівельна кондиція: тварини відповідають вимогам даного виду щодо виробництва м'ясної чи сальної продукції;
4) виставочна кондиція: парадний вигляд тварин, по вгодованості дещо вище заводського типу.
Розрізнюють також два види патологічних кондицій: ожиріння та виснаження.
Вивченням екстер'єру не вичерпується оцінка конституції сільськогоспо-дарських тварин, їх біологічних і господарських якостей. З давніх часів у тваринництві використовується метод функціональних проб, який доповнює і розширює дані про конституційний тип тварин. Сюди перш за все відносять випробування тварин: корів за молочною продуктивністю; овець за вовновою продукцією, скоростиглістю, оплатою корму; свиней – за багатоплідністю, ско-ростиглістю, оплатою корму; коней - за швидкістю, вантажопідйомністю тощо.
Значне місце в оцінці конституції посідає вивчення інтер'єру тварин. Інтер'єр - це морфологічні і фізіологічні особливості організму тварин.
Інтер'єрні ознаки визначаються за допомогою анатомічних, фізіологічних, хімічних, гістологічних, імунобіологічних, рентгенологічних, клінічних та інших специфічних методів. Сюди відноситься оцінка мікроструктури шкіри, молочної залози, кістяка, м'язів, волосяних волокон, оцінка температури тіла, частоти пульсу і дихання, гематологічні дослідження тощо.
Важливе місце в оцінці конституції посідає і оцінка нервово-гуморального статусу організму, що забезпечує цілісність організму, проходження усіх його життєвих процесів та обміну речовин.
Властивість організму тим або іншим чином реагувати на зовнішні под-разники визначає тип нервової діяльності (темперамент) тварин, який є важливою складовою частиною конституції і досить сильно пов'язаний з продуктивністю.
Розрізняють сильний і слабкий тип нервової діяльності. Сильний тип в свою чергу поділяється на неврівноважений (нестерпний) і урівноважений. Останній має два різновиди - жвавий та інертний. Найбільш висока продуктивність властива тваринам сильного урівноваженого типу нервової діяльності - це найбільш бажаний тип темпераменту тварин. Небажані у стаді тварини слабкого і сильного інертного типу нервової діяльності, вони найменш продуктивні, та тварини сильного неврівноваженого (нестримного) темпераменту. Знання та уміння визначення типу нервової діяльності тварин є запорукою вірного формування технологічних груп тварин, збільшення виробництва продукції на тваринницьких фермах.
Тип конституції тварин у першу чергу визначає напрям її продуктивності (для великої рогатої худоби - молочний, м'ясний або комбінований: для овець - тонкорунний, напівтонкорунний, напівгрубововновий, грубововновий, смушковий; свиней - сальний, м'ясний; коней – швидкоалюрний (скаковий), рисистий, тягловий та ін. Проте тип конституції у значній мірі визначає життєздатність тварин, її внутрішні можливості щодо опору різному роду захворювань. Тип конституції характеризує і напрям селекції з тією або іншою породою, групою тварин. За конституційними особливостями визначають недоліки у селекції, що призводять до її послаблення (такою може бути суха або сира перерозвинутість) і в кінцевому рахунку зводять нанівець всю раніше виконану роботу у зв'язку з різким падінням продуктивності тварин, їх життєздатності (мазаївська порода овець виродилась внаслідок сухої перерозвинутості, викликаної помилками в їх селекції на тонину вовни).
Усі екстер'єрно-конституційні особливості формуються в онтогенезі і з віком змінюються. На хід їх зміни значно впливають спадковість та умови життя тварин.
Якщо на спадковість народженого вплинути неможливо, то певним чином передбачити її шляхом вивчення спадкових якостей, дібраних до парування батьківських пар, цілком ймовірно, що й знаходить широке застосування у виробничій практиці.
Інша справа - умови життя. Знання умов індивідуального розвитку тварин різних видів на різних етапах їх онтогенезу - це запорука оптимального їх розвитку, високої спадково-детермінованої продуктивності.