- •Загальне тваринництво
- •1. Анатомія та фізіологія тварин
- •1.1. Поняття про тканини
- •1.2. Поняття про органи і системи органів
- •1.2.1. Апарат руху
- •1.2.2. Система органів шкірного покриву
- •1.2.3. Система органів травлення
- •1.2.4. Система органів дихання
- •1.2.5. Система органів крово- і лімфообігу
- •1.2.6. Система органів сечовиділення
- •1.2.7. Система органів розмноження
- •1. Характеристика еякулятів самців різних видів сільськогосподарських тварин
- •1.2.9. Нервова система
- •2. Розведення сільськогосподарських тварин
- •2.1. Конституція і екстер'єр сільськогосподарських тварин.
- •2.2. Особливості індивідуального розвитку тварин
- •2. Тривалість росту, строки використання і тривалість життя домашніх тварин, років
- •Відносний приріст визначається (у %) за формулою:
- •2.3. Продуктивність тварин
- •2.3.1. Молочна продуктивність
- •3. Хімічний склад коров'ячого молока
- •4. Зміна складу молока корів червоної степової породи по місяцях лактації
- •2.3.2. М'ясна продуктивність
- •5. Хімічний склад м'яса різних видів тварин
- •2.3.3. Вовнова продуктивність
- •6. Класифікація однорідної вовни за її товщиною
- •2.3.4. Смушки
- •2.3.5. Яєчна продуктивність
- •2.4. Основи селекції сільськогосподарської худоби і птиці
- •7. Класифікація інбридингу за Шапоружем
- •2.5.1. Виробниче призначення порід
- •2.5.2. Структура порід
- •2.6. Методи розведення сільськогосподарських тварин
- •Мал. 4 Схема ввідного схрещування
- •2. 7. Відтворення стада
- •2.7.1. Біологічні особливості тварин і їх відтворна здатність
- •8. Біологічні особливості різних видів сільськогосподарських тварин щодо відтворної здатності
- •2.7.2. Господарські та селекційні фактори, що забезпечують оптимальне
- •2.7.3. Організація штучного запліднення самиць
- •9. Характеристика спермопродукції самців окремих видів
- •2.7.4. Заходи по контролю за станом вагітності самиць
- •2.7.5. Трансплантація ембріонів
- •3. Корми і годівля сільськогосподарських тварин
- •3.1. Поняття про поживність корму
- •3.1. 1. Оцінка поживності кормів за хімічним складом
- •3.1.2. Перетравність кормів
- •3.1.3. Оцінка загальної поживності кормів
- •3.1.4. Оцінка енергетичної цінності кормів
- •3.1.5. Біологічна цінність кормів
- •3.1.5.3. Мінеральна цінність кормів.
- •3.2. Корми та кормові продукти
- •3.2.1. Фактори, що впливають на склад та поживність кормів
- •3.2.2. Соковиті корми
- •3.2.2.1. Зелені корми.
- •10. Схема зеленого конвеєра для великої рогатої худоби та овець в умовах південного Лісостепу
- •3.2.2.2. Силосовані корми
- •11. Залежність кислотності силосу від вологості
- •12. Оптимальні строки збирання кормових культур на силос
- •13. Залежність ступеня подрібнення маси від вологості
- •14. Рецепти комбінованих силосів для свиней
- •15. Рецепти комбінованих силосів для птиці
- •3.2.2.4. Коренеплоди
- •3.2 2 5. Бульбоплоди
- •3.2.2.6. Баштанні
- •3.2.3. Грубі корми
- •16.Динаміка хімічного складу укісної маси деяких кормових культур
- •3.2.4. Концентровані корми
- •3.2.4.3. Способи підготовки зерна злакових і бобових культур
- •3.2.4.4. Трав'яне борошно
- •3.2.5. Відходи технічних виробництв
- •3.2.6. Корми тваринного походження
- •3.2.7. Мінеральні корми
- •17. Вміст кальцію та фосфору у 100 г мінеральних кормів
- •18. Вміст мікроелементів у солях
- •3.2.8. Азотисті синтетичні сполуки
- •3.2.9. Комбікорми, білково-вітамінні добавки, премікси
- •19. Рецепти повнораціонних комбікормів, %
- •20. Рецепти комбікормів-концентратів,%
- •21. Рецепти замінників незбираного молока для телят та поросят, %
- •3.3. Принципи годівлі сільськогосподарських тварин
- •3.3.1. Норми та раціони годівлі
- •3.4. Гігієна годівлі сільськогосподарських тварин
- •22. Гранично допустимі концентрації нітратів і нітритів у кормах (затверджені Головним управлінням ветеринарії), мг/кг корму:
- •4. Технологія виробництва молока на промисловій основі
- •4.1. Характеристика основних порід великої рогатої худоби
- •4.1.1. Аборигенні зникаючі породи
- •4.1.2. Сучасні зникаючі породи
- •4.1.4. Новостворені породи молочної худоби в Україні
- •4.2. Племінна робота в господарствах
- •4.2.1. Племінні господарства
- •4.2.2. Племінна робота в умовах молочних комплексів
- •4.2.3. Мічення молодняку
- •4.3. Відтворення великої рогатої худоби
- •4.3.1. Підготовка корів до отелення
- •4.3.2. Проведення отелення корів
- •4.4. Утримання корів
- •4.5.1. Молоко і молочні продукти
- •4.5.2. Склад і якість молока
- •4.5.3. Основні види молочних продуктів
- •23. Норми основних мінеральних речовин для корів, г
- •24. Витрати концентрованих кормів в залежності від молочності корів
- •4.6.2.Годівля ремонтного молодняку.
- •25. Схема годівлі теличок до 6-місячного віку в стійловий період
- •26. Річні норми потреби в енергії та перетравному протеїні для молодняку
- •5. Технологія виробництва яловичини
- •5.1. Відгодівля молодняку великої рогатої худоби молочних і
- •27. Витрати енергії на 1 кг добового приросту молодняку
- •28. Раціони молодняку під час відгодівлі на жомі, кг на одну голову на добу
- •29. Орієнтовні раціони для молодняку великої рогатої худоби
- •5.2. Породи м’ясної худоби
- •5.3. Утримання мясної худоби
- •5.4. Годівля великої рогатої худоби м’ясних порід
- •5.5. Відтворення мясної худоби
- •5.6. Отелення корів м’ясних порід
- •5.7. Вирощування телят м’ясних порід
- •5.8. Технологія виробництва свинини
- •5.8.1. Біологічні особливості свиней і їх роль у розвитку галузі
- •5.8.2. Племінна робота у свинарстві
- •5.8.3.Основні породи свиней в Україні
- •5.8.4. Технологія виробництва свинини
- •30. Розрахунок репродуктивних циклів (опоросів) на свинофермі за рік
- •31. Оптимальні показники мікроклімату для свиней
- •32. Інтенсивність використання маток залежно від тривалості підготовки тварин до запліднення
- •33. Ефективність відгодівлі свиней із різним рівнем протеїну в раціонах
- •34. Орієнтовна структура річних раціонів для свиней, за поживністю, %
- •35. Орієнтовні раціони для кнурів при помірному їх використанні,
- •36. Орієнтовні раціони для поросних маток на зимовий період
- •37. Орієнтовні раціони для підсисних свиноматок
- •38. Орієнтовна схема підгодівлі поросят-сисунів (на голову за добу), г
- •39. Співвідношення основних кормів у раціонах відлучених поросят,
- •40. Орієнтовне співвідношення кормів у раціонах племінного молодняку свиней, % за поживністю
- •41. Хімічний склад приросту свиней, %
- •42. Витрати кормів на 1 кг приросту у свиней різної живої маси
- •43. Вплив живої маси поросят під час відлучення на приріст
- •44. Орієнтовні співвідношення основних кормів при мясній відгодівлі свиней за різними типами раціонів, % за поживністю
- •45. Орієнтовні раціони за різними типами відгодівлі свиней на мясо
- •46. Орієнтовні раціони в період відгодівлі свиней до жирних кондицій
- •Контрольні питання
- •47. Виробнича класифікація овець
- •5.9.1.1. Племінна робота
- •5.9.2. Продукція вівчарства
- •5.9.2.1. Вовнова продуктивність овець
- •5.9.2.2. М’ясна продуктивність овець
- •5.9.2.3. Молочна продуктивність овець
- •5.9.2.4. Смушки й овчини
- •5.9.2.5. Фактори, що впливають на якість продукції овець
- •5.9.3. Технологія виробництва продукції вівчарства
- •5.9.3.1. Типи вівчарських ферм і комплексів
- •5.9.4. Годівля овець
- •5.9.4.1. Годівля баранів-плідників
- •48. Норми годівлі баранів-плідників вовнових та м'ясо-вовнових порід
- •49. Орієнтовні раціони для баранів-плідників вовнових і
- •5.9.4.2. Годівля вівцематок
- •5.9.4.3. Годівля ягнят і ремонтного молодняку
- •50. Орієнтовні раціони ягнят-сисунів у період відлучення їх
- •5.9.4.4. Відгодівля овець.
- •5.9.5. Відтворення стада овець
- •5.10. Птахівництво
- •5.10.1. Породи і кроси курей
- •5.10.1.1. Яєчні породи
- •5.10.1.2. М'ясні породи
- •5.10.2. Породи і кроси індиків
- •5.10.3. Породи і кроси качок
- •5.10.4. Породи гусей
- •5.10.5. Племінна робота у птахівництві
- •5.10.6. Характеристика яєць птиці
- •5.10.7. Технологія виробництва яєць на промисловій основі
- •5.10.7.1. Утримання курей батьківського стада
- •5.10.7.2. Утримання курей
- •5.10.7.3. Інкубація яєць
- •5.10.8. Технологія виробництва м’яса птиці
- •5.10.8.1. Технологія вирощування курчат-бройлерів
- •5.10.9. Технологія вирощування качок
- •5.10.10. Технологія вирощування гусят
- •5.10.11. Технологія вирощування індичат
- •5.10.12. Годівля птиці
- •5.10.12.1. Особливості травлення й обміну речовин у птиці
- •51. Норми годівлі молодняку курей різного напряму продуктивності
- •52. Орієнтовні норми згодовування комбікормів дорослій птиці
- •53. Орієнтовні норми згодовування комбікормів молодняку птиці
- •54. Рецепти повнораціонних комбікормів для курей-несучок
- •5.10.12.2. Годівля курчат та ремонтного молодняку курей
- •5.10.12.3. Годівля м’ясних курчат-бройлерів
- •55. Рецепти повнораціонних комбікормів для курчат-бройлерів, % (ундіп)
- •5.11. Конярство
- •5.11.1. Основні породи коней
- •5.11.2. М'ясна і молочна продуктивність коней
- •5.11.3. Кінний спорт
- •5.11.4. Годівля коней
- •5.11.4.1. Годівля жеребців
- •56. Орієнтовні раціони для жеребців верхових і рисистих порід
- •5.11.4.2. Годівля кобил
- •57. Зимові раціони для племінних кобил на голову за добу, кг
- •5.11.4.3. Годівля робочих коней
- •58. Орієнтовні раціони робочих коней, кг на голову за добу
- •5.12. Кролівництво
- •5.12.1. Годівля кролів
- •112. Раціони для кролів за напівконцентратним типом годівлі на одну голову за добу, г
- •Список рекомендованої літератури
4.5.3. Основні види молочних продуктів
Для виробництва молока використовують незбиране та знежирене молоко з кислотністю не вищою 21°Т. Незбираним називають натуральне молоко не знежирене і без домішок, а після сепарування натурального незбираного молока одержують знежирене молоко. Натуральне молоко - сировина для виробництва пастеризованого молока, нормалізованого за жиром до 3,2 і 2,5%, а також молока з підвищеною жирністю (не менше 6%), що досягається шляхом додавання вершків, масла чи молочного жиру з обов'язковою гомогенізацією. Нормалізоване питне молоко може випускатися збагаченим на вітамін С. Відновлене молоко виробляють із вмістом жиру 3,2 і 2,5% повністю або частково із сухого незбираного або знежиреного молока шляхом розчинення його у воді.
Кисломолочні продукти. Виробництво будь-якого кисломолочного продукту включає технологічні операції по очищенню молока, нормалізації за жиром, пастеризації, охолодження до оптимальної температури квашення, що вимагає для кожного продукту внесення закваски, квашення й охолодження.
Велика різноманітність виготовлення кисломолочних продуктів можлива завдяки різному складу застосовуваних чистих бактеріальних культур та особливостей технології, що дозволяють одержувати продукти з характерними відмінностями один від одного.
В основі біохімічних процесів, що відбуваються під час виготовлення кисломолочних продуктів, лежить бродіння молочного цукру та зсідання білків молока під дією молочної кислоти, і лише під час виготовлення сиру діють молочна кислота і внесений сичужний фермент.
Під час виробництва молочнокислих продуктів використовують чисті культури молочнокислих бактерій, а їх правильний добір забезпечує одержання молочних продуктів високої якості. Склад мікрофлори заквасок для різних видів молочнокислих продуктів добирається з тих видів мікроорганізмів, які створюють у продукті характерний для нього смак і консистенцію.
Із метою попередження шлунково-кишкових захворювань у молодняку сільськогосподарських тварин необхідно використовувати кисломолочні продукти, що мають високі поживні та лікувальні властивості. Під час тривалого їх вживання в організмі покращуються фізіологічні та біохімічні процеси, підвищується обмін речовин.
Вершкове масло - один з основних молочних продуктів, до складу якого входить молочний жир, білки, молочний цукор та інші компоненти, що мають високу харчову цінність, засвоюваність і відмінні смакові якості. Масло може бути вироблене збиванням вершків у спеціальних масловиготовниках. Для надання маслу специфічного смаку й аромату вершки заквашують, а також вносять різноманітні наповнювачі, додають харчову сіль.
Залежно від особливостей технології і складу розрізняють такі види масла: несолоне (жир - 82,5%, волога - 16%), солоне (жир - 81,5, волога - 16), любительське (жир - 78%, волога - 20%), вологодське (жир - 82,5, волога - 16), селянське (жир - 61,5, волога - 35%), топлене (жир - 98%, волога - 1%) та інші
Молоко, призначене для перероблення на масло, повинне бути свіжим, одержаним від здорових тварин у належних санітарних умовах. Під час оцінки якості молока для виробництва масла важливе значення має контроль стану жирової маси молока. Чим більша жирність молока, тим нижчі витрати сировини на одиницю готового продукту й відносно менше залишається жиру в знежиреному молоці та сколотинах. У середньому на 1 кг масла витрачається 20-22 кг молока жирністю 3,8-4,0%.
Виробництво вершкового масла (збивання вершків) здійснюють у масловиготовлювачах періодичної та безперебійної дії. Сировина для виготовлення масла повинна бути свіжою й не мати вад і фізико-хімічного, і бактеріального або технічного походження. Підготовка вершків до збивання складається з нормалізації, пастеризації, охолодження, проведення фізичного дозрівання та підфарбовування. Під час виготовлення всіх видів масла пастеризація вершків є обов’язковою операцією технологічного процесу, що необхідна для зниження мікрофлори й руйнування ферментів. Тривалість зберігання масла після виготовлення в заводських маслосховищах при температурі -5-8°С не повинна перевищувати 10 діб, за умови тривалого зберігання (понад три місяці) - мінус 12-18°С. На момент здавання масла у торговельну мережу воно повинно мати температуру не вище +10°С.
Топлене масло - це молочний жир, що отримують у результаті теплової обробки солодковершкового, кисловершкового, нестандартного та збираного топленого молока. Перетоплення проводять у спеціальних котлах (ваннах) із водяним або паровим обігріванням.
Сир за своїм поживним і фізіологічним значенням - один із цінних харчових продуктів. У концентрованому вигляді він містить усі основні складові частини молока - білкові речовини, жир, мінеральні солі та вітаміни, що внаслідок складних мікробіологічних і біохімічних процесів при технологічній обробці молока та зберіганні сиру, зумовлюють його фізико-хімічні, смакові й інші органоліптичні показники. Білки сиру представлені всіма амінокислотами в необхідній для організму кількості та співвідношенні. Під час виготовлення сиру використовується приблизно 50% сухих речовин молока, у тому числі казеїну й жиру – 90-95%, молочного цукру та солей - від 5 до 20%. Калорійність 1 кг сиру, залежно від вмісту в ньому жиру й білка, знаходиться в межах 250-4500 ккал.
Молоко для виготовлення високоякісного сиру повинне мати нормальні фізико-хімічні властивості і склад, бути хорошим середовищем для розвитку мікроорганізмів, що необхідні в сироварінні, утворювати під дією сичужного ферменту щільний згусток, що добре віддає сироватку.
Нормалізацію молока за вмістом жиру здійснюють шляхом зміни кількості жиру додаванням до нього знежиреного молока. Жирність визначає товарні якості сиру. Теплову обробку молока, яке призначене для виготовлення сиру, проводять при температурі 72-75°С. Вища за означену температура пастеризації призводить до денатурації білків, осідання фосфатів і зміни властивостей молока, внаслідок чого воно погано зсідається сичужним ферментом й утворює пухкий пластівчастий згусток. Після пастеризації нормалізовану суміш охолоджують до температури зсідання молока. У виробничих умовах, для одержання щільного згустку, вона підтримується в межах 32-35°С. Друге нагрівання проводять для максимального видалення із сирного зерна зайвої вологи та регулювання кількісного та якісного складу мікрофлори.
Соління сиру визначає його смакові якості, впливає на фізико-хімічні та мікробіологічні процеси. Під час соління сиру відбувається її дифузія в сир і виділення з нього сироватки. Соління сиру здійснюють сухою розмолотою високоякісною сіллю, соляною гущею, у розсолі та комбінованими способами. Визрівання сиру, залежно від виду, температурних умов і вологості повітря сиросховища, триває від кількох тижнів до кількох місяців (шість місяців і більше). Під час визрівання сиру змінюються всі основні складові компоненти його, але в найбільшій мірі - молочний цукор і білки. У процесі визрівання сирам необхідно створювати певні умови: протягом першого місяця визрівання температура в сиросховищі повинна бути 13-15°С і вологість повітря 95%, а в наступному – сири витримують при температурі 10-12°С і вологості повітря 88-90%. При цьому сири регулярно перевертають.
Для оцінки органоліптичних показників, кожному з них відводиться наступна гранична кількість балів: смак і запах - 45, консистенція - 25, малюнок - 10, колір тіста - 5, зовнішній вигляд - 10, упаковка та маркірування – в межах 87-100 балів, у тому числі за смаком і запахом не менше 37 балів. Сири, що оцінені нижче 75 балів, підлягають переробці.
Плавлені сири виробляють із натуральних сирів із додаванням хімічних солей, молочних продуктів, смакових наповнювачів та інших добавок. Уведення до рецептури плавлених сирів різноманітних компонентів і спрямований їх добір дозволяє регулювати жирнокислотний, амінокислотний і сольовий склади і створити збалансовані продукти на різний смак.
Молочні консерви. Виробництво молочних консервів має велике народногосподарське значення, оскільки вони цінні як харчовий продукт, добре зберігаються, зручні для транспортування та дозволяють у повній мірі компенсувати сезонні труднощі в забезпеченні населення натуральним коров'ячим молоком. Найбільшого розповсюдження з молочних консервів одержали молоко згущене стерилізоване, молоко незбиране згущене з цукром і сухе молоко (незбиране та знежирене). Для виробництва згущених молочних консервів вважається найбільш придатним молоко із вмістом кальцію не більше 125 мг%, кислотністю не вище 20º Т, без сторонніх присмаків і запахів.
4.6. Годівля дійних корів.
Годівлю дійних корів потрібно організовувати таким чином, щоб одержати від них максимальні надої молока за умови збереження їх здоров'я, нормальної відтворної здатності при мінімальних витратах кормів.
Для цього, перш за все, необхідно визначити їх потребу в енергії та поживних речовинах. Потреба корів у поживних речовинах залежить від віку, живої маси, рівня продуктивності, вмісту жиру в молоці і стадії лактації. Визначення та забезпечення в енергії корму ще не гарантує одержання запланованих високих надоїв, тому ефективність використання енергії залежить від її концентрації в сухій речовині раціону. У середньому корови потребують 2,8-3,0 кг сухої речовини на 100 кг живої маси, а високопродуктивні корови - 3,5-3,8 кг.
Чим вищі надої, тим більшою повинна бути концентрація енергії в раціоні. Якщо концентрація енергії в раціоні невисока, тварини не можуть засвоювати достатню кількість кормів, щоб задовольнити потребу організму в енергії. Недоцільно знижувати концентрацію енергії в одному кілограмі сухої речовини менше 0,65 к.од. або 8 МДж обмінної енергії.
Молочна продуктивність корів також залежить від рівня й повноцінності протеїну в раціоні. Із розрахунку на 1 к.од. норма перетравного протеїну повинна становити 95-110 г залежно від добового надою. При надої 10 кг на 1 к.од. достатньо 95 г перетравного протеїну, 11-20 кг - 100 г, 21-30 кг - 105 г, понад 31 кг - 110 г і більше. За нестачі протеїну в раціоні знижується молочна продуктивність корів.
Важливим джерелом енергії та незамінних жирних кислот у раціоні є жир. Потреба лактуючих корів у жирі становить близько 3% від сухої речовини. Потребу і норму вуглеводів визначають за клітковиною, цукрами та крохмалем. При низькому рівні клітковини в раціоні (менше 16% від сухої речовини) спостерігається зниження вмісту жиру в молоці, порушуються процеси травлення в передшлунках жуйних. Корови з надоєм до 10 кг за добу потребують не більше 28% клітковини від сухої речовини, 11-20 кг - 24%, 21-30 кг - 20%, понад 30 кг - 16%. Цукри і крохмаль забезпечують понад 70% потреби корів в енергії.
Раціони для корів необхідно ретельно контролювати за вмістом макро- та мікроелементів, зважаючи на їх важливі й різнобічні фізіологічні функції в організмі (таб.23).