- •Загальне тваринництво
- •1. Анатомія та фізіологія тварин
- •1.1. Поняття про тканини
- •1.2. Поняття про органи і системи органів
- •1.2.1. Апарат руху
- •1.2.2. Система органів шкірного покриву
- •1.2.3. Система органів травлення
- •1.2.4. Система органів дихання
- •1.2.5. Система органів крово- і лімфообігу
- •1.2.6. Система органів сечовиділення
- •1.2.7. Система органів розмноження
- •1. Характеристика еякулятів самців різних видів сільськогосподарських тварин
- •1.2.9. Нервова система
- •2. Розведення сільськогосподарських тварин
- •2.1. Конституція і екстер'єр сільськогосподарських тварин.
- •2.2. Особливості індивідуального розвитку тварин
- •2. Тривалість росту, строки використання і тривалість життя домашніх тварин, років
- •Відносний приріст визначається (у %) за формулою:
- •2.3. Продуктивність тварин
- •2.3.1. Молочна продуктивність
- •3. Хімічний склад коров'ячого молока
- •4. Зміна складу молока корів червоної степової породи по місяцях лактації
- •2.3.2. М'ясна продуктивність
- •5. Хімічний склад м'яса різних видів тварин
- •2.3.3. Вовнова продуктивність
- •6. Класифікація однорідної вовни за її товщиною
- •2.3.4. Смушки
- •2.3.5. Яєчна продуктивність
- •2.4. Основи селекції сільськогосподарської худоби і птиці
- •7. Класифікація інбридингу за Шапоружем
- •2.5.1. Виробниче призначення порід
- •2.5.2. Структура порід
- •2.6. Методи розведення сільськогосподарських тварин
- •Мал. 4 Схема ввідного схрещування
- •2. 7. Відтворення стада
- •2.7.1. Біологічні особливості тварин і їх відтворна здатність
- •8. Біологічні особливості різних видів сільськогосподарських тварин щодо відтворної здатності
- •2.7.2. Господарські та селекційні фактори, що забезпечують оптимальне
- •2.7.3. Організація штучного запліднення самиць
- •9. Характеристика спермопродукції самців окремих видів
- •2.7.4. Заходи по контролю за станом вагітності самиць
- •2.7.5. Трансплантація ембріонів
- •3. Корми і годівля сільськогосподарських тварин
- •3.1. Поняття про поживність корму
- •3.1. 1. Оцінка поживності кормів за хімічним складом
- •3.1.2. Перетравність кормів
- •3.1.3. Оцінка загальної поживності кормів
- •3.1.4. Оцінка енергетичної цінності кормів
- •3.1.5. Біологічна цінність кормів
- •3.1.5.3. Мінеральна цінність кормів.
- •3.2. Корми та кормові продукти
- •3.2.1. Фактори, що впливають на склад та поживність кормів
- •3.2.2. Соковиті корми
- •3.2.2.1. Зелені корми.
- •10. Схема зеленого конвеєра для великої рогатої худоби та овець в умовах південного Лісостепу
- •3.2.2.2. Силосовані корми
- •11. Залежність кислотності силосу від вологості
- •12. Оптимальні строки збирання кормових культур на силос
- •13. Залежність ступеня подрібнення маси від вологості
- •14. Рецепти комбінованих силосів для свиней
- •15. Рецепти комбінованих силосів для птиці
- •3.2.2.4. Коренеплоди
- •3.2 2 5. Бульбоплоди
- •3.2.2.6. Баштанні
- •3.2.3. Грубі корми
- •16.Динаміка хімічного складу укісної маси деяких кормових культур
- •3.2.4. Концентровані корми
- •3.2.4.3. Способи підготовки зерна злакових і бобових культур
- •3.2.4.4. Трав'яне борошно
- •3.2.5. Відходи технічних виробництв
- •3.2.6. Корми тваринного походження
- •3.2.7. Мінеральні корми
- •17. Вміст кальцію та фосфору у 100 г мінеральних кормів
- •18. Вміст мікроелементів у солях
- •3.2.8. Азотисті синтетичні сполуки
- •3.2.9. Комбікорми, білково-вітамінні добавки, премікси
- •19. Рецепти повнораціонних комбікормів, %
- •20. Рецепти комбікормів-концентратів,%
- •21. Рецепти замінників незбираного молока для телят та поросят, %
- •3.3. Принципи годівлі сільськогосподарських тварин
- •3.3.1. Норми та раціони годівлі
- •3.4. Гігієна годівлі сільськогосподарських тварин
- •22. Гранично допустимі концентрації нітратів і нітритів у кормах (затверджені Головним управлінням ветеринарії), мг/кг корму:
- •4. Технологія виробництва молока на промисловій основі
- •4.1. Характеристика основних порід великої рогатої худоби
- •4.1.1. Аборигенні зникаючі породи
- •4.1.2. Сучасні зникаючі породи
- •4.1.4. Новостворені породи молочної худоби в Україні
- •4.2. Племінна робота в господарствах
- •4.2.1. Племінні господарства
- •4.2.2. Племінна робота в умовах молочних комплексів
- •4.2.3. Мічення молодняку
- •4.3. Відтворення великої рогатої худоби
- •4.3.1. Підготовка корів до отелення
- •4.3.2. Проведення отелення корів
- •4.4. Утримання корів
- •4.5.1. Молоко і молочні продукти
- •4.5.2. Склад і якість молока
- •4.5.3. Основні види молочних продуктів
- •23. Норми основних мінеральних речовин для корів, г
- •24. Витрати концентрованих кормів в залежності від молочності корів
- •4.6.2.Годівля ремонтного молодняку.
- •25. Схема годівлі теличок до 6-місячного віку в стійловий період
- •26. Річні норми потреби в енергії та перетравному протеїні для молодняку
- •5. Технологія виробництва яловичини
- •5.1. Відгодівля молодняку великої рогатої худоби молочних і
- •27. Витрати енергії на 1 кг добового приросту молодняку
- •28. Раціони молодняку під час відгодівлі на жомі, кг на одну голову на добу
- •29. Орієнтовні раціони для молодняку великої рогатої худоби
- •5.2. Породи м’ясної худоби
- •5.3. Утримання мясної худоби
- •5.4. Годівля великої рогатої худоби м’ясних порід
- •5.5. Відтворення мясної худоби
- •5.6. Отелення корів м’ясних порід
- •5.7. Вирощування телят м’ясних порід
- •5.8. Технологія виробництва свинини
- •5.8.1. Біологічні особливості свиней і їх роль у розвитку галузі
- •5.8.2. Племінна робота у свинарстві
- •5.8.3.Основні породи свиней в Україні
- •5.8.4. Технологія виробництва свинини
- •30. Розрахунок репродуктивних циклів (опоросів) на свинофермі за рік
- •31. Оптимальні показники мікроклімату для свиней
- •32. Інтенсивність використання маток залежно від тривалості підготовки тварин до запліднення
- •33. Ефективність відгодівлі свиней із різним рівнем протеїну в раціонах
- •34. Орієнтовна структура річних раціонів для свиней, за поживністю, %
- •35. Орієнтовні раціони для кнурів при помірному їх використанні,
- •36. Орієнтовні раціони для поросних маток на зимовий період
- •37. Орієнтовні раціони для підсисних свиноматок
- •38. Орієнтовна схема підгодівлі поросят-сисунів (на голову за добу), г
- •39. Співвідношення основних кормів у раціонах відлучених поросят,
- •40. Орієнтовне співвідношення кормів у раціонах племінного молодняку свиней, % за поживністю
- •41. Хімічний склад приросту свиней, %
- •42. Витрати кормів на 1 кг приросту у свиней різної живої маси
- •43. Вплив живої маси поросят під час відлучення на приріст
- •44. Орієнтовні співвідношення основних кормів при мясній відгодівлі свиней за різними типами раціонів, % за поживністю
- •45. Орієнтовні раціони за різними типами відгодівлі свиней на мясо
- •46. Орієнтовні раціони в період відгодівлі свиней до жирних кондицій
- •Контрольні питання
- •47. Виробнича класифікація овець
- •5.9.1.1. Племінна робота
- •5.9.2. Продукція вівчарства
- •5.9.2.1. Вовнова продуктивність овець
- •5.9.2.2. М’ясна продуктивність овець
- •5.9.2.3. Молочна продуктивність овець
- •5.9.2.4. Смушки й овчини
- •5.9.2.5. Фактори, що впливають на якість продукції овець
- •5.9.3. Технологія виробництва продукції вівчарства
- •5.9.3.1. Типи вівчарських ферм і комплексів
- •5.9.4. Годівля овець
- •5.9.4.1. Годівля баранів-плідників
- •48. Норми годівлі баранів-плідників вовнових та м'ясо-вовнових порід
- •49. Орієнтовні раціони для баранів-плідників вовнових і
- •5.9.4.2. Годівля вівцематок
- •5.9.4.3. Годівля ягнят і ремонтного молодняку
- •50. Орієнтовні раціони ягнят-сисунів у період відлучення їх
- •5.9.4.4. Відгодівля овець.
- •5.9.5. Відтворення стада овець
- •5.10. Птахівництво
- •5.10.1. Породи і кроси курей
- •5.10.1.1. Яєчні породи
- •5.10.1.2. М'ясні породи
- •5.10.2. Породи і кроси індиків
- •5.10.3. Породи і кроси качок
- •5.10.4. Породи гусей
- •5.10.5. Племінна робота у птахівництві
- •5.10.6. Характеристика яєць птиці
- •5.10.7. Технологія виробництва яєць на промисловій основі
- •5.10.7.1. Утримання курей батьківського стада
- •5.10.7.2. Утримання курей
- •5.10.7.3. Інкубація яєць
- •5.10.8. Технологія виробництва м’яса птиці
- •5.10.8.1. Технологія вирощування курчат-бройлерів
- •5.10.9. Технологія вирощування качок
- •5.10.10. Технологія вирощування гусят
- •5.10.11. Технологія вирощування індичат
- •5.10.12. Годівля птиці
- •5.10.12.1. Особливості травлення й обміну речовин у птиці
- •51. Норми годівлі молодняку курей різного напряму продуктивності
- •52. Орієнтовні норми згодовування комбікормів дорослій птиці
- •53. Орієнтовні норми згодовування комбікормів молодняку птиці
- •54. Рецепти повнораціонних комбікормів для курей-несучок
- •5.10.12.2. Годівля курчат та ремонтного молодняку курей
- •5.10.12.3. Годівля м’ясних курчат-бройлерів
- •55. Рецепти повнораціонних комбікормів для курчат-бройлерів, % (ундіп)
- •5.11. Конярство
- •5.11.1. Основні породи коней
- •5.11.2. М'ясна і молочна продуктивність коней
- •5.11.3. Кінний спорт
- •5.11.4. Годівля коней
- •5.11.4.1. Годівля жеребців
- •56. Орієнтовні раціони для жеребців верхових і рисистих порід
- •5.11.4.2. Годівля кобил
- •57. Зимові раціони для племінних кобил на голову за добу, кг
- •5.11.4.3. Годівля робочих коней
- •58. Орієнтовні раціони робочих коней, кг на голову за добу
- •5.12. Кролівництво
- •5.12.1. Годівля кролів
- •112. Раціони для кролів за напівконцентратним типом годівлі на одну голову за добу, г
- •Список рекомендованої літератури
3.1.5. Біологічна цінність кормів
3.1.5.1. Білкова цінність кормів. В організмі постійно проходить розпад і синтез білків. Джерелом синтезу білків тіла можуть бути тільки білки корму. У травному тракті білки розпадаються до амінокислот і всмоктуються у кров. З амінокислот клітини синтезують свої власні білки. Білки неможливо замінити іншими поживними речовинами, оскільки їх синтез в організмі можливий тільки з амінокислот, але білок може замінити собою жири та вуглеводи, тобто використовуватись для синтезу цих сполук. У рослинних і тваринних кормах знаходиться 20 амінокислот. Не всі амінокислоти, які складають білки, є рівноцінними для організму. Деякі амінокислоти не можуть синтезуватися в організмі і повинні обов'язково надходити з кормами. Ці амінокислоти називаються життєвонеобхідними або незамінними. До них відносяться лізин, триптофан, гістидин, лейцин, ізолейцин, фенілаланін, треонін, метіонін, валін та аргінін.
Відсутність або нестача цих амінокислот у кормах приводить до порушення обміну речовин - негативного азотного балансу, припиненню росту, регенерації білків, виникнення патологічних змін у нервовій системі, внутрішніх органах, органах внутрішньої секреції, складі крові, шкіри. Настає закономірне зниження активності ферментних систем, порушуються функції печінки, нирок та ін.
Наприклад, при нестачі протеїну у раціонах свиней, що знаходяться на выдгодівлі, ними витрачається 10-12 корм. од. на 1 кг приросту, а при збалансованому раціоні – 4-4,5 корм. од.
Білки корму, що містять у своєму складі всі життєвонеобхідні амінокислоти, називаються повноцінними. До них належать тваринні білки (молоко, яйця, м'ясо). Ті білки, які не мають у своєму складі або містять недостатню кількість амінокислот, необхідних для синтезу білків тіла тварин, називаються неповноцінними (рослинні білки). Для порівняльної характеристики білкової поживності різних кормів необхідно знати їх амінокислотний склад. Чим більше незамінних і особливо критичних (лізин, метіонін, триптофан) амінокислот буде мати корм, тим більше він буде повноціннішим, порівняно з іншим кормом, де цих амінокислот буде менше. Для оцінки білкової повноцінності різних кормів вивчають амінокислотний склад у порівнянні з амінокислотним складом білка, прийнятого за стандарт (яєчний білок). Визначають, скільки відсотків складає та або інша амінокислота білків кормів від відповідних у стандартному білку. За найменшим процентним співвідношенням судять про повноцінність білка корму або обчислюють геометричне середнє цих співвідношень (індекс незамінних амінокислот), яке також є показником біологічної цінності білків. Але амінокислотний склад кормів не враховує потреб тварин в амінокислотах, співвідношень кормів у раціонах, при яких може змінюватись засвоєння амінокислот з них. Нарешті, він не показує, яка частина з амінокислот, які є у кормах, доступна для засвоєння. Тому для оцінки біологічної повноцінності протеїнів кормів використовують відсотоквикористання азоту корму при тій або іншій продуктивності:
За першою формулою визначають процент використання протеїну корму або раціону від наявного у кормі, за другою - від перетравного протеїну.
Поживність протеїну можна змінити різними способами підготовки кормів до згодовування (хімічними, фізичними, біологічними), які дозволяють підвищити доступність амінокислот для організму.
Повноцінність протеїну кормового раціону залежить від того, в якій комбінації згодовують корми. Два, три або більше неповноцінних білка можуть доповнювати один одного за амінокислотним складом і забезпечити повноцінність годівлі за протеїном. Важливо при цьому знати потребу тварин різних видів і продуктивності в амінокислотах з тим, щоб за рахунок кормосумішок досягнути необхідного співвідношення і кількості амінокислот у них і забезпечити повноцінну годівлю та ефективне використання тваринами білків кормів. Відносно біологічної повноцінності протеїну для жуйних тварин, то вона для них не має суттєвого значення. Мікробний білок, що утворюється у передшлунках жуйних, має високу біологічну повноцінність, за амінокислотним складом майже не поступається складу пісного м'яса.
3.1.5.2. Вітамінна поживність кормів. Вітамінами називаються низькомолекулярні органічні сполуки, що не мають енергетичних і пластичних властивостей, у більшості своїй не синтезуються в організмі та проявляють свою біологічну дію у незначних кількостях. Вони життєвонеобхідні для нормальної діяльності організму тварин. Тільки у присутності вітамінів фізіологічні процеси в організмі протікають нормально. Стан організму, пов'язаний з нестачею у ньому вітамінів, називається гіповітамінозом. Авітамінози виникають при повній відсутності вітамінів у кормах.
Деякі вітаміни утворюються в організмі тварин з провітамінів, інші - у шлунково-кишковому каналі синтезуються мікроорганізмами, але більшість вітамінів надходять до організму з кормами. Всі вітаміни поділяються на розчинні у жирах і розчинні у воді.
Вітаміни, розчинні у жирах - це вітамін А (ретинол), вітамін Д (кальциферол), вітамін Е (токоферол) і вітамін К (нафтохінон).
Ретинол (вітамін А) утворюється у стінці тонких кишок з рослинного пігменту каротину, попередника вітаміна А. Вітамін А необхідний для нормального росту молодих тварин. Нестача вітаміну А негативно впливає на кісткоутворюючі клітини (остеобласти) та на обмін нуклеїнових кислот, викликає порушення в утворенні скелету та пригнічує синтез білків. Він підтримує нормальний стан епітелію травного тракту, дихальних шляхів, сечостатевих органів, шкірного покриву, очей. Коли його немає, ці клітини роговіють, у тварин розвиваються захворювання шлунково-кишкового тракту, легень, у них знижується опірність інфекційним хворобам, порушується статева функція.
Ретинол бере участь у процесах зору, з нього у темряві утворюється зоровий пурпур - родопсин. При нестачі вітаміну А спотерігається сухість кон'юнктиви та рогівки очей - ксерофтальмія. Вона може перерости у більш тяжку форму - кератомаляцію з утворенням більма.
Вітамін А бере участь в обміні фосфору, утворенні холестерину, протидіє токсичному впливу вітаміну Д, забезпечує стабільність клітинних мембран. Наявність вітаміну А у кормах виражається у міжнародних одиницях (МО), а каротину - у міліграмах. За одну міжнародну одиницю прийнято 0,33 мкг чистого вітаміну А або 0,6 мкг β -каротину. Потреба тварин у вітаміні А або каротині залежать від багатьох факторів: виду тварин, живої маси, продуктивності, фізіологічного стану. Вітамін А міститься у кормах тваринного походження (риб'ячий жир, молоко, яйця, рибна мука). Багата каротином суха речовина молодих зелених рослин, особливо бобових, трав'яне борошно, сінаж, сіно бобових, силос, морква, гарбузи, червоні буряки.
Відомо, що для задоволення потреби корів у каротині необхідно включати у раціон не менше 0,3 мг каротину на 1 кг живої маси. У крові його повинно міститися 0,4 мл на 100 мл сироватки.
Вітамін Д -кальциферол (антирахітичний) регулює обмін фосфору та кальцію в організмі. Він збільшує всмоктування кальцію у тонких кишках і зворотнє всисання фосфору у ниркових канальцях і забезпечує процес мінералізації кісток.
При нестачі вітаміну Д у молодих тварин розвивається рахіт; у дорослих тварин - остеомаляція (розм'якшення кісток), або – остеопороз (ламкість кісток). Є декілька форм вітаміну Д: Д2 і Д3. Д2 утворюється у рослинах зі стеринів, а Д3 - у шкірі тварин під дією ультрафіолетових променів.
Біологічна активність вітамінів Д2 і Д3 для сільськогосподарських тварин однакова, крім птиці, для якої вітамін Д3 майже в 30 разів більш активний, ніж вітамін Д2.
Біологічна активність вітаміну Д виражається у міжнародних одиницях (МО). Одна МО дорівнює 0,025 мкг вітаміну Дз.
Потреба у вітаміні Д залежить не тільки від продуктивності, віку, живої маси, фізіологічного стану, але й від наявності кальцію та фосфору у раціоні та їх співвідношення. Найменша потреба у вітаміні Д буває при співвідношенні у раціоні кальцію до фосфору близько 2 : 1.
Вітамін Д міститься у кормах тваринного походження (риб'ячий жир, молоко, яйця). З рослинних кормів - у невеликих кількостях він є у сіні, висушеному на сонці, а також у кормових дріжджах, опромінених ультрафіолетом. Для профілактики Д - гіповітамінозу у стійловий період тварин опромінюють ультрафіолетом за допомогою кварцевих ламп (УФ-Г).
Вітамін Е - токоферол або вітамін розмноження. Він необхідний для нормального обміну речовин у м'язовій тканині, її скороченні, синтезу ацетилхоліну. Крім того вітамін Е сповільнює зсідання крові, сприяє засвоєнню вітаміну А, синтезу білків. Він входить до складу клітинних мембран. Вітамін Е - сильний антиокисник. При авітамінозі Е зменшується засвоєння тканинами, особливо м'язовою, кисню. М'язи стають в'ялими, білими, порушується діяльність м'язів серця. Якщо не вистачає цього вітаміну, у самців порушується утворення сперміїв, у самок гине плід.
Потреба тварин у вітаміні Е залежить від багатьох факторів. Нестача вітаміну Е загострюється при нестачі у кормах білків, селену або у районах з великою кількістю жиру з ненасиченими жирними кислотами у кормах. Добова потреба тварин у вітаміні Е становить 1-2 мг на 1 кг живої маси. Вітамін Е необхідний для птиці, кролів, свиней, овець. Багаті вітаміном Е зелені рослини та корми, які приготовані з них, а також зародки зерна злакових культур. Його багато у молоці, яйцях і риб'ячому борошні.
Вітамін К - антигеморагічний. Цей вітамін бере участь у синтезі білка - протромбіну, необхідного для зсідання крові. Коли не вистачає цього вітаміну, у тварин з'являються крововиливи (геморагії) у м'язах, кишечнику, під шкірою. Особливо чутливі до нестачі вітаміну К птиця та свині. Вітаміном К багате зелене листя рослин і корми, які з них приготовані. У дорослих тварин вітамін К синтезується мікроорганізмами шлунково-кишкового каналу.
До водорозчинних вітамінів належить велика група вітамінів групи В, вітаміни С і деякі інші.
Вітаміни групи В можуть у значних кількостях синтезуватись мікрофлорою у передшлунках жуйних і надходять з кормами. Вони необхідні молодняку жуйних до тих пір, поки у них повністю не розвинеться функція передшлунків. У тварин з однокамерним шлунком ці вітаміни утворюються у відділі товстих кишок, проте у недостатній кількості, щоб повністю задовольнити потреби у них організму.
Вітамін В1 - тіамін входить до складу ферменту декарбоксилази, що бере участь в обміні вуглеводів, а саме - у засвоєнні піровиноградної кислоти тканинами. Коли його не вистачає, піровиноградна кислота накопичується у тканинах, особливо у нервовій, де обмін глюкози найбільш інтенсивний. Внаслідок цього виникають запалення нервової системи, судороги, паралічі, розлад рухів. Особливо чутливі до нестачі вітаміну В1 різні види птиці, у яких виникає при В1-авітамінозі захворювання - поліневрит. Багаті вітаміном В1 висівки зерна злаків і бобових, макуха, горох, дріжджі. Він є у зелених рослинах та сіні високої якості. Його дуже мало у коренеплодах та білкових кормах тваринного походження.
Вітамін В2 - рибофлавін, бере участь в окисно-відновних реакціях, що проходять у клітинах організму, регулюючи обмін білків, жирів та нуклеїнових кислот. При його нестачі сповільнюється ріст молодих тварин. У свиноматок знижується здатність до запліднення та збільшується ембріональна смертність. У підсвинків спостерігається запалення шкіри, слизової оболонки, травного каналу, випадання щетини, проноси. У курей порушується яйцекладка, різко погіршуються інкубаційні якості яєць, вилуплюються нежиттєздатні курчата. Багаті рибофлавіном зелені корми, дріжджі, трав'яне борошно, сіно, сінаж. Він є у молоці, яйцях, рибячому борошні. Його мало у зерні злаків, а також у корене– і бульбоплодах і риб’ячому борошні.
Вітамін В3 - пантотенова кислота, входить до складу ферменту що зумовлює використання оцтової кислоти клітинами організму з утворенням енергії. Вітамін В3 потрібний для свиней, птиці та інших тварин, крім жуйних. Авітаміноз по В3 проявляєтся у свиней дерматитами, випадінням щетини, запаленням слизової оболонки травного каналу, сильними проносами, зниженням приросту у ростучих свиней, порушенням функції відтворення у свиноматок.
Пантотенова кислота широко розповсюджена у рослинних і тваринних кормах. Найбільш багаті цим вітаміном трав’яне борошно, пшеничні висівки, знежирене молоко, соняшникова макуха, кормові дріжджі. Значно менше його у зерні та зовсім мало у коренеплодах.
Вітамін В4 - холін, необхідний для збереження нормального жирового обміну, для утворення ацетилхоліну, який є провідником нервових імпульсів, для запобігання жирового переродження печінки. У рослинних і тваринних кормах холіну значно більше, ніж інших вітамінів. Для компенсації холіну в кормах у раціон включають рибне та м’ясне борошно, кормові дріжджі, макуху, молоду траву.
Вітамін В5 - нікотинова кислота, входить до складу ферментів кодегідраз, які беруть участь у численних перетвореннях білків, жирів, вуглеводів та інших продуктів у клітинах організму. Нестача вітаміну В5 у свиней викликає порушення функцій травного каналу (проноси), запалення слизової оболонки, ротової порожнини та язика. Потреба у вітаміні В5 у тварин залежить від наявності амінокислоти - триптофану, з якої він утворюється. Нікотинова кислота міститься у соняшниковому шроті, м’ясному та рибному борошні, дріжджах, пшеничних висівках, пшениці, ячмені, молоці.
Вітамін В6 - піридоксин, бере участь у процесі обміну білків, впливає на процеси кровотворення. Від нестачі пірідоксину у свиней і птицы з’являються дерматити, анемія, судороги, параліч. У молодняку затримується ріст. Вітамін В6 є у траві, макусі, сої та дріжджах.
Вітамін Вс - фолієва кислота (антианемічний) сприяє підвищенню кількості гемоглобіну, лейкоцитів, тромбоцитів у крові. Нестача вітаміну Вс приводить до анемії, яка не лікується вітаміном В12. Фолієва кислота міститься у зеленому листі рослин, хлібних злаках, дріжджах, капусті.
Вітамін В12 - ціанкобаламін. Вітамін має складну будову і містить кобальт. Він бере участь у синтезі білків, нуклеїнових кислот і холіну. Вітамін необхідний для синтезу еритроцитів і гемоглобіну. Авітаміноз може бути у птицы і свиней, а також у молодняку жуйних у молочний період. Він міститься тільки у кормах тваринного походження, у рибному та м’ясо-кістковому борошні, молоці, висівках, сироватці.
Вітамін С - аскорбінова кислота синтезується в організмі усіх тварин. Цей вітамін необхідний для синтезу колагену – основи сполучної тканини, а також забезпечення нормального ходу окисно-відновних реакцій, підвищенню опору організму проти інфекційних захворювань (нейтралізує токсини), для стимулювання утворення антитіл, прискорення загоювання ран, забезпечення нормальної роботи капілярів. При авітамінозі С у людей розвивається цинга. У тварин під впливом стрес-факторів знижується здатність до синтезу вітаміну С і зростає потреба в ньому. Це може привести до гіповітамінозу у свиней і птиці, що супроводжується зниженням продуктивності та якості яєчної шкаралупи. Аскорбінова кислота міститься у значній кількості в зелених рослинах, корене- і бульбоплодах, трав'яному та хвойному борошні.