3.4. Гігієна годівлі сільськогосподарських тварин

Поруч із традиційною оцінкою поживності кормів необхідна їх гігієнічна оцінка, що характеризує вплив тих чи інших кормів, раціонів на стан здоров'я тварин.

Недостатня кількість у раціонах великої рогатої худоби цукру, крохмалю, клітковини чи низька якість силосу, сінажу, жому, барди, особливо при відсутності моціону, можуть викликати у тварин захворювання на кетоз. Нестача вуглеводів у раціонах призводить до неповного окислення жирів і утворення у тканинах ацетону, ацетон-оцтової й оксимасляної кислоти. Внаслідок цього знижується лужний резерв крові, що призводить до ацидозу, демінералізації кістяка, дистрофічних змін у м'язовій тканині, яєчниках і ендокринних залозах. Видихуване повітря, сеча та молоко набувають запаху ацетону. У хворих корів продовжується сервіс-період, знижується запліднюваність (перегули, неплідність), порушується нормальний розвиток плоду, а новонароджені телята частіше хворіють на диспепсію та ін.

При виявленні кетозу у тварин їм необхідно зменшити порцію кормів, багатих на білок і жир, включити до раціону хворих тварин буряки, картоплю або мелясу.

Поїдання великої кількості зволоженої зеленої трави, що полежала у валках або копицях і зігрілася (особливо це стосується бобових, конюшини, люцерни, вики та ін.) може викликати у тварин небезпечне захворювання - пінисту тимпанію. У жуйних тварин бродіння з'їденої кормової маси відбувається переважно у рубці. Більшість газів, що при цьому утворюються, відходять через ротову порожнину через відрижку, менша частина їх переходить у кишечник, а потім всмоктується у кров. Коли газів утворюється настільки багато, що вони не встигають видалятися з рубця, тоді виникає його здуття. Появі захворювання сприяють різкий перехід від одного режиму годівлі на інший, попередня недогодівля тварин, їх виснаження або перевтома. Щоб запобігти виникненню тимпанії рубця, не слід допускати раптового переведення тварин з одного раціону на інший, особливо з сухих кормів на соковиті. Перед випасанням на зволожених травах (після дощу, роси), худобу завчасно годують сухими грубими кормами. Тварин не можна виганяти на пасовище, що багате бобовими, під час роси, напувати перед випасанням. Не слід згодовувати самозігріту зелену масу, зіпсовані, загнилі та цвілі корми.

При недостатній кількості кальцію та фосфору у кормах або при підвищеному їх витрачанні (особливо при вагітності та лактації у корів і кіз) розвивається остеодистрофія. Розвиток хвороби зумовлюють також нестача вітаміну Д і тривала відсутність моціону на свіжому повітрі. У посушливі роки та в місцях, де грунт бідний на кальцій та фосфор, хвороба значно поширюється.

При остеодистрофії спостерігається схуднення тварин і зниження у них апетиту, пом'якшення та підвищення крихкості кісток, кульгавість, залежування. При вставанні, русі, паруванні, ударах спостерігаються переломи кісток. Хвороба розвивається поступово, протягом кількох місяців. Важливе діагностичне значення має розсмоктування останніх або передостанніх хвостових хребців, що можна встановити при прощупуванні хвоста.

Успішне лікування остеодистрофії можливе на ранніх етапах її розвитку, тобто тоді, коли ознаки захворювання зовні ще не проявилися. Щоб запобігти захворюванню, необхідно систематично контролювати раціони за вмістом мінеральних речовин і вітаміну Д. При недостатній кількості у кормах натрію, калію, міді, кобальту, йоду тварини хворіють на лизуху, у них спостерігається відсутність апетиту. Вони облизують стіни, поїдають підстилку, проковтують неїстівні предмети, ягнята й телята злизують волосяний покрив, ссуть одне в одного вуха.

Засмічення травного каналу сторонніми предметами зумовлює запалення шлунку та кишок. При деяких формах лизухи, що зумовлена недостачею кобальту та міді, розвивається анемія, виснаження, так звана сухотка великої рогатої худоби. Хвороба розвивається й з'являється наприкінці стійлового періоду. Для лікування лизухи поліпшують годівлю та вводять до складу раціонів мінеральні корми (кухонну сіль, крейду, препарати міді, кобальту та йоду).

А-авітаміноз. Бідність молока та грубих кормів на провітамін А (каротин), голодування вагітних та лактуючих тварин, різні хронічні захворювання,в тому числі хвороба печінки, при яких порушуються перетворення каротину у вітамін А, сприяють розвитку А-авітамінозу у молодняку. Розвитку хвороби сприяють відсутність моціону на свіжому повітрі, низький вміст жиру в раціоні, високий вміст нітратів у кормах. Захворює на А-авітаміноз найчастіше молодняк (телята, поросята, ягнята, лошата, курчата), але ознаки А-авітамінозу (гіповітаміноз А) спостерігається і у дорослих тварин. У плідників при А-авітамінозі спостерігаються дегенеративні зміни сім'яників та їх придатків, що негативно впливає на кількість і якість сперми. Ороговіння епітелію при нестачі вітаміну А у самок спостерігається не тільки в яєчниках, але і в інших статевих органах, що приводить до порушення функції відтворення. Ознаки А-авітамінозу - це сльозотеча, кон'юнктивіт, помутніння рогівки, тріщини на шкірі, особливо біля носового дзеркальця, облисіння, сильні проноси у молодняку.

Поліпшення годівлі вагітних та лактуючих тварин, включення до раціону кормів, багатих на каротин, а також свіжого риб'ячого жиру, регулярний моціон на свіжому повітрі запобігають виникненню А-авітамінозу.

Д-авітаміноз (рахіт). Він розвивається у молодняку сільськогосподарських тварин і птиці. Вітамін Д утворюється у підшкірній клітковині з ергостеринів під дією ультрафіолетових променів. Причина розвитку Д-авітамінозу – це відсутність або недостатність моціону, а також і відсутність сіна у раціоні. Розвитку рахіту сприяє нестача або неправильне співвідношення між кальцієм і фосфором у раціоні.

Ознаки рахіту - відставання у рості, викривлення кісток кінцівок, потовщення суглобів, порушення руху, запізнілий і неправильний ріст зубів. Для попередження рахіту необхідний моціон на свіжому повітрі, поліпшення годівлі, мінеральна підгодівля, використання вітамінних препаратів, опромінення кварцовою лампою.

Е-авітаміноз. Вітамін Е нормалізує окислювально-відновлювальні процеси в організмі, сприяє засвоєнню вітаміну А в організмі, обумовлює розвиток епітелію сім'яних канальців і спермогенез у самців. При нестачі вітаміну Е у молодняку виникає білом'язова хвороба, яка характеризується серцевою недостатністю та м'язовою дистрофією. У дорослих тварин порушуються статеві функції. Для профілактики Е-авітамінозу необхідно використовувати промислові препарати вітаміну Е: капсувіт Е-25, гранувіт та ін. Для попередження А, Д, Е-авітамінозів не рекомендується згодовування неякісних кормів, особливо тваринного походження, великих даванок буряків та гички, а також силосу з неї, комбікормів, збагачених нестабілізованим кормовим жиром, порушувати норми мінерального живлення й умов утримання тварин.

Отруєння нітратами та нітритами. Внесення великих доз азотних добрив під кормові культури може викликати в них накопичення значної кількості нітратів і нітритів. Високим вмістом нітратів відзначаються кормові буряки, соняшник, кукурудза, картопля, капуста, люцерна, ячмінь, овес та ін.

Підвищення вмісту нітратів у кормових культурах відмічається у період засухи, на засушливих ділянках, при недостатній інсоляції, зниженні температури, на кислих і засолених грунтах та ін.

При поїданні кормів з високим вмістом нітратів, особливо при недостатньому рівні енергетичного вуглеводного живлення, нітрати перетворюються у нітрити, які майже в 10 раз більш токсичні у порівнянні з нітратами.

Отруєння тварин нітратами спостерігається у тих випадках, коли вони надходять в організм у концентраціях вище допустимих.

Токсична дія нітратів обумовлена блокадою дихальних ферментів, які втрачають здатність сприймати і транспортувати кисень, забезпечувати тканинне дихання.

При отруєнні нітратами та нітритами у тварин спостерігається значна слинотеча, блювання, порушення координації руху, блідуватість слизової оболонки рота й очей, кров набуває шоколадного кольору внаслідок утворення метгемоглобіну.

Для діагностики нітратно-нітритних отруєнь у жуйних тварин необхідно аналізувати кров на вміст метгемоглобіну, який не повинен перевищувати 30% від загальної кількості гемоглобіну крові. Для попередження отруєнь нітратами необхідно, щоб у кормах їх рівень не перевищував гранично допустимі концентрації (ГДК) (табл. 22). Для великої рогатої худоби ГДК не повинна перевищувати 0,2 г/кг маси тіла: для коней і овець - 0,4 г/кг; для свиней - 0,6 г/кг; кролів -1,0 г/кг; курей - 1,0 г/кг маси тіла. При вмісті у кормових рослинах більше 0,2% нітратів і нітритів зелену масу необхідно засилосовувати з добавкою 40% рослин з високим вмістом вуглеводів. Також можна скосити траву на сіно, переробити на трав'яне борошно.

Кормові отруєння. У картоплинні, а також у зеленій порослій або зіпсованій картоплі міститься велика кількість соланіну та інших отруйних речовин. При поїданні великої кількості картоплиння або порослої картоплі у тварин спостерігають втрату апетиту, проноси, хитку ходу, розширення зіниць, схуднення. Для профілактики отруєння соланином таку картоплю необхідно варити не менше однієї години при температурі 100°С, а воду зціджувати.