21. Рецепти замінників незбираного молока для телят та поросят, %

Компоненти	Для телят	Для поросят
Сухе знежирене молоко	81,0	71,0
Жир яловичий	4,0	—
Жир свинячий	4,0	19,5
Жир кондитерський	4,0	4,0
Кукурудзяний крохмаль	2,45	1,0
Бутилокситолуол	0,025	0,04
Шоколадна есенція	0,025	0,06
Емульгуючий премікс	2,0	2,0
Вітамінний премікс	1,0	1,0
Мінеральний премікс	0,5	1,4

Замінники незбираного молока

В 1 кг замінника міститься біля 2 к.од., 24-26% протеїну, 29-32% жиру, 6-7% золи і 28-30% безазотистих екстрактивних речовин. За хімічним складом суха речовина замінника подібна до сухої речовини натурального молока.

3.3. Принципи годівлі сільськогосподарських тварин

3.3.1. Норми та раціони годівлі

Стан здоров'я тварин і їх продуктивність зумовлюються характером та інтенсивністю біохімічних процесів в організмі. У цих процесах одні реакції пов'язані з перетворенням корму в енергію, необхідну для роботи та підтримання температури тіла, інші - з синтезом структурного матеріалу, необхідного для росту, відновлення речовин, які розпалися у процесі життєдіяльності організму і для репродукції. Нестача або надмірність у кормах необхідних поживних речовин, або нездатність організму їх використовувати змінює хід біохімічних процесів, порушує нормальні життєві функції, знижує продуктивність тварин і часто викликає захворювання.

Норма годівлі - кількість поживних речовин та енергії на 1 голову на добу, що необхідні для підтримання життєдіяльності й отримання певної продукції при нормальних відтворювальних функціях. Проведеними науковими дослідженнями встановлені норми годівлі для усіх видів сільськогосподарських тварин і птиці у залежності від віку, статі, фізіологічного стану, напряму продуктивності та її рівня. Вони зведені у спеціальні таблиці, що подаються у довідковому матеріалі по годівлі тварин.

Потреба тварин у поживних речовинах задовольняється раціоном.

Раціон - це набір і кількість кормів на 1 голову на добу, що забезпечують потребу (норму) тварин у поживних речовинах.

Раціони для тварин повинні бути високоенергетичними, тобто забезпечувати високий рівень споживання енергії корму. Але споживання енергії корму лімітується споживанням тваринами сухої речовини. Тварини споживають 3-4 кг сухих речовин на 100 кг живої маси. З підвищенням продуктивності тварин споживання сухих речовин кормів раціону зростає, але не пропорційно. Так, для корови живою масою 500 кг і середньодобовим надоєм 10 кг , необхідно 13,2 кг сухих речовин, а з більшим у два рази надоєм -17,2 кг. У першому випадку корова споживає 9,6 к.од,. у другому - 14,6 к.од.. Різниця у споживанні сухих речовин становить 4 кг, а кормових одиниць - 5,0. Яким чином можна задовольнити потребу в енергії корів з різною продуктивністю? Зрозуміло, що раціон другої корови повинен містити більше поживних речовин в 1 кг сухих речовин, ніж першої. Визначимо концентрацію енергії першої та другої корів:

1) ;

2)

Таким чином, за рахунок різної енергетичної насиченості сухих речовин раціону вдається задовольнити потребу організму в енергії тварин, які мають різну продуктивність.

Збільшення енергоємності раціонів повинно досягатися в першу чергу за рахунок підвищення якості кормів. Так, в 1 кг кукурудзяного силосу воскової стиглості качанів міститься 0,26 к.од., а у молочній фазі - 0,18 к.од. При згодовуванні силосу на добу 20 кг у першому випадку корова отримає 5,2 к.од., а у другому - тільки 3,6 к.од.

Крім цього підвищення енергоємності раціонів може досягатися також і за рахунок включення до їх складу більшої кількості концентрованих кормів.

Високий вміст енергії у раціоні збільшує долю її на утворення продукції. Так, дійній корові живою масою 500 кг і надоєм 10 кг потрібно 9,6 к.од., з яких 4,5 або майже 45% використовується на підтримання життя і тільки 5 к.од. (55%) буде використано для утворення молока.

При збільшенні енергоємності раціону до 15 к.од. надій молока зростає вдвічі, а частка енергії на утворення молока збільшиться до 10,6 к.од. і буде складати майже 70% від енергії раціону. Таким чином, майже весь приріст енергії раціону у другому випадку використовується на утворення молока. Це положення розкриває механізм підвищення продуктивності та зниження витрат корму на одиницю продукту при збільшенні рівня енергії у раціоні. При цьому цей механізм є загальним і застосовується при виробництві будь-якої продукції тваринництва.

Раціони для сільськогосподарських тварин повинні бути повноцінними, тобто включати весь комплекс елементів живлення, що необхідні для життєдіяльності організму. Тільки повноцінна годівля тварин може забезпечити максимальну продуктивність, обумовлену генотипом тварин і зменшити витрати корму на одиницю одержаної продукції. Відсутність або нестача окремого елемента живлення викликає різке збільшення витрат корму на одиницю синтезованої продукції, оскільки для утворення одиниці продукції необхідна визначена кількість кожного елемента живлення. Будь-який елемент живлення (амінокислота, вітамін, мінеральний елемент та ін.) виконує в організмі певну фізіологічну роль, а його нестача гальмує весь хід біохімічних перетворень речовин в організмі, знижує продуктивність і часто викликає різні захворювання організму.

Кормові раціони для всіх сільськогосподарських тварин повинні бути збалансованими, тобто включати основні поживні речовини у відповідності з потребами тварин у них. Надмір, як і нестача, будь-якого елементу живлення призводить до значних перевитрат корму на одиницю продукції. Це обумовлено тим, що кормові норми складаються з урахуванням кількості поживних речовин, які необхідні організму для виконання різноманітних функцій, у тому числі й на утворення тієї або іншої кількості продукції.

Крім того у тілі тварин, як і в їх продукції, поживні речовини знаходяться у певному співвідношенні, і на синтез яких потрібна не тільки визначена кількість кожного з них у кормах, але й відповідне співвідношення у раціоні. У практиці тваринництва допускається короткочасна незбалансована годівля тварин за окремими елементами живлення, які використовуються в цей час із резервів тіла. Але негативний вплив незбалансованих раціонів залежить від тривалості незбалансованої годівлі, ступеня нестачі окремого елемента живлення та наявних запасів їх в організмі.

Короткочасне незбалансоване живлення тварин за окремими елементами повинно надалі компенсуватись збільшенням відповідного елемента в раціоні.

Незбалансована годівля може викликати різні захворювання у тварин.

Раціони повинні бути оптимальними за структурою. Структура раціону - це процентне співвідношення кормів за поживністю. Оптимальна структура раціонів забезпечує повноцінність годівлі при найменших витратах кормів на одиницю продукції та її собівартості. Складання оптимальних раціонів або рецептів комбікормів повинно узгоджуватись із розподілом запасів кормів на певний період або весь рік по групах худоби. Розробку оптимальних раціонів ведуть на електронно-обчислювальних машинах при наявності точної інформації щодо кормових ресурсів, норм годівлі, чисельності поголів'я худоби та його якісного складу. Розроблена для певної кліматичної зони оптимальна структура раціонів може використовуватись господарствами цієї зони як модель для підвищення ефективності годівлі виробничих груп худоби.

Раціони необхідно складати з кормів, які відповідають природі та смаку тварин у кількості, яка б не викликала негативного впливу на стан здоров'я та якість продукції. Усі корми повинні бути якісними, мати відповідну фізичну форму, не перевищувати граничних показників вмісту шкідливих і отруйних речовин, бути незапліснявілими або гнилими, запобігати порушенню обміну речовин, захворюванню тварин.