Контрольні питання

1. Біологічні особливості свиней.

2. Системи та способи утримання свиней.

3. Характеристика основних порід свиней в Україні.

4. Особливості утримання та годівлі підсисних маток та хряків.

5. Особливості утримання та годівлі відлучених від маток поросят.

6.. Характеристика типів відгодівлі свиней.

7. Вплив концентрованого та змішаного типу відгодівлі свиней на

економічну ефективність виробництва свинини.

5.9. Виробництво продукції вівчарства

5.9.1. Породи овець і племінна робота у вівчарстві

Породи овець. У нашій країні розводять вісім основних порід овець різного виробничого (господарського) призначення (табл. 47).

47. Виробнича класифікація овець

Напрям продуктивності	Тип	Порода
Тонкорунне	Вовново-мясний	Асканійська
	Мясо-вовновий	Прекос
Напівтонкорунне мясо-вовнове	Довгововновий	Ромні-марш
		Український коридель
	Вовново-мясний	Цигайська
Грубововнове	Смушковий	Каракульська, сокільська
Грубововнове	Шубний	Романівська

В останні роки в Україні створено репродуктори порід овець австралійської і новозеландської селекції - полварс, новозеландський коридель.

Асканійську породу виведено у 1925-1935 р. р. М.Ф. Івановим на півдні України за участю місцевих малопродуктивних мериносових овець і породи рамбульє, завезеної із США.

Створення нової породи супроводжувалося значним поліпшенням умов утримання та годівлі поголів'я, у першу чергу - племінного молодняку. Сучасна асканійська порода - це крупна тонкорунна порода. Жива маса баранів досягає 120-130 кг, маток - 58-65 кг. Вівці цієї породи характеризуються високим ростом, міцною конституцією, правильними формами тіла, добре розвиненим кістяком. На значний запас шкіри вказує наявність однієї-двох складок на шиї. Вівцематки мають добру плодючість - 125-130 ягнят із розрахунку на 100 маток. Молодняк характеризується високою енергією росту. Дорослі тварини відзначаються хорошою вовновою продуктивністю. Настриг вовни з баранів у племінних господарствах, де розводять цю породу, досягає 16-20 кг, а в цілому по стаду - 6,5-7,0 кг, що в чистому волокні складає 6,5-7,0 кг і 2,6-3,0 кг з розрахунку на одну голову, відповідно.

Прекос - тонкорунна порода м'ясо-вовнового типу. Представники цієї породи - досить крупні тварини (жива маса баранів у ведучих племінних господарствах становить 120-130 кг, а рекордна - 173 кг, жива маса елітних маток - 65-70 кг, а рекордна - 120 кг). За умови повноцінної годівлі молодняк при відбивці в чотиримісячному віці досягає 30 кг, середньодобовий приріст живої маси становлять 250-300 г, що дозволяє одержувати молодняк у віці шести-восьми місяців масою 40-45 кг і використовувати понадремонтне поголів'я для виробництва високоякісної баранини.

Тварини цієї породи характеризуються міцним, добре розвиненим кістяком, широкою постановою кінцівок; грудна клітка – широка; спина та поперек – рівні; задня частина тулуба - добре обмускулена.

Матки і більшість баранів породи прекос - комолі (безрогі). Складчатість шкіри - не виражена. Настриг вовни з баранів - 8-10 кг, з маток - 3,5-4,5 кг при виході чистої вовни 45-50 %. Руна в них штапельної будови. Вовна довжиною 8-10 см (у маток 7-9 см) в основному 60 і 64 якості.

До відбивки (у два-чотири місяці) на 100 вівцематок породи прекос за рік одержують 110-120 ягнят.

Цигайські вівці - найбільш стара та досить поширена в Україні напівтонкорунна порода. Вони характеризуються міцною конституцією, витривалістю, плодючістю (по 140 ягнят на 100 маток), молочністю, пристосованістю до різних природно-кліматичних і технологічних умов.

Вовна цигайських овець має свої специфічні особливості - вона характеризується міцністю, пружністю і досить погано звалюється, що й використовується для виготовлення спеціального технічного сукна, необхідного для різних галузей промисловості.

Із шкур овець цих порід виготовляють цінне хутро - цигейку, що користується широким попитом у населення.

Жива маса баранів і маток у племінних господарствах знаходиться на рівні 110-115 і 58-60 кг відповідно. Середній настриг вовни від баранів становить 10-12 кг довжиною вовни - 13-14 см, від маток - 5,5-6,0 кг довжиною вовни 11-12 см. Вихід чистої вовни - понад 60 %.

Романівська порода виведена в другій половині XVIII ст. на базі північних короткохвостих овець і набула поширення в центральних районах Російської Федерації, а в останнє десятиріччя в незначній кількості її почали розводити і в Україні.

Вівці романівської породи характеризуються дуже цінними біологічними та продуктивними якостями і кращими у світі шубними овчинами, що залежить від унікального співвідношення пухових і остьових волокон, їх довжини, товщини та забарвлення. На відміну від інших грубововнових порід, вовна романівських овець складається з ості й пуху. Пухові волокна більш довгі за остьові і розміщуються в нижньому ярусі вовни. Вони є еластичною опорою для хутра. Це запобігає його звалюванню і створює високі теплоізоляційні властивості овчин.

Вівці романівської породи характеризуються дуже високою плодючістю. Матки дають у середньому два-три ягняти за один окіт, а від кращих із них одержують по п’ять - сім ягнят.

За живою масою вівці цієї породи належать до середніх. Барани мають масу 65-70 кг (кращі до 100 кг), а матки - 45-50 кг (кращі до 90 кг). Унаслідок високої плодючості й досить високої енергії росту молодняку, жива маса приплоду однієї вівці у восьмимісячному віці досягає 200-250 кг, що є кращим показником серед інших порід овець.

Статева зрілість у маток цієї породи наступає рано і за умов доброї годівлі перше їх парування проводять у віці 12 місяців. За два роки від кожної вівці одержують три окоти, тобто від 6 до 15 ягнят.

Сокільська порода виведена і набула поширення на Полтавщині внаслідок цінного оригінального окрасу смушків - сірих з голубим чи стальним відтінком, із завитками "валек" і "біб". За якістю вовни поступаються каракульським, але оцінюються досить високо за красивий їх колір.

Сокільські вівці невисокого росту з правильними формами будови тіла, з довгим, без жирових відкладень, хвостом. Жива маса баранів досягає 65 - 70 кг, вівцематок - 40-45 кг. Маса ягнят при народженні - 3,5-3,7 кг. Крім смушків, ці вівці дають і грубу вовну (барани 3,5 - 3,7 кг, матки - 2,0 -2,5 кг). Вихід ягнят із розрахунку на 100 маток становить 130-140 ягнят при молочності 60-75 л (жирність молока - 7,5-8,0%). Характерною особливістю овець цієї породи є те, що ген, який обумовлює сіре забарвлення, у гомозиготному стані викликає смерть молодняку в ранньому віці. Тому, для розведення овець сокільської породи практикують гетерогенний підбір: до парування допускають батьківські пари, що різняться забарвленням (сірих баранів парують з чорними матками і навпаки).

Каракульських овець нового, багатоплідного типу, який створювали шляхом парування завезених із Узбекистану чорних каракульських маток із баранами романівської породи та розведення тварин бажаного типу в "собі". Розводять їх у незначній кількості на півдні України і в Карпатах. Тварини цього типу зберегли властиві каракульським вівцям цінні якості смушків і набули властивої романівській породі високої плодючості. Вихід ягнят на 100 вівцематок цього типу складає 170-180 голів за один окіт. Смушки молодняку каракульських порід набувають цінні властивості у період внутріутробного розвитку та зберігаються протягом перших 1-2 днів життя.