2.6. Методи розведення сільськогосподарських тварин

Та чи інша форма чи тип підбору та добору формують специфічний метод розведення. У практиці тваринництва розрізнюють три методи розведення:

1) чистопородне розведення, в основі якого лежить гомогенний підбір батьківських пар, відібраних за певними ознаками у відповідності з наміченою програмою поліпшення конкретної популяції;

2) схрещування, що поділяється на промислове, перемінне, поглинальне, відтворне і ввідне або "прилиття крові". У його основі лежить гетерогенний підбір при відповідному відбиранні батьківських пар;

3) міжвидова гібридизація.

2.6.1. Чистопородне розведення передбачає парування тварин, які належать до однієї породи. При цьому одержують потомство, яке подібне до батьків за типом продуктивності, спадковими якостями та племінною цінністю. Але це зовсім не значить, що при чистопородному розведенні намагаються досягти абсолютної подібності тварин у породі. Навпаки, чистопородне розведення передбачає такі методи добору та підбору, що забезпечують досить складну структуру породи, сталий перманентний процес її поліпшення за рахунок розкриття, широкого залучення та використання власних внутріпородних генетичних ресурсів. А вони, виходячи з закону гомологічних рядів М.І. Вавілова, практично невичерпні. Про це свідчить і досвід по створенню високопродуктивних порід вітчизняної та світової селекції. Саме спадкова неоднорідність тварин, внаслідок її селективної структури, і забезпечує прогресивність чистопородного розведення. Основною структурною одиницею породи є лінія, а робота по створенню ліній, їх веденню та використанню для міжлінійних кросів є основною формою племінної роботи при чистому розведенні заводських порід. Розведення порід за лініями забезпечує утворення у породах високопродуктивних і спадковостійких груп племінних тварин, які, підтримуючи структуру породи, створюють її цілісність за рахунок кросів ліній, що об'єднують специфічні генотипові особливості ліній у загальні особливості, притаманні кожній породі. При розведенні за лініями, особливо у період їх закладання на визначних родоначальників, важливе місце займає інбридинг. При правильному його використанні протягом декількох поколінь підтримуються основні фенотипні ознаки, що притаманні лініям.

2.6.2. Схрещування. Під схрещуванням розуміють парування тварин, які належать до різних порід. Потомків, які були одержані шляхом схрещування, називають помісями, рідше - метисами.

У залежності від прийнятої методики схрещування, що переслідує ту або іншу мету (поліпшення існуючих чи створення нових порід), розрізнюють ряд його методів. У своїй основі вони схожі, оскільки ними передбачається залучення та використання з більшою або меншою інтенсивністю генофонду двох або більше порід з метою їх поєднання і на основі наступного цілеспрямованого добору та підбору досягти поширення бажаних генотипів, одержаних внаслідок схрещування.

Схрещування - метод діаметрально протилежний інбридингу за своєю біологічною післядією. Воно сприяє одержанню гетерозиготних потомків із більш високою життєздатністю та продуктивністю, конституційною міцністю, хорошою відтворною здатністю, що особливо характерно для помісей першого покоління. Притаманна помісним потомкам більш висока гетерозиготність у порівнянні з чистопородними тваринами дає значний матеріал для відбору та створює основу для проведення робіт по створенню як нових порід, так і докорінній зміні старих.

2.6.2.1. Промислове схрещування. Цей метод використовують тільки для одержання товарної продукції від помісей першого покоління за рахунок притаманного їм ефекту гетерозису. За цим методом парують тварин, які відносяться до двох або декількох порід для отримання в основному м'яса, яєць та деяких інших видів продукції сільськогосподарських тварин.

Ефективність промислового схрещування залежить від двох основних чинників: можливостей поєднання порід і створення оптимальних умов утримання помісного поголівя, що включає, перш за все, задовільну годівлю, відповідні санітарно-гігієнічні та технологічні умови.

Ефективність поєднання тих чи інших порід визначається тільки шляхом проведення так званих пошукових схрещувань, при порівнянні яких визначають найбільш доцільні для широкого використання.

В иділяють просте промислове схрещування, при якому одержані помісні тварини для відтворення не використовуються і спрямовуються тільки для одержання товарної продукції (рис. 2.).

Рис. 2. Схема промислового схрещування:

А- просте промислове схрещування; Б- складне промислове схрещування

Проте можливе і складне промислове схрещування, при якому частину одержуваного помісного маточного поголівя поперемінно парують з плідниками вихідних порід. У залежності від кількості вихідних порід розрізнюють двох- трьох- або чотирьохпородне перемінне промислове схрещування (рис. 3.).

Рис. 3. Схема трипородного перемінного схрещування

Ефект гетерозису при перемінному схрещуванні підтримується у цілому ряді поколінь за рахунок достатньої гетерозиготності одержуваного помісного поголівя і менш складної роботи по його організації (потреба у завозі тільки плідників використованих порід замість постійного завозу або чистопородного розведення маток і плідників усіх порід, які використовуються для промислового схрещування).

Так, по даним В.А. Ектова при перемінному схрещуванні свиней білої, миргородської та брейтовської порід трипородні помісі перевищували двопородних за живою масою на 5-20%, плодючістю на 15-20 і молочністю на 20-60%. Трипородні помісі відзначалися кращими показниками щодо середньодобових приростів та оплати корму продукцією.

Промислове схрещування знаходить широке використання у свинарстві (найбільш поширене схрещування великої білої породи свиней з породами ландрас, уельська, дюрок та ін.), у мясному скотарстві (молочні та комбіновані породи схрещуються з мясними породами) та в інших галузях тваринництва.

2.6.2.2. Ввідне схрещування або ”прилиття крові” застосовується як метод одноразового схрещування планової породи, що за однією з певних ознак не задовольняє селекціонера, з іншою породою, що характеризується добрим розвитком якраз цієї ознаки.

Помісні самиці першого покоління з бажаними селекційними ознаками паруються з бугаями планової породи (рис. 4.). У наступних поколіннях шляхом відповідного добору та підбору закріпляють тип планової породи.