1.Геоінформатика є частиною інформатики, яка має справу з просторовою (просторово-розподіленою, просторово-координованою) інформацією. У цілому геоінформатика тісно пов'язана з географічними інформаційними системами(геоінформаційними системами, ГЇС -Geographical Information Systems, GIS), оскільки основні теоретичні ідеї геоінформатики як науки реалізуються в сучасних ГІС на технічному і технологічному рівнях.

геоінформатика — це наука, технологія і прикладна діяльність, пов'язані зі збором, збереженням, обробкою, аналізом і відображенням просторових даних, а також із проектуванням, створенням і використанням географічних інформаційних систем.

Нижче наведено перелік основних задач, що вирішують сучасні геоінформаційні системи:

1. Обробка матеріалів польових вимірювань та спостережень, оформлення їх у вигляді карт та схем.

2. Зберігання картографічних даних різних типів.

3. Відображення окремих картографічних даних та різних комбінацій даних.

4. Підготовка карт різних типів до друку.

5. Пошук даних за їх положенням, атрибутами, розташуванням відносно заданного об'єкту чи групи об'єктів.

6. Аналіз місцезнаходження об'єктів, топологічних відношень, наявності та щільності розподілу об'єктів.

7. Аналіз атрибутів об'єктів карт, класифікація даних.

8. Аналіз та відображення змін даних у часі.

9. Робота з різними типам баз даних по пошуку та виборці інформації, пов'язаної з певною територією чи об'єктами, формування звітів.

10. Побудова графових структур, мережевий аналіз, вирішення транспортних задач.

11. Моделювання рельєфу, місцевості, розвитку певних подій на місцевості.

12. Оформлення результатів аналізу даних у вигляді різних типів карт, картограм, діаграм, мультиплікацій.

13. Вирішення задач проектування об'єктів та територій.

14. Обмін даними з іншими ГІС та інформаційними системами.

(еще есть в конспекте!!!)

2.Загальна геоінформатика досліджує і розробляє наукові основи, концепції, займається теоретичними узагальненнями геоінформатики та геоінформаційних систем безвідносно до сфери їхнього застосування.

Прикладна геоінформатика вивчає практичні методи роботи з геоінформаційними системами й геоінформаційними технологіями. Саме в ній вивчають спеціальні системи обробки просторово-часових даних, що називають географічними інформаційними системами (ГІС).

Спеціальна геоінформатика — основа для додаткового аналізу систем і методів обробки просторовочасових даних, оцінки їхньої якості. (еще есть в конспекте!!!)

3.Геоінформаційні системи (ГІС) - це інформаційні системи, призначені для збирання, зберігання, аналізу та візуалізації (видачі) просторових данних. Наука та виробнича діяльність, пов'язані з науковим обгрунтуванням, проектуванням, створенням, експлуатацією та використанням інформаційних систем, називають геоінформатикою.

(ГІС) - це інтегрована сукупність апаратних, програмних і інформаційних засобів, що забезпечують введення, збереження, обробку, маніпулювання, аналіз і відображення (представлення) просторово-координованих даних. (еще есть в конспекте!!!)

4. Гіс та картографія

У картографії протягом попередніх віків постійно нагромаджувалася інформація та знання про земну поверхню. В XX столітті створення комп’ютера кардинально змінило та розширило можливості застосування карт. Цифрове представлення просторових даних отримало назву - ГІС (Географічні інформаційні системи).

Геоінформаційні системи (ГІС) – це системи управління базами даних для роботи з територіально-орієнтованою інформацією.

Однією з особливостей ГІС є здатність зв’язувати картографічні об’єкти (що мають форму та місцезнаходження) з описовою та атрибутивною інформацією щодо цих об’єктів. В стандартній ситуації кожному картографічному об’єкту відповідає запис в базі даних з атрибутивною інформацією.

І тепер на даному етапі картографія практично не може існувати без географічних інформаційних систем .

Електронна топографічна основа (карта чи план) мають значні переваги над картографічними матеріалами на паперових носіях. Електронну карту легко редагувати, поповнювати новими картографічними даними, переносити картографічну інформацію на інші плани та карти.

Крім того, на відміну від паперових картографічних матеріалів, електронні з часом не втрачають якості - не деформуються, не зношуються тощо.

Маючи таку систему можна, приміром, швидко знайти об'єкт із заданими властивостями, швидко переглянути на карті всі об'єкти за певними критеріями відбору, побудувати тематичну карту, яка наглядно відображатиме потрібну інформацію чи змоделювати зміни території під впливом різних чинників (побудувати віртуальну дорогу, супермаркет чи спрогнозувати повінь).

5. Функції гіс

1. Інформаційно-довідкова – створення і відведення банків просторово-координатної інформації забезпечується підсистемою збору даних, яка збирає та проводить попередню обробку даних з різних джерел.

2. Функція автоматизованого картографування – створення високоякісних, загально географічних і тематичних карт, що задовольняють сучасні вимоги до картографічної продукції.

3. Функція просторового аналізу природних, природно-господарських та соціально-економічних територіальних систем, що ґрунтуються на унікальних можливостях надання картографічною алгеброю, геостатистикою і мережним аналізом.

4. Функція моделювання процесів у природніх, природно-господарських і соціально-економічних територіальних системах.

5. Функція підтримки прийняття рішень у плануванні. Проектуванні та управлінні.

6. Використання гіс в землеустрої та кадастр

ГІС- це система апаратно-програмних засобів та алгоритмічних процедур, що зроблена для цифрової підтримки, поповнення маніпулювання, аналізу, математико-картографічного моделювання та образного відображення темперально-графічного координованих даних.

Технології ГІС дозволяють інтерпретувати просторово скоординовану інформацію, пов’язану з конкретною територією для цілей землевпорядного проектування. Також широке застосування у землевпорядному виробництві новітніх інформаційних технологій, в першу чергу, технологій ГІС, сучасних технологій зйомочних робіт, включають методи дистанційного зондування землі(аеро і космічних зйомок). Для землевпорядних досліджень з використанням ГІС мають значення апаратно-програмні комплекси, які забезпечують збір, збереження, обробку, відображення і розповсюдження просторово-скоординованих даних і знань, пов’язаних з конкретною територією, для ефективного використання при вирішенні наукових і практичних завдань, аналізі, моделюванні, прогнозуванні та управлінні виробництвом та довкіллі.

Метою впровадження ГІС в землеустрої є створення інформаційної бази для ведення ДЗК, регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земельних ресурсів, оподаткування. Земельний кадастр є багатоцільовою реєстраційно-інформаційною системою збору, обробки, систематизації, збереження, узагальнення, поновлення і надання відомостей та документів про правовий режим, природній і господарський стан земельних ділянок з розміщеними на них об’єктами нерухомості, а також про юр та фіз. осіб, їх права власності права користування землею та договорів на оренду землі.

Функції ГІС в кадастрі наступні:

Ведення земельного кадастру: пошук об’єктів обліку; видача посвідчень про право власності на земельну ділянку й додатків на нього; друк виписок з форм держреєстрації; формування і друк статистичних звітів; експорт даних до держаної податкової інспекції; графічне представлення плану ділянки.

Сучасні роботи із територіального планування, землеустрою, кадастру, оцінки стану агроресурсів неодмінно передбачають використання геоінформаційних систем (ГІС)

Необхідно відзначити наступні особливості застосування ГІС у цій області:

• велика кількість різноманітного програмного забезпечення, яке використовується в організаціях, що займаються землевпорядкуванням, кадастром, геодезичними роботами на місцевості: використовуються ГІС MapInfo, ArcView, AutoCAD, Інвент-град, Digitals тощо;

• поряд з „серверними” чи „настільними” ГІС використовуються невеликі програми для математичної обробки геодезичних вимірювань, складання землевпорядної документації, ведення кадастрових баз даних тощо;

• певна диференціація на програмні засоби, що використовуються для геодезичних робіт, з одного боку, і ГІС, з іншого;

• використання у ГІС місцевих координатних систем – „міських”, „обласних” тощо;

• різноманітність форматів файлів векторної графіки і атрибутивних таблиць (хоча зараз для документації рекомендований загальний формат *.in4).

Це чаcто призводить до ситуації, коли картографічні матеріали, складені за допомогою різного програмного забезпечення, неможливо зіставити.