24. Етапи роботи із топологією

3 етапи роботи із топологією: 1) проектування типології;

2) перевірка типології після створення ГІС;

3) перевірка типології в ході експлуатації.

25. Основи топології для редагування даних

3 етапи роботи із топологією: 1) проектування типології; 2) перевірка типології після створення ГІС; 3) перевірка типології в ході експлуатації.

Правила топології:

1. Визначають допустимі просторові відношення між об’єктами; контроль відношення між об’єктами внутрі одного класу об’єктів між об’єктами різних класів та між підтипами просторових структур;

2. Кластерний допуск – мінімальна відстань між не співпадаючими вершинами. Визначають мінімальну допустиму відстань між вершинами об’єктів і обмежує можливе переміщення вершин об’єктів підчас перевірки.

3. Рагн – визначає, які об’єкти модуть бути переміщенні при спів паданні вершин в результаті перевірені топології.

Правила для полігонів:

1. Не повинні перекриватися

2. Не повинні мати пробілів

структури, у яких, крім ідентифікаторів об'єктів і координат, кодується також інформація про взаємне розміщення об'єктів.

26. Правила топології

Правила топології:

Визначають допустимі просторові відношення між об’єктами; контроль відношення між об’єктами внутрі одного класу об’єктів між об’єктами різних класів та між підтипами просторових структур;

Кластерний допуск – мінімальна відстань між не співпадаючими вершинами. Визначають мінімальну допустиму відстань між вершинами об’єктів і обмежує можливе переміщення вершин об’єктів підчас перевірки.

Рагн – визначає, які об’єкти модуть бути переміщенні при спів паданні вершин в результаті перевірені топології.

Правила для полігонів:

Не повинні перекриватися

Не повинні мати пробілів

27. Ранги в топології

Рагн – визначає, які об’єкти модуть бути переміщенні при спів паданні вершин в результаті перевірені топології.

28. Кластерний допуск

Це мінімальна відстань між не співпадаючими вершинами .Кластерний допуск визначає мінімальну допустиму відстань між вершинами об’єктів і обмежує можливе переміщення вершин об’єктів під час перевірки.

29. Під цифровою моделлю рельєфу — ЦМР— у геоінформатиці звичайно розуміють цифрове подання топографічної поверхні у вигляді регулярної мережі комірок заданого розміру (grid DEM) або нерегулярної трикутної мережі (TIN DEM). Ці дві форми подання ЦМР є в наш час взаємно конвертованими і мають практично однакові можливості щодо подання і аналізу рельєфу. Відомо, що в геоморфології і картографії існують дещо інші підходи до трактування цього поняття. ЦМР- модель рельєфу називають модель, утворену дискретним масивом чисел, що описує просторове положення характерних точок каркасних ліній (тальвегів і вододілів) одного порядку. У картографії під ЦМР будь-якого географічного поля, у тому числі й рельєфу, розуміють певну форму подання вихідних даних і спосіб їх структурного опису. Це дозволяє обчислювати (відновлювати) значення поля в заданій області шляхом інтерполяції і/чи екстраполяції Уявляється, що з погляду на аналіз територіальних природних або природно-господарських комплексів і вирішення прикладних завдань, пов'язаних з навколишнім середовищем, засобами ГІС-технологій, кращим є перше визначення. Воно трактує ЦМР як один із шарів інформаційного блока ГІС, що містить цифрову інформацію про відмітки топографічної поверхні у вигляді растра або TIN-моделі. У цьому випадку форма представлення вихідних даних про рельєф і спосіб відновленнязначень топографічної поверхні по комірках растра заданого розміру з використанням методів інтерполяції й екстраполяції складають основу її побудови.

Дані про рельєф можуть бути отримані шляхом натурних вимірювань, включаючи топогеодезичні роботи на місцевості, промірні роботи на водоймах, дистанційне зондування, а також картометричні роботи. У зв'язку із цим можливі істотно різні форми задания цих даних:

1) з регулярним розміщенням точок на прямокутних, трикутних і шестикутних (гексагональних) сітках, отриманих при тахеометричній зйомці або спеціальних видах площинного нівелювання, а також у результаті картометричних робіт;

2) з нерегулярним поданням точок по структурних лініях, профілях, центрах площ, локальних точках, отриманих у результаті інструментальної зйомки чи картометричних робіт;

3) з ізолінійним заданиям точок, розміщених по ізолініях рівномірно або з урахуванням складності їхнього рисунка, отриманих, при цифруванні горизонталей топографічних карт.

Найбільш поширеним різновидом цифрової моделі рельєфу, що використовується, є цифрове подання топографічної поверхні у вигляді растра (растрова ЦМР, сіткова ЦМР) Побудова ЦМР у цьому випадку полягає в поширенні наявного обмеженого набору точкових даних про відмітки топографічної поверхні в прилеглі комірки растра, що суцільно покриває дану територію, з використанням методів просторової інтерполяції.

Цифрова модель рельєфу, що грунтується на TIN-моделі просторових даних, є сукупністю сполучених між собою плоских трикутних граней, що спираються на нерівномірно розміщену в просторі мережу точок з відомими відмітками топографічної поверхні. TIN-модель рельєфу дозволяє уникнути «надмірності» растрового різновиду ЦМР, що вимагає обов'язкового зберігання інформації про відмітки топографічної поверхні у всіх без винятку осередках растра. В TIN-моделі може зберігатися інформація тільки про відмітки характерних точок поверхні, розміщених на структурних лініях рельєфу, - вододілах, тальвегах, а також переломах поздовжнього і поперечного профілів схилів. У зв'язку з цим цей різновид ЦМР може забезпечити дуже компактне і досить ефективне і для візуального подання, і для виконання багатьох аналітичних процедур (обчислення відхилень, експозицій та ін.) зберігання інформації про рельєф даної території. При цьому очевидно, що інформативність точкових даних про рельєф істотно зростає, і це висуває високі вимоги до точності їх дигітизування.

30. Цифрові моделі рельєфу є основою розв'язання засобами ГІС-технологій досить широкого спектра завдань, у тому числі:

- візуалізації рельєфу у двовимірному і тривимірному зображенні

- визначення морфометричних характеристик рельєфу;

побудови карт нахилів й експозицій схилів

- побудови карт поздовжньої і поперечної кривизни схилів

- обчислення і візуалізації зон видимості і невидимості для однієї або системи точок;

- розрахунки об'ємів щодо заданого висотного рівня;

- побудови профілів;

- побудови карт ліній течії;

- виділення структурних ліній рельєфу, у тому числі ліній ерозійної мережі, вододілів, оконтурування водозборів.

Відзначимо також, що технологія побудови ЦМР і аналізу на її основі рельєфу може бути застосована (і застосовується) до будь-яких «географічних полів», суть яких полягає в тому, що в будь-якій точці простору існує або конструюється (обчислюється) той чи інший показник, який утворює скалярне поле. Такими є, зокрема, поля метеорологічних або кліматологічних елементів (опадів, температури, тиску та ін.), поля гідрологічних характеристик (поверхневого або підземного стоку), поля фізичних, хімічних та інших характеристик ґрунтового покриву, поля забруднювачів та ін.