- •4. Гіс та картографія
- •5. Функції гіс
- •Використання гіс в землеустрої та кадастр
- •7. Класифікація гіс
- •8. Введення даних в гіс
- •9 Апаратне забезпечення гіс
- •10. Відмінність гіс від інших інформаційних систем
- •11. Історія розвитку гіс
- •12. Види інформації в гіс. Пошарова (полементна) структура даних в гіс
- •13. Представлення даних в гіс
- •14. Векторні моделі представлення даних
- •15. Растрові моделі представлення даних
- •16. Порівняння векторних та растрових моделей даних
- •17.Основними характеристиками растрового зображення є:
- •18.Перетворення «растр-вектор» і «вектор-растр»
- •19.Оптимальний вибір моделі представлення даних для вирішення завдань землеустрою та кадастру
- •20. Поняття про топологію
- •21. Топологічні векторні структури (dime-структура)
- •22. Нетопологічні векторні структури ("спагетті")
- •23.Для чого використовується топологія
- •24. Етапи роботи із топологією
- •25. Основи топології для редагування даних
- •26. Правила топології
- •27. Ранги в топології
- •28. Кластерний допуск
- •31. Методи розрахунку цмр
- •32. Регулрна мережа висот grid
- •33. Нерегулярна мережа тріангуляції tin
- •34. Інформаційне забезпечення для створення цифрової моделі рельєфу
- •35. Побудова цифрової моделі рельєфу за даними дистанційного зондування
- •36. Побудова цифрової моделі рельєфу за матеріалами польових зйомок
- •37. Побудова цмр за топографічними даними
- •38.Методика побудови цмр в tnTmips
- •39. Електронні карти в порівняні з паперовими
- •40. Дані та інформація. Критерії оцінки інформації.
- •41. Наукова інформація. Види наукової інформації
- •42. Бази даних
- •43. Проектування баз даних
- •44. Моделі даних
- •45. Поняття про дистанційне зондування Землі
- •46. Схема технології дзз
- •47. Фізичні основи дзз
- •48. Видимий діапазон та його особливості щодо одержання інформації.
- •49. Інфрачервоний діапазон та його особливості щодо одержання інформації.
- •50. Радіодіапазон та його особливості щодо одержання інформації.
- •51.Види космычних зйомок
- •54. Дешифрирование данных дистанционного зондирования
- •55. Дешифрированные признаки
51.Види космычних зйомок
2 види. 1) штучні супутники Землі — спочатку обмежувалася фотографуванням у видимому діапазоні спектру електромагнітних хвиль з безпосередньою доставкою знімків на Землю (переважно в контейнерах з парашутом). Поряд з чорно-білою і кольорові фото- і телезйомкою застосовуються інфратепловая, мікрохвильова, радарна, спектрометрична і ін. фотоелектронні зйомки (див. Аерометоди ).2) Аерометоди вивчення 3емлі, сукупність методів дослідження і картірованія з літальних апаратів географічної оболонки Землі, властивих нею явищ і об'єктів природного і культурного ландшафту. Їх фізичні властивості можуть реєструватися з повітря в різних зонах спектру електромагнітних хвиль на різних за типом приладах. Виходячи з цього, А. підрозділяють на аерофотографічних, вживаних у всій видимій частині спектру (0,4—0,8 мкм ) і в ближній інфрачервоною (0,8—1,1 мкм ) , фотоелектронні, розраховані на використання вузьких зон в тих же частинах спектру і в ультрафіолетових (0,01—0,4 мкм ) , далеких інфрачервоних (1,2—25 мкм ) і радіохвильових (від 1 мм до декількох м-код ) променях; аерогеофизичні, засновані на реєстрації гамма-випромінювання Землі і параметрів її фізичних полів; аеровізуальні, обмежені видимою частиною спектру.
52.Класифікація космічних знімків за масштабом,територіальним захватом,розділяючою здатністю
.(неполностью) Середні масштаби космічних знімків 1: 1000000 — 1: 10000000. Детальність зображення земної поверхні на знімках з космосу досить значительна. Наприклад, при розгляді з 10-кратним збільшенням фотографій масштабу 1:1500000, на відкритій місцевості видно основна мережа гідрографії і дорожньої, контури полів, селища середніх розмірів і всі міста з їх квартальною плануванням.
Просторова роздільна здатність - величина, що характеризує розмір найменших об'єктів, помітних на зображенні.
Класифікація знімків за просторовою роздільною здатністю:
знімки дуже низької роздільної здатності 10 000 - 100 000 м.;
знімки низької роздільної здатності 300 - 1 000 м.;
знімки середньої роздільної здатності 50 - 200 м.;
знімки високої роздільної здатності:
відносно високої 20 - 40 м.;
високої 10 - 20 м.;
дуже високої 1 - 10 м.;
знімки надвисокої роздільної здатності 0,3 - 0,9 м.
53. Классификация природных объектов по спектральной яркости.
По спектральной яркости в видимом диапазоне, где получен наибольший объем экспериментальных данных, все многообразие объектов земной поверхности отчетливо делится на несколько классов, для каждого из которых характерен свой вид кривой спектральной яркости./ класс (горные породы и почвы) характеризуется увеличением коэффициентов спектральной яркости по мере приближения к красной зоне спектра. Спектральная яркость горных пород зависит от входящих в их состав минералов и элементов, а почв — от содержания соединений железа и гумуса. Различные минералы характеризуются наличием полос поглощения на определенных длинах волн в среднем инфракрасном диапазоне.// класс (растительный покров) отличается характерным максимумом спектральной яркости (а значит, и увеличением отражательной способности) в зеленой (0,55 мкм), минимумом —в красной (0,66 мкм) и резким увеличением отражения в ближней инфракрасной зоне. Низкая отражательная способность вегетирующих растений в красной зоне связана с поглощением, а ее увеличение в зеленой зоне — с отражением этих лучей
хлорофиллом. Большие коэффициенты яркости в ближней инфракрасной зоне объясняются пропусканием этих лучей хлорофиллом и отражением их от внутренних тканей листа.III класс (водные поверхности) характеризуется самыми низкими значениями коэффициентов спектральной яркости и монотонным уменьшением отражательной способности от сине-фиолетовой к красной зоне спектра, поскольку длинноволновое излучение сильнее поглощается водой. IVкласс (снежный покров) обладает наиболее высокими значениями коэффициентов спектральной яркости с небольшим их понижением в ближней инфракрасной зоне спектра. Близки кэтому классу по характеру отражения облачные образования,которые имеют несколько узких полос поглощения в длинноволновой части спектра.Общим для всех объектов является понижение коэффициентов спектральной яркости в зоне 2-3 мкм. Обращают на себя внимание два минимума у кривых при длинах волн 1,43 и 1,93 мкм, обусловленные полосами поглощения воды.