38.Методика побудови цмр в tnTmips

Запускаємо програмний засіб «TNT mips»

З’являється панель відповідно в якій ми вибираємо меню «MAIN – імпорт» - ця команда дозволить нам імпортувати дані з інших програмних комплексів, в яких велась початкова обробка об’єкту, а саме векторизація і в нашому випадку це була програма «Easy Trace 7.99 Pro» де ми векторизували частину рельєфу а потім експортували вектори зовану модель у формат DXF.

У діалоговому вікні що з’явилось вибираємо відповідний формат DXF і натискаємо на вкладці «ВИБРАТЬ ФАЙЛИ»

Вікно де відображаються всі файли з вибраним форматом зображено на рис.3, вибираємо необхідний нам файл, натискаємо на нього він виділяється чорним кольором і стає активною клавіша натискаємо на неї.

З’являється вікно у якому нам необхідно вибрати необхідні налаштування параметрів імпорту .

В наступному діалоговому вікні програма дає запит на створення папки у яку ми будемо імпортувати наш об’єкт

Натискаємо клавішу з’являється вікно де вказуємо ім’я папки куди буде імпортовано файл . Папку буде створено з розширенням *.RVC. У моєму випадку це папка за такою адресою

Після того як ми імпортували файл нам необхідно змоделювати модель поверхні яку ми векторизували. Для цього вибираємо ТЕРИТОРІЯ – МОДЕЛИРОВАНИЕ ПОВЕРХНОСТИ. З’являється діалогове вікно в якому натискаємо клавішу потім в наступному вікні уже вибираємо файл і натискаємо ОК.

Після вибору натискаємо на клавішу ЗАПУСК і процес моделювання поверхні буде виконуватись програмним засобом автоматично.

В результаті отримуємо змодельовану поверхню місцевості. З лівого боку у нас є вікно де ми можемо вмикати або вимикати необхідні нам слої відповідно поставивши або прибравши галочку. Для того щоб модель рельєфу була більш наглядною у вікні слоїв натискаємо двічі на клавішу КОНТРОЛЬ СЛОЯ і зявляється вікно де можна вибрати налаштування об’єкту.

Натискаємо клавішу РЕДАКТИРОВАНИЄ з’являється вікно «Редактор палітр» в якому вибираємо БОЛЬШЕ ПАЛИТР – ТОНА ЗЕМЛИ

Програма дасть запит на збереження параметрів що змінилися потрібно натиснути ОК. В результаті отримуємо зображення моделі рельєфу у тонах землі, де вищі точки світліші а пониження темніші. Відповідна кольорова гама дає можливість більш детально аналізувати наш рельєф.

39. Електронні карти в порівняні з паперовими

До переваг електронних карт над паперовими варто зарахувати:

– електронні карти набагато детальніші, ніж паперові карти, оскільки можуть містити

інформацію з додаткових джерел;

– не мають таких недоліків, як відсутність або генералізація картографічних даних;

– мають можливість швидкого оновлення карт;

– точність визначення положення на паперових картах не завжди відповідає вимогам

сучасної навігації через низку причин (наприклад, генералізацію даних);

– дають змогу швидко обробляти дані;

– полегшують обмін інформацією;

– мають можливість переглядати всю територію, не перериваючись на межах аркушів карти;

– мають можливість вільно збільшувати фрагменти і змінювати масштаб;

– дають тривимірне зображення кута огляду в “реальному часі”;

– мають декілька шарів, які під час роботи з картою можна підключати чи відключати,

накладаючи один на один у визначеному порядку. Це особливо важливо у разі роботи з

перенасиченими інформацією картами;

– шарова структура дає змогу проглядати інформацію, яка доступна на паперових картах, і

можна вибрати для друку чи передати електронною поштою потрібний фрагмент карти;

– на електронній карті можна робити автоматичний пошук необхідної інформації набагато

швидше ніж на паперовій карті;

– електронні карти (на відміну від традиційних) є не тільки геоіконічні моделі ЕСЕ-процесів,

але є також базами даних, що містять атрибутивну інформацію про географічні об’єкти;

– електронні карти можуть бути віртуальними, тобто мати засоби анімації даних, що

міняються в часі; тому дають змогу ефективніше відображати просторово-часову інформацію про

ЕСЕ-розвиток регіонів ніж паперові карти;

– електронні карти не потрібно клеїти;

– вони не зношуються;

– легко тиражуються;

– для опрацювання інформації з паперових карт багато часу займає введення даних у

комп’ютер, що значно спрощується з використанням електронних карт.