2.2. Особливості індивідуального розвитку тварин

Під індивідуальним розвитком тварин розуміють сукупність кількісних та якісних змін, що відмічаються у його клітинах, тканинах, органах, у цілому в усьому організмі протягом онтогенезу (від зиготи до смерті), і визначаються взаємодією його спадковості із зовнішнім середовищем.

В утробний період розвитку організму розрізняють три основних його етапи: зародковий (від запліднення до початку диференціації органів), передплідний (початок формування органів), плідний (займає до 75% часу внутріутробного розвитку, коли проходить становлення характерних рис майбутнього індивідууму).

Післяродовий (постембріональний) період умовно можна розділити на чотири основних етапи: новонародженості (період, що характеризується годівлею новонародженого тільки материнським молоком, для телят - молозивом), молодості (триває до настання статевої і господарської зрілості, тобто до першого запліднення для самиць і початку використання самців у відтворенні), зрілості (період розквіту функціональної діяльності організму, на який припадає основна кількість продукції конкретного індивідууму за його життя), старіння (затухання процесів асиміляції і дисиміляції, прогресуюче зниження продуктивності).

Тривалість росту тварин знаходиться у взаємозв'язку з інтенсивністю цього процесу та скоростиглістю організму, тобто властивістю організму досягати біологічної та господарської зрілості, що дозволяє як найбільш раннє використання тварин для відтворення та виробництва продукції без шкоди для подальшого його розвитку та довговічності.

У зв'язку з цим у практиці тваринництва прийнято використовувати тварин для відтворення не при настанні у них статевої зрілості, а дещо пізніше, коли тварина досягає такого розвитку, який би забезпечив нормальний хід відтворення стада, високу її продуктивність і довголіття.

Розвиток тварин включає такі два поняття, як ріст і диференціювання. Під диференціюванням розуміють утворення у процесі розвитку організму біохімічних, морфологічних і функціональних відмінностей між його клітинами, тканинами і органами. Це процес якісних змін, що проходять від утворення зиготи протягом всього онтогенезу відповідно до успадкованого генотипу і норми його реакції на відповідні умови навколишнього середовища.

Ріст тварин являє собою процес збільшення кількості та маси його тканин, органів, їх лінійних і об'ємних розмірів, що настає внаслідок переваги асиміляції над дисиміляцією і стабільного нарощування продуктів синтезу.

Вивчення та облік росту тварин проводять шляхом періодичного визначення маси, лінійних розмірів і об'ємних показників протягом усього життя тварин або ж певних найбільш важливих етапах післяутробного розвитку (табл.2). Швидкість росту визначається за приростом лінійних і вагових показників. Розрізнюють відносний і абсолютний приріст живої маси.

2. Тривалість росту, строки використання і тривалість життя домашніх тварин, років

Вид	Стать	Використовується у господарстві, років		Тривалість життя, років	Тривалість росту, років	Тривалість внутрі- утробного розвитку, днів
		звичайні тварини	цінні тварини
Великарогата худоба	Корова	2-10 отелень	12-15 отелень	20-25	4-5	285
	Бугай	5-6	8-12
Вівці	Вівця	5-6	10	10-15	2-3	150
	Баран	4-5	8
Свині	Свиня	3-4	5-8	15-20	2-3	114
	Кнур	4-5	6
Коні	Кобила	20	30	35-40	5	335
	Жеребець	20	25
Кози	Коза	8	10	12-20	2-3	150
	Козел	6	8
Собака				10-15	2	60
Кішка				10	1,5	60
Кролі		2	3	3-5	1	60

Абсолютний приріст живої маси - це приріст тварин за певний час. Так, у кінці першого місяця свого життя жива маса теляти, яке мало при народженні 35 кг, становила 52,5 кг. Його абсолютний приріст за цей період складає 17,5 кг.

Абсолютним показником приросту живої маси є також і показник середньодобового приросту, що визначається за формулою:

,

де m₂ і m₁ - жива маса у кінці і на початку облікового періоду;

t₂ і t₁ - вік у днях у кінці та на початку обліку.

У наведеному прикладі цей показник буде складати:

.