1.2. Поняття про органи і системи органів

Жодна із розглянутих нами тканин в організмі не зустрічається ізольовано, а входить до складу органів або систем органів. Органом називається частина тіла, що складається з певних тканин і виконує одну або декілька спеціальних функцій (наприклад, печінка, нирки, легені, кістка та ін.). Кожний орган складається зі строми, тобто сполучнотканинної основи і паренхіми (основної тканини), яка виконує спеціальну функцію даного органу. Всі органи займають у тілі певне місце і знаходяться у тісній взаємодії між собою. Розмір органу залежить від характеру і сили виконуваної ним роботи. Сукупність органів різної будови, об'єднаних загальною функцією, утворюють систему органів.

У тілі тварин розрізнюють такі системи органів: апарат руху, травлення, дихання, сечостатевий, крово- і лімфообігу, залози внутрішньої секреції, система органів шкіряного покриву, нервова система і органи чуттів. Усі органи і системи органів у живому організмі нерозривно пов'язані між собою, впливають одне на одне і функціонують узгоджено.

1.2.1. Апарат руху

До апарату руху відносяться скелет і м'язи. Скелет - це сукупність кісток і хрящів, з'єднаних зв'язками. Скелет складає тверду і міцну основу тіла, є опорою і захистом для м'яких органів. Він надає тілу певної форми і зумовлює певне розміщення внутрішніх органів. Скелет є вмістилищем кісткового, головного і спинного мозку, а також є депо мінеральних солей.

Скелет являє собою систему важелів для прикріплення м'язів як активних органів руху. У залежності від розвитку скелета і м'язів можна зробити висновок про продуктивні якості тварин. Скелет складається з окремих кісток різної форми і величини. За формою розрізнюють чотири типи кісток: довгі трубчасті, довгі зігнуті, короткі та пластинчасті.

Скелет складається з осьового і периферичного скелетів. До осьового скелету належать скелет голови (череп), скелет тулуба та скелет хвоста.

Периферичний скелет складається з скелету грудних і тазових кінцівок.

Скелет грудних кінцівок утворений лопаткою, плечовою кісткою, ліктьовою і променевою, кістками зап'ястя, кісткою п'ястя, сезамовидною, путовою, вінцевою і копитною кістками.

Скелет тазових кінцівок складається із скелету тазу і кісток вільної тазової кінцівки. Таз утворений з трьох пар тазових кісток, які зрослися між собою. Це клубові, лобкові і сідничі кістки.

Скелет вільної тазової кінцівки складається з стегнової кістки, колінної чашки, великої і малої гомілкової кістки, кісток заплесна, кісток плесна, сезамовидних кісток, путовової, вінцевої і копитної кісток.

На грудній кінцівці розрізняють такі суглоби: плечовий, ліктьовий, зап'ястя, путовий, вінцевий і копитний.

На тазовій кінцівці - кульшовий, колінний, заплесновий, путовий, вінцевий і копитний.

1.2.2. Система органів шкірного покриву

Вона складається з власне шкіри і похідних шкіряного покриву: волосся, копит, ратиць, нігтів, рогів, потових, сальних і молочних залоз.

Шкіра є першим біологічним бар'єром організму, який захищає його від шкідливих впливів зовнішнього середовища - механічних, хімічних, біологічних подразнень. Вона бере участь у теплорегуляції, диханні, є важливим органом виділення. Шкіра сприймає подразнення зовнішнього середовища і встановлює зв'язок з ним через нервову систему. У підшкірному шарі відкладається жир.

Шкіра складається з трьох шарів: надшкір'я (епідерміс), основи шкіри (дерма) і підшкірного шару.

Із свійських тварин найтовстіша шкіра у великої рогатої худоби – від 4,5 до 6,0 мм, в овець - від 0,7 до 2,0 мм, у свиней (без підшкірного сала) – від 0,6 до 3,0 мм. Загальна маса шкіри у великої рогатої худоби від 20 до 40 кг, в овець 5-7 % ваги тіла без руна. Основа шкіри з епідермісом, яка знята із забитої тварини, називається шкурою.

Волосся захищає організм від охолодження, шкіру - від механічних пошкоджень, також виконує функцію дотику. Волосся є похідним епідермісу. Частина волосини, яка виступає з шкіри, називається стрижнем, а частина, яка міститься у шкірі - її коренем. Потовщення основи кореня називається волосяною цибулиною. Через неї відбувається живлення волосини і забезпечення її росту. Корінь волосини оточений волосяною сумкою, до якої прикріплюється м'яз, який при охолодженні тіла скорочується і піднімає волосину, зменшуючи тим самим втрати тепла з поверхні тіла тварин.

Волосся у тварин росте, старіє і випадає. Це явище обумовлене станом волосяної цибулини, яка з часом старіє і виходить назовні, а сосочок дає початок новій волосині. Зміна волосся у тварин називається линянням. Розрізнюють линяння перманентне, тобто постійне, сезонне (навесні і восени) і вікове, або ювенальне.

У шкірі розрізнюється ряд специфічних залоз: сальні, потові та молочні. Сальні залози лежать в основі шкіри поблизу коріння волосся і відкриваються вивідними протоками у волосяні піхви. Ці залози виділяють секрет - шкірне сало, яке змащує ростуче волосся і шкіру, захищає її від висихання і частково від змочування водою.

Потові залози розміщуються нерівномірно на всій поверхні тіла, розміщуючись глибоко в основі шкіри біля підшкірного шару. Вивідні протоки потових залоз відкриваються у волосяні сумки або на поверхню шкіри. З потом з організму виводяться вода, сечовина, білок (у коня), продукти мінерального обміну та ін. Виділення і випаровування поту сприяє охолодженню тіла і захищає організм від перегрівання. Потовиділення у тварин регулюється нервовою системою.

Молочні залози у самиць досягають повного розвитку в кінці вагітності (у самців - залишаються недорозвиненими). У різних видів тварин різна кількість молочних залоз: у собак і кішок - 8-10, у свиней - 10-16. У жуйних тварин і коней молочні залози знаходяться у задній частині черева між стегнами і називаються вим'ям. Вим'я корів складається з двох пар молочних залоз: правої і лівої. Кожна половина в свою чергу поділяється на передню і задню чверті, які мають по одному соску (дійці) з одним сосковим каналом.

У корів часто зустрічаються додаткові, рудиментарні дійки. Дійки за формою бувають циліндричні, конічні, пляшкоподібні, грушоподібні. Довжина дійок становить від 2 до 14 см. Для машинного доїння придатні корови з дійками завдовжки 4-9 см і діаметром 1,8-3,2 см. Зовні вим'я покрите тонкою еластичною шкірою з м'яким волоссям. У шкірі вим'я є багато потових і сальних залоз. Тому при неправильному догляді за вим'ям на дійках можуть утворюватись тріщини, що часто приводить до захворювання всього органа. Шкіра на дійках багата на чутливі закінчення.

Кількість секрету (молока), що утворюється у вимені, у першу чергу залежить від маси залозистої тканини, а також розвитку кровоносних судин, що постачають поживні речовини у вим'я. Для утворення 1 л молока через вим'я повинно протікти біля 500 л крові. Складові частини крові зазнають у залозистій тканині вимені складних хімічних перетворень для утворення секрету. Склад молока відповідає потребам організму, що росте. Чим швидше росте приплод, тим багатше материнське молоко на різноманітні поживні речовини, білки, жири, солі кальцію і фосфорної кислоти. У перші дні після родів виділяється молозиво. За своїм складом молозиво ближче до крові, ніж звичайне молоко. Тому випоювання молозивом забезпечує поступовий перехід від плацентарного живлення до молока. Неповне видоювання гальмує утворення молока і веде до поступового запуску корови. Для того, щоб видоїти більшу частину утвореного молока, необхідно визвати рефлекс молоковіддачі. Під час масажу вим'я подразнюються чутливі нервові закінчення як на поверхні шкіри, так і в його середині. Збудження рецепторів сприяє виділенню у корів гормону окситоцину, що позитивно впливає на спорожнення альвеол і протоків вимені від молока.