25. Схема годівлі теличок до 6-місячного віку в стійловий період

(жива маса в кінці періоду 155 кг)

Вік		Жива маса в кінці періо­ду кг	Добова даванка , кг											Мінеральна підко­рмка, г
			молоко		сіно	силос	коре- непло­ди		концкорми
мі­сяць	декада		незбиране	зби­рaне					вів­сянка			комбі-корм.		сіль кухонна		пре-­ ципі-тат
1	1	52	6	-	-	-	-		-			-		-		-
	2		6	-	привч.	-	-		0,1			-		5		5
	3		6	-	-"-	-	привч.		0,4			-		5		5
За 1-й міс.			180	-	-"-	-	-"-		5			-		100		100
2	4	72	2	4	0,2	-	0,2		-			0,6		10		10
	5		-	6	0,3	привч.	0,3		-			0,9		10		10
	6		-	6	0,5	-"-	0,5		-			1,1		10		10
За 2-й міс.			20	160	10	-"-	10		-			26		300		300
3	7	92	-	6	0,7	0,5	0,5		-			1,1		10		15
	8		-	6	1,0	1,0	1,0		-			1,2		10		15
	9		-	5	1,3	1,5	1,5		-			1,2		10		15
За 3-й міс.			-	170	30	30		30		-	35		300		450
4	10	113	-	5	1,5	2,0		1,5		-	15		15		20
	11		-	2	1,5	2,0		1,5		-	15		15		20
	12		-	-	1,5	3,0		1,5		-	1,6		15		20
За 4-й міс.			-	70	45	70		45		-	42		450		600
5	13	134	-	-	2,0	3,0		1,5		-	1,5		20		20
	14		-	-	2,5	4,0		1,5		-	1,4		20		20
	15		-	-	3,0	5,0		1,5		-	1,3		20		20
За 5-й міс.			-	-	75	120		45		-	42		600		600
6	16	155	-	-	3,0	5,0		1,0		-	1,0		20		25
	17		-	-	3,5	6,0		1,0		-	1,0		20		25
	18		-	-	3,5	7,0		1,0		-	1,1		20		25
За 6-й міс.			-	-	100	180		30		-	30		600		750
Усього			200	400	200	400		160		5	170		2350		2800

Це період формування природної резистентності організму телят, становлення механізму терморегуляції, функції кровотворення, інтенсивного розвитку дихальної і травної системи. У цей період значно збільшується об'єм сичуга, посилюється активність травних соків, що дає змогу збільшити норму витрат молока до 6-7 кг за добу. Для профілактики кишкових захворювань телятам збільшують дозу вітаміну А (25 тис. МО) і мікроелементів. До поїдання концкормів і сіна телят привчають із 10-15-денного віку (50-100 г на голову за добу). Кращим концентрованим кормом для телят є вівсянка. Пізніше до неї додають висівки, соняшникову макуху або шрот.

У період вирощування телиць необхідно якомога раніше привчати їх до поїдання сухих концентрованих і грубих кормів з метою кращого розвитку мікрофлори рубця й посилення його діяльності. Добові даванки концентрованих кормів збільшують протягом 3-4 місяців, а потім, коли телята починають добре поїдати сіно та силос, їх залишають на попередньому рівні або зменшують.

До соковитих кормів телят привчають з двомісячного віку. Силос і сінаж повинні бути високої якості. У літній період вирощування телят можна використовувати ті ж схеми, але замість соковитих кормів включати зелені. При цьому в годівницях повинно бути сіно високої якості. Із мінеральних кормів телятам дають кісткове борошно та крейду. Починаючи з другого місяця вирощування, телятам дають сіль або брикети мінеральних сумішок. У більшості розвинених країн з метою зменшення витрат незбираного молока використовують його замінники (ЗНМ). Повноцінний замінник за вмістом поживних речовин і біологічною цінністю подібний до материнського молока й ним можна повністю замінити молоко корів з двотижневого віку телят.

У післямолочний період вирощування телиць важливі не стільки високі прирости, оскільки правильне формування будови тіла й окремих органів, характерних для тварин молочного типу. У цей період продовжується інтенсивний розвиток травних органів, кісток тулуба, м'язової тканини, статевих органів, збільшуються відкладання жиру в тілі, що за умови незбалансованої годівлі може негативно вплинути на подальшу відтворну здатність. У цей час годівля тварин базується на використанні значної кількості грубих, соковитих і пасовищних кормів. Проте не слід забувати, що в раціоні повинна бути необхідна кількість енергії, азотистих і мінеральних речовин і вітамінів. Незбалансована або недостатня годівля є причиною затримки росту телиць, подовження періоду вирощування, порушення їх відтворних функцій.

Організація годівлі повинна сприяти нормальному розвиткові телиць з метою запліднення їх у 16-18 місяців живою масою 350-380 кг. Годівля молодняку базується на загальноприйнятих нормах потреби тварин у поживних речовинах відповідно до запланованих приростів, що забезпечують одержання корів живою масою не менше 500-600 кг залежно від породи (табл. 26).