
- •Загальне тваринництво
- •1. Анатомія та фізіологія тварин
- •1.1. Поняття про тканини
- •1.2. Поняття про органи і системи органів
- •1.2.1. Апарат руху
- •1.2.2. Система органів шкірного покриву
- •1.2.3. Система органів травлення
- •1.2.4. Система органів дихання
- •1.2.5. Система органів крово- і лімфообігу
- •1.2.6. Система органів сечовиділення
- •1.2.7. Система органів розмноження
- •1. Характеристика еякулятів самців різних видів сільськогосподарських тварин
- •1.2.9. Нервова система
- •2. Розведення сільськогосподарських тварин
- •2.1. Конституція і екстер'єр сільськогосподарських тварин.
- •2.2. Особливості індивідуального розвитку тварин
- •2. Тривалість росту, строки використання і тривалість життя домашніх тварин, років
- •Відносний приріст визначається (у %) за формулою:
- •2.3. Продуктивність тварин
- •2.3.1. Молочна продуктивність
- •3. Хімічний склад коров'ячого молока
- •4. Зміна складу молока корів червоної степової породи по місяцях лактації
- •2.3.2. М'ясна продуктивність
- •5. Хімічний склад м'яса різних видів тварин
- •2.3.3. Вовнова продуктивність
- •6. Класифікація однорідної вовни за її товщиною
- •2.3.4. Смушки
- •2.3.5. Яєчна продуктивність
- •2.4. Основи селекції сільськогосподарської худоби і птиці
- •7. Класифікація інбридингу за Шапоружем
- •2.5.1. Виробниче призначення порід
- •2.5.2. Структура порід
- •2.6. Методи розведення сільськогосподарських тварин
- •Мал. 4 Схема ввідного схрещування
- •2. 7. Відтворення стада
- •2.7.1. Біологічні особливості тварин і їх відтворна здатність
- •8. Біологічні особливості різних видів сільськогосподарських тварин щодо відтворної здатності
- •2.7.2. Господарські та селекційні фактори, що забезпечують оптимальне
- •2.7.3. Організація штучного запліднення самиць
- •9. Характеристика спермопродукції самців окремих видів
- •2.7.4. Заходи по контролю за станом вагітності самиць
- •2.7.5. Трансплантація ембріонів
- •3. Корми і годівля сільськогосподарських тварин
- •3.1. Поняття про поживність корму
- •3.1. 1. Оцінка поживності кормів за хімічним складом
- •3.1.2. Перетравність кормів
- •3.1.3. Оцінка загальної поживності кормів
- •3.1.4. Оцінка енергетичної цінності кормів
- •3.1.5. Біологічна цінність кормів
- •3.1.5.3. Мінеральна цінність кормів.
- •3.2. Корми та кормові продукти
- •3.2.1. Фактори, що впливають на склад та поживність кормів
- •3.2.2. Соковиті корми
- •3.2.2.1. Зелені корми.
- •10. Схема зеленого конвеєра для великої рогатої худоби та овець в умовах південного Лісостепу
- •3.2.2.2. Силосовані корми
- •11. Залежність кислотності силосу від вологості
- •12. Оптимальні строки збирання кормових культур на силос
- •13. Залежність ступеня подрібнення маси від вологості
- •14. Рецепти комбінованих силосів для свиней
- •15. Рецепти комбінованих силосів для птиці
- •3.2.2.4. Коренеплоди
- •3.2 2 5. Бульбоплоди
- •3.2.2.6. Баштанні
- •3.2.3. Грубі корми
- •16.Динаміка хімічного складу укісної маси деяких кормових культур
- •3.2.4. Концентровані корми
- •3.2.4.3. Способи підготовки зерна злакових і бобових культур
- •3.2.4.4. Трав'яне борошно
- •3.2.5. Відходи технічних виробництв
- •3.2.6. Корми тваринного походження
- •3.2.7. Мінеральні корми
- •17. Вміст кальцію та фосфору у 100 г мінеральних кормів
- •18. Вміст мікроелементів у солях
- •3.2.8. Азотисті синтетичні сполуки
- •3.2.9. Комбікорми, білково-вітамінні добавки, премікси
- •19. Рецепти повнораціонних комбікормів, %
- •20. Рецепти комбікормів-концентратів,%
- •21. Рецепти замінників незбираного молока для телят та поросят, %
- •3.3. Принципи годівлі сільськогосподарських тварин
- •3.3.1. Норми та раціони годівлі
- •3.4. Гігієна годівлі сільськогосподарських тварин
- •22. Гранично допустимі концентрації нітратів і нітритів у кормах (затверджені Головним управлінням ветеринарії), мг/кг корму:
- •4. Технологія виробництва молока на промисловій основі
- •4.1. Характеристика основних порід великої рогатої худоби
- •4.1.1. Аборигенні зникаючі породи
- •4.1.2. Сучасні зникаючі породи
- •4.1.4. Новостворені породи молочної худоби в Україні
- •4.2. Племінна робота в господарствах
- •4.2.1. Племінні господарства
- •4.2.2. Племінна робота в умовах молочних комплексів
- •4.2.3. Мічення молодняку
- •4.3. Відтворення великої рогатої худоби
- •4.3.1. Підготовка корів до отелення
- •4.3.2. Проведення отелення корів
- •4.4. Утримання корів
- •4.5.1. Молоко і молочні продукти
- •4.5.2. Склад і якість молока
- •4.5.3. Основні види молочних продуктів
- •23. Норми основних мінеральних речовин для корів, г
- •24. Витрати концентрованих кормів в залежності від молочності корів
- •4.6.2.Годівля ремонтного молодняку.
- •25. Схема годівлі теличок до 6-місячного віку в стійловий період
- •26. Річні норми потреби в енергії та перетравному протеїні для молодняку
- •5. Технологія виробництва яловичини
- •5.1. Відгодівля молодняку великої рогатої худоби молочних і
- •27. Витрати енергії на 1 кг добового приросту молодняку
- •28. Раціони молодняку під час відгодівлі на жомі, кг на одну голову на добу
- •29. Орієнтовні раціони для молодняку великої рогатої худоби
- •5.2. Породи м’ясної худоби
- •5.3. Утримання мясної худоби
- •5.4. Годівля великої рогатої худоби м’ясних порід
- •5.5. Відтворення мясної худоби
- •5.6. Отелення корів м’ясних порід
- •5.7. Вирощування телят м’ясних порід
- •5.8. Технологія виробництва свинини
- •5.8.1. Біологічні особливості свиней і їх роль у розвитку галузі
- •5.8.2. Племінна робота у свинарстві
- •5.8.3.Основні породи свиней в Україні
- •5.8.4. Технологія виробництва свинини
- •30. Розрахунок репродуктивних циклів (опоросів) на свинофермі за рік
- •31. Оптимальні показники мікроклімату для свиней
- •32. Інтенсивність використання маток залежно від тривалості підготовки тварин до запліднення
- •33. Ефективність відгодівлі свиней із різним рівнем протеїну в раціонах
- •34. Орієнтовна структура річних раціонів для свиней, за поживністю, %
- •35. Орієнтовні раціони для кнурів при помірному їх використанні,
- •36. Орієнтовні раціони для поросних маток на зимовий період
- •37. Орієнтовні раціони для підсисних свиноматок
- •38. Орієнтовна схема підгодівлі поросят-сисунів (на голову за добу), г
- •39. Співвідношення основних кормів у раціонах відлучених поросят,
- •40. Орієнтовне співвідношення кормів у раціонах племінного молодняку свиней, % за поживністю
- •41. Хімічний склад приросту свиней, %
- •42. Витрати кормів на 1 кг приросту у свиней різної живої маси
- •43. Вплив живої маси поросят під час відлучення на приріст
- •44. Орієнтовні співвідношення основних кормів при мясній відгодівлі свиней за різними типами раціонів, % за поживністю
- •45. Орієнтовні раціони за різними типами відгодівлі свиней на мясо
- •46. Орієнтовні раціони в період відгодівлі свиней до жирних кондицій
- •Контрольні питання
- •47. Виробнича класифікація овець
- •5.9.1.1. Племінна робота
- •5.9.2. Продукція вівчарства
- •5.9.2.1. Вовнова продуктивність овець
- •5.9.2.2. М’ясна продуктивність овець
- •5.9.2.3. Молочна продуктивність овець
- •5.9.2.4. Смушки й овчини
- •5.9.2.5. Фактори, що впливають на якість продукції овець
- •5.9.3. Технологія виробництва продукції вівчарства
- •5.9.3.1. Типи вівчарських ферм і комплексів
- •5.9.4. Годівля овець
- •5.9.4.1. Годівля баранів-плідників
- •48. Норми годівлі баранів-плідників вовнових та м'ясо-вовнових порід
- •49. Орієнтовні раціони для баранів-плідників вовнових і
- •5.9.4.2. Годівля вівцематок
- •5.9.4.3. Годівля ягнят і ремонтного молодняку
- •50. Орієнтовні раціони ягнят-сисунів у період відлучення їх
- •5.9.4.4. Відгодівля овець.
- •5.9.5. Відтворення стада овець
- •5.10. Птахівництво
- •5.10.1. Породи і кроси курей
- •5.10.1.1. Яєчні породи
- •5.10.1.2. М'ясні породи
- •5.10.2. Породи і кроси індиків
- •5.10.3. Породи і кроси качок
- •5.10.4. Породи гусей
- •5.10.5. Племінна робота у птахівництві
- •5.10.6. Характеристика яєць птиці
- •5.10.7. Технологія виробництва яєць на промисловій основі
- •5.10.7.1. Утримання курей батьківського стада
- •5.10.7.2. Утримання курей
- •5.10.7.3. Інкубація яєць
- •5.10.8. Технологія виробництва м’яса птиці
- •5.10.8.1. Технологія вирощування курчат-бройлерів
- •5.10.9. Технологія вирощування качок
- •5.10.10. Технологія вирощування гусят
- •5.10.11. Технологія вирощування індичат
- •5.10.12. Годівля птиці
- •5.10.12.1. Особливості травлення й обміну речовин у птиці
- •51. Норми годівлі молодняку курей різного напряму продуктивності
- •52. Орієнтовні норми згодовування комбікормів дорослій птиці
- •53. Орієнтовні норми згодовування комбікормів молодняку птиці
- •54. Рецепти повнораціонних комбікормів для курей-несучок
- •5.10.12.2. Годівля курчат та ремонтного молодняку курей
- •5.10.12.3. Годівля м’ясних курчат-бройлерів
- •55. Рецепти повнораціонних комбікормів для курчат-бройлерів, % (ундіп)
- •5.11. Конярство
- •5.11.1. Основні породи коней
- •5.11.2. М'ясна і молочна продуктивність коней
- •5.11.3. Кінний спорт
- •5.11.4. Годівля коней
- •5.11.4.1. Годівля жеребців
- •56. Орієнтовні раціони для жеребців верхових і рисистих порід
- •5.11.4.2. Годівля кобил
- •57. Зимові раціони для племінних кобил на голову за добу, кг
- •5.11.4.3. Годівля робочих коней
- •58. Орієнтовні раціони робочих коней, кг на голову за добу
- •5.12. Кролівництво
- •5.12.1. Годівля кролів
- •112. Раціони для кролів за напівконцентратним типом годівлі на одну голову за добу, г
- •Список рекомендованої літератури
13. Залежність ступеня подрібнення маси від вологості
Вологість |
Довжина часток, мм |
70% і нижче |
30 |
71-75% |
40 |
вище 75% |
50 |
Для перевезення подрібненої маси від силосозбиральних агрегатів використовують спеціальні причепи. (ПСЕ-20, ПИМ-40, ПТС-4-867А), автомобілі-самоскиди, трактор з причепом-самоскидом з надставленими бортами.
Заїзд транспортних засобів на силосовану масу заборонюється. Вивантажують зелену масу у торці траншеї на майданчик, який має тверде покриття. З майданчика масу переміщують у сховище за допомогою бульдозерів (ДТ-75, Т-150), цими ж машинами і трамбують масу. Інтенсивність трамбування залежить від вологості сировини, ступеня подрібнення, темпів завантаження, розподілу її по периметру траншеї. Масу, вологістю нижче 75% додатково ущільнюють протягом 3-4 годин після закінчення її підвезення, понад 75% - лише під час закладання та розрівнювання тракторами типу ДТ-75.
Завантаження траншеї при висоті стін 2,5 м триває не більше трьох днів, а 3,5 м і вище - 5 днів. Товщина шару маси, закладеної за день, має бути не менше 0,8 м.
Про додержання технології закладання та ущільнення силосної маси свідчить температура у ній, яка не повинна перевищувати 37°С. При підвищенні температури знижується перетравність поживних речовин, особливо протеїну, білка та БЕР.
Після заповнення силососховища його герметизують. Герметизація маси захищає її від доступу повітря та проникнення води. Краще силососховище накривати двома шарами плівки, яка не тільки створює надійну герметизацію, але й запобігає промерзанню силосу, знижує втрати поживних речовин у бокових шарах, полегшує відкриття силосу.
Поживна цінність силосу майже не відрізняється від поживності вихідної сировини, з якої виготовлений силос. Силос з кукурудзи є найпоширенішою силосною культурою, він має поживність у фазі молочно-воскової та воскової стиглості 0,22-0,28 к.од. і 12-16 г перетравного протеїну. В окремих випадках кукурудзу на силос (післяукісні та післяжнивні посіви) можна скошувати до молочної стиглості зерна, коли її вологість досягає 81-87%. При цьому її необхідно силосувати у сумішках із соломою і половою злакових і бобових культур. Кількість соломи у суміші може досягати 10-12% за масою. Поживність такого корму складає 0,10-0,12 к.од. і 10-13 г перетравного протеїну.
У південних районах України кукурудзу краще силосувати з добавками 25-30% зелених бобових культур. Це дає можливість збільшити кількість перетравного протеїну до 20-25 г в 1 кг корму.
Після збору врожаю качанів листостеблова маса ще досить соковита (60-65) і містить 2,0-2,5% цукрів. Це забезпечує її добру силосованість. При більш низькій вологості листостеблову масу кукурудзи силосують із добавками вологих кормів (гички, жому, бахчових) або води у кількості 300-350 кг на 1 т маси.
Добрий силос можна одержати з сухих стебел, якщо їх укладати, зволожуючи 1,5%-ним розчином меляси (15 кг на 1 т води).
Сорго - збирають на силос у восковій і молочно-восковій стиглості зерна. У цей період її зелена маса має оптимальну вологість (70% і нижче) і максимальну поживність, яка дорівнює 0,20-0,24 к.од. і 13,5-16,5 г перетравного протеїну. Сорго відзначається високим вмістом цукрів і його можливо силосувати у суміші з бобовими та іншими культурами, які важко силосуються.
Суданську траву силосують у фазі викидання волоті. Вона багата на вуглеводи (близько 3% цукрів), що сприяє нормальному бродінню не лише при силосуванні у чистому вигляді, але й у суміші з бобовими. Силос із суданської трави досить поживний (0,17 к.од. і 19 г перетравного протеїну) і добре перетравлюється (близько 60-65%).
Соняшник силосують на початку цвітіння, коли питома вага листків і кошиків у загальному врожаї значна, а стебла - соковиті. Він добре силосується у чистому вигляді та у суміші з іншими культурами. Однак при високій вологості маси потрібно додавати сухі компоненти. Для збагачення протеїном силосу соняшника до нього додають 25-30% бобових, що забезпечує збільшення його у силосі майже вдвічі, ніж при силосуванні одного соняшника.
Капустяні культури (озимий ріпак, перко, редька олійна) у чистому вигляді майже не силосується, через підвищений вміст білка та високу вологість маси (89-87%). Капустяні рослини силосують після пров'ялювання маси з внесенням хімічних консервантів або з додаванням соломи та хімічних консервантів.
Багаторічні та однорічні бобові трави силосують після попереднього пров'ялювання маси до вологості 60-70%. Масу люцерни, еспарцету та злакових трав із вмістом протеїну понад 15% силосують із використанням хімічних консервантів або з додаванням 2% меляси. Мелясу розводять водою у співвідношенні 1:3-1:5. Якщо хімічних консервантів або меляси немає, необхідно силосувати багаторічні трави у суміші з культурами, які легко силосуються (кукурудза, сорго, суданська трава) у співвідношенні 1:1.
Комбіновані силоси найбільш ефективні при годівлі свиней і птиці, їх готують за рецептами, складеними з врахуванням віку, фізіологічного стану та продуктивності тварин. Кращими компонентами для приготування комбінованого силосу є качани кукурудзи у молочно-восковій фазі стиглості, цукрові та кормові буряки з гичкою, картопля, гарбузи, морква, зелена маса бобових культур та ін.
Корми підбирають з таким розрахунком, щоб загальна вологість сумішки складала 60-65% і лише при заготівлі високовітамінного силосу для птиці допускається більш висока вологість силосу, але не більш як 75%. Поживна цінність 1 кг силосу для свиней повинна бути не менше 0,25 к.од. із вмістом 10 -30 г перетравного протеїну та 10-20 мг каротину. Максимально допустима кількість клітковини у комбінованому силосі для дорослих свиней 5% і для поросят 3%. Качани кукурудзи містять багато клітковини, тому їх кількість у суміші не повинна перебільшувати 50%. Необхідну вологість суміші з двох компонентів визначають за квадратом Пірсона, а вологість багатокомпонентних сумішок розраховують за формулою:
де В - загальна вологість суміші, %, М1, М2, М3 - маса кожного компоненту, В1, В2, В3 - вологість кожного компоненту, %.
Компоненти використовують доброякісні, незапліснені і незабруднені, добре подрібнені. Ступінь подрібнення залежить від вмісту води у рослинах.
Рецепти комбінованих силосів обумовлені особливостями зон України і можуть складатися з різноманітних кормів, але вони повинні відповідати вищенаведеним вимогам, а необхідні співвідношення кормів у них визначаються вологістю сумішки (табл. 14, 15).