14. Відмінність злочинів від інших правопорушень.

Визначаючи вид відповід. за ті чи інші правопорушення, законодавець враховує цілий ряд обставин: ступінь суспільної небезпечності правопорушення; їх поширеність; реальну можливість ефективної боротьби з такими правопорушеннями; наявні в суспільстві традиції, звички; оцінку суспільством тих чи інших діянь тощо.

Правопорушення – це вчинене деліктоздатною особою суспільно небезпечне, винне, протиправне діяння (дія чи бездіяльність), що спричиняє шкідливі наслідки чи загрожує спричиненням таких наслідків.

Залежно від ступеня суспільної небезпечності правопорушення поділяються на злочинні і проступки.

Злочинний вид правопорушення – суспільно небезпечні, крим. протиправні, винні дії чи бездіяльність фізичної осудної особи, яка досягла певного віку, що посягає на суспільний чи державний устрій країни, її політичну чи економічну систему, власність, особу, громадянські, економічні, політичні та інші права ф свободи особи.

Проступки поділяються на адміністративні, дисциплінарні та цивільно – правові.

Адміністративні проступки – такі, що посягають на державний чи громадський порядок, власність, права і свободи осіб, на встановлений порядок управління, протиправні, винні дії чи бездіяльність осудної особи, яка досягла певного віку, що за них законом передбачається адміністративна відповідальність. Дисциплінарні проступки – посягають на дисципліну праці, військову, державну, навчальну та інші види дисципліни, протиправні винні дії чи бездіяльність осудної особи, яка досягла певного віку, що за них нормативно – правовими актами передбачено дисциплінарну відповідальність. Цивільно – правові проступки – шкідливе, протиправне, винне порушення деліктоздатною особою врегульованих нормами цивільного права майнових і зв’язаних з ними немайнових особистих відносин, передбачених нормами цивільного права.

Розрізняють злочини та інші види правопорушення за ступенем їх суспільної небезпечності, що визначається формою і видом вини, мотивом і метою, способом, місцем, обстановкою вчинення діяння і його наслідками.

Критерієм розмежування злочинів і адміністративних правопорушень є: 1) розмір заподіяної шкоди; 2) вартість предмета правопорушення; 3) насідки правопорушення; 4) ступінь суспільної небезпечності вчинених дій, яка визначається всіма ознаками вчиненого діяння.

15. Класифікація злочинів.

Відповідно до КК критерієм класифікації злочинів є ступінь їх тяжкості, який характеризує обсяг суспільної небезпеки злочинів, що посягають на один і той самий об’єкт і заподіюють йому шкоду одного і того самого виду – фізичну, майнову, психологічну тощо.

Залежно від ступеня тяжкості злочини поділяються на : невеликої тяжкості – передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше 2-х років або інше, більш м’яке покарання; середньої тяжкості – не більше 5-ти років; тяжкі – не більше 10-ти років; особливо тяжкі – понад 10 років або довічне позбавлення волі.

Від ступеня реалізації умислу: закінчений – містить усі ознаки, що передбачені; не закінчений – вчинено не всі дії, що передбачає.

Від об’єкта вчинюваного злочину: злочин проти життя, здоров’я, прав…; проти національної безпеки; злочин проти довкілля тощо.

Ступінь тяжкості злочину у КК застосовується і як оціночна ознака, яка визначає межі судової дискреції. Так вона є обставиною, що має враховуватися судом при: призначенні покращання як один із елементів загальних засад призначення покарання, а також при призначенні покарання за незакінчений злочин, призначенні більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, при визначенні розміру штрафу, і, зокрема, штрафу, що застосовується до неповнолітніх; звільненні від відбуванні покарання з випробуванням і звільненні від покарання а хворобою; застосування конкретного виду примусових заходів медичного характеру.