16. Зараження венеричною хворобою ( 41т.. 133 )

До злочинів проти здоров’я відносяться: різні види тілесних пошкоджень, побої і мордування, катування, спеціальні види тілесних пошкоджень: зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншою невиліковною інфекційною хворобою, зараження венеричною хворобою.

Це спеціальний вид тілесного ушкодження.

З об’єктивної сторони цей злочин полягає в зараженні однією особою іншої венеричною хворобою. До них відносять: сифіліс, гонорея, м’який шанкер та 41т.. характер венеричного захворювання, методи і тривалість їх лікування, можливість лікування не впливають на кваліфікацію злочину. Не мають значення для кваліфікації і способи зараження. Згода потерпілого не виключають протиправність діяння.

Злочин вважається закінченим з моменту, коли потерпілий фактично захворів на венеричну хворобу. Це злочин з матеріальним складом і вимагає, щоб між діяннями винного і наслідком, що настав, тобто зараженням потерпілого, був причинний зв’язок.

З суб’єктивної сторони злочин може бути вчинений умисно або внаслідок злочинної самовпевненості. У законі спеціально встановлено, що відповідальність за 41т..133 настає, якщо особа знала про наявність у неї венеричного захворювання, тобто усвідомлювала, що хворіє саме на таку хворобу і що хвороба знаходиться у неї в стадії зараження. Суб’єкт – будь – яка особа, якій виповнилося 16р., яка хворіє на венеричну хворобу і знає, що вона у неї є.

Кваліфікуючими обставинами злочину є: зараження венеричною хворобою особою, раніше судимою за цей злочин; зараження двох чи більше осіб; зараження неповнолітнього, тобто особи, якій не виповнилося 18р. у ч.3 ст. 133 передбачена відповід. За зараження венеричною хворобою, якщо воно спричинило тяжкі наслідки.

Покарання: ч.1 – виправні роботи на строк до 2р., або арешт на строк до 6місяців, або обмеження волі до 2р., або позбавлення волі на той самий строк; ч.2 – обмеження волі до 5р. або позбавлення волі на строк до 3р.; ч.3 – позбавлення волі 2-5р.

17. Залишення в небезпеці ( 41т.. 135 )

До злочинів, що становлять небезпеку для життя і здоров’я людини, відносяться: незаконне проведення аборту, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я людей.

Залишення в небезпеці.

Ч.1 встановлює відповід. За завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану, якщо, той, хто залишив без допомоги, зобов’язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого у небезпечний для життя стан. При описі об’єктивної сторони вказані 2 види злочинної бездіяльності: так звана бездіяльність – невтручання, яка полягає в невиконанні особою обов’язків з надання допомоги потерпілому, який знаходиться в небезпечному для життя стані; бездіяльність, яка викликана попередніми діями особи, яка поставила тим самими потерпілого в небезпечний для життя стан. Злочин, передбачений ч.1 ст. 135, вважається закінченим з моменту залишення в небезпеці, хоч безпечні для життя наслідки і не настали. Відповід. За залишення в небезпеці може настати лише за умови, якщо у особи була можливість надати допомогу потерпілому. Суб’єктивна сторона визначена шляхом вказівки на за відомість. Відсутність такої завідом отсі виключає відповід. Суб’єктом є особа, якій виповнилося 16р. і яка зобов’язана піклуватися про залишеного без допомоги, або яка сама поставила потерпілого в небезпечний для життя стан.

У ч.2 ст. 135 встановлена відповід. За залишення в небезпеці, вчинене матір’ю стосовно новонародженої дитини, за умови, якщо матір не перебувала в обумовленому пологами стані.

У ч.3 ст. 135 передбачена відповід. За залишення в небезпеці, якщо воно спричинило смерть потерпілого або інші тяжкі наслідки. Між залишенням в небезпеці та вказаними наслідками має бути причинний зв’язок. Питання про суб’єктивну сторону злочину, вказаного в ч.3 ст. 135, має вирішуватися залежно від характеру бездіяльності, допущеної винним.

Покарання: ч.1 – обмеження волі на строк до 2р. або позбавлення волі на той самий строк; ч.2 – обмеження волі на строк до 3р. або позбавлення волі на той самий строк; ч.3 – позбавлення волі на строк від 3 до 8р.