264 Тема 8

- державна підтримка інноваційної діяльності організацій, збуту продукції на зовнішніх ринках, формування спіль­них підприємств, лізингових фірм, холдингових структур та ін.

Основна відмінність державного управління в централізова­ній і ринковій економіках полягає в тому, що в першому випадку органи державної влади пристосовують економіку до своїх по­літичних та економічних інтересів, до ідеологічних доктрин, а в другому - управління переважаючою мірою будується від­повідно зі змістом ринкових відносин, із законами ринку. Цим визначається зміст державного регулювання економікою.

8.4. Принципи та ефективність державного регулювання

Досвід державного регулювання економічного розвитку пере­конливо свідчить, що світова спільнота поперемінне переживала то фазу посилення ролі держави, то послаблення. Хоча, якщо брати до уваги великий часовий масштаб, то можна бачити, що від десятиліття до десятиліття роль держави зростала. Тик, з 1913 до 1995 р. в індустріальне розвинених країнах частка державних видатків у ВВП зросла в середньому від 12 до 45 від­сотків. В Україні у 1998-2003 рр. видатки зведеного бюджету і фондів соціального страхування коливалися в межах 36,3-40,0 % ВВП. Сьогодні в більшості країн ринкової економіки державі належить близько третини національного багатства, вона пе­рерозподіляє через бюджет половину валового національного продукту, здійснює до 20 % капіталовкладень в економіку. Та що особливо важливо, роль держави не лише зростала, але й диверсифікувалася. Діапазон її функцій постійно розширював­ся та ставав різноякісним. Функції держави ускладнюються й різноманітнішають, коли до них приєднуються нові обставини, суттєво змінюється уявлення про державний механізм регулю­вання стосовно конкретних соціально-економічних процесів. Так, з розвитком ринкових відносин недопустимі дії держави, що

Роль держави в регулюванні розвитку національної економіки 265

руйнують ринковий механізм (тотальне директивне плануван­ня, всеохоплюючий адміністративний контроль за цінами та ін.). В той же час відносне звуження значення держави в ринкових умовах, що відбулося через втрату її керівної ролі, зовсім не озна­чало втрати її ролі як провідного елемента соціально-економічної системи окремо взятої країни. Держава прийняла на себе низ­ку регулюючих функцій особливо щодо розвитку державного сектора та ринкової кон'юнктури в світлі нових процесів, що відбуваються не лише в конкретній країні, але й у загальному світовому просторі.

В результаті такого перебігу подій відбувався пошук нових концептуальних засад державотворення. Зокрема, у звіті Сві­тового банку-97 «Держава у світі, що змінюється» розроблено концепцію «ефективної держави.». Відкидаючи крайнощі, тоб­то як мінімалістський підхід, так і фетишизацію держави. Сві­товий банк наголосив на зміні акцентів з кількісного аспекту на якісний щодо рівня втручання держави. Йдеться про необхід­ність приведення функцій держави у відповідність до наявного потенціалу. Водночас зроблено висновок, що «без ефективної держави стійкий розвиток, як економічний, так і соціальний, є

неможливим».

Вирішальними напрямами реального втілення концепції «ефективної держави» визнано такі:

• створення державою інституційних основ ринку;

• встановлення партнерства з діловим світом та громадян­ ським суспільством;

• спрямування державної політики на економічне зростання та справедливий розподіл результатів ринкового розви­ тку;

• забезпечення державою захищеності домашніх госпо­ дарств перед факторами ринкового ризику;

• посилення державних інститутів для протидії волюнта­ ризму, корупції.

Тобто вихідним елементом сучасної концепції ефективної держави постає системний характер державного регулюван­ня, єдино здатний забезпечити належну дієздатність держа­ви, її активну позицію в забезпеченні економічного зростан­ня. При цьому поняття дієздатності держави не обмежується

266