142 Тема 4

5. Світове співро­бітництво	Міжнародне нау­ково-технічне співро­бітництво, широкий обмін науковими ре­зультатами і техноло­гіями	Підвищення якості вітчизняного науко­вого потенціалу

Високі темпи розвитку науково-технічного потенціалу є необхідною, але недостатньою умовою ефективної інновацій­ної діяльності. Особливе значення має створення високого рівня інноваційної сприйнятливості. В розвинених країнах, зокрема США, принципи формування інноваційної політики включають:

1. урядову підтримку фундаментальних досліджень і одно­ часно перенесення більшої частини витрат на прикладні дослідження на приватний сектор. Адміністрація підтри­ мує лише ті довгострокові прикладні науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (НДЦКР), що мають по­ тенційно велике значення для держави;

2. встановлення пріоритетів у сфері науки і техніки, що, в основному, покладено на Адміністративно-бюджетне управління. При цьому процес формування пріоритетів спрямований на розширення асигнувань на НДЦКР і ре­ гулювання їх розподілу;

3. стимулювання перебудови промисловості згідно з планом економічного відродження фактично є непрямим фінан­ суванням НДДКР з боку приватного сектора (особливо перспективних робіт, прискорення впровадження ново­ введень).

В Японії державна політика пріоритетів передбачає два шля­хи: по-перше, освоєння зарубіжного досвіду на основі закупівлі ліцензій; по-друге, розвиток власних досліджень і розробок. При цьому, якщо до початку 80-х років японський уряд віддавав пере­вагу освоєнню знань (процесів), то згодом він виступив ініціато­ром великих національних програму сфері НДЦКР, що свідчить про перехід до політики динамічного планування наукових дослі­джень і засвоєння нових технологій. Але формування політики у сфері НДДКР відбувається не під егідою єдиного центру, а як

Політика економічного зростання і розвитку національної економіки 143

результат жорсткої конкуренції між багатьма урядовими уста­новами за фінансові ресурси і панівне становище у провідних

напрямах досліджень.

В умовах переходу до постіндустріального суспільства осо­бливого значення набувають знання, як ресурс, що визначає конкурентні переваги країни у сучасному світі. На думку Да-ніеля Белла, сучасне «постіндустріальне суспільство являє со­бою суспільство знання у двоякому сенсі: по-перше, джерелом інновацій в усе більшій мірі стають дослідження та розробки (крім того, виникають нові відносини між наукою і технологією завдяки центральному місцю теоретичного знання), по друге, прогрес суспільства, який вимірюється зростаючою часткою ВВП та зростаючою часткою зайнятої робочої сили, все більш безпосередньо визначається успіхами в галузі знання». За під­рахунками експертів, у 90-ті роки більш ніж 70 % росту ВВП по-стіндустріальних держав обумовлювалося підвищенням освіт­нього рівня працівників, поширенням нових інформаційних технологій та інших факторів, що належать до невловимих. Усвідомлення цього має знайти відповідне відображення у дер­жавній політиці. Зокрема, йдеться про важливість та необхід­ність забезпечення з боку держави для кожного індивідуума однакових стартових умов для його формування, становлення і розвитку незалежно від його соціального походження і май­нового стану.

Інноваційна модель розвитку принципово змінює економічну організацію суспільства, матеріально-технічну базу виробни­цтва та соціальні відносини. Тому не можуть залишатися без змін і функції держави. Дослідження сутності і закономірностей інноваційної діяльності багатьма вченими і практиками свід­чить, що вона може бути ефективною, якщо буде задіяний такий важливий фактор, як державне регулювання. Водночас воно повинно доповнювати дію ринкових регуляторів (попиту та про­позиції, конкуренції, мотиваційних механізмів) у сфері розвитку науки і техніки, оскільки саме ринкові потреби є фундаментом активізації сучасних інновацій.

Протягом останніх років практично в усіх країнах значно під­вищилася роль держави в реалізації інноваційної політики. При цьому формування механізму управління науково-технічною

2000 2001_ 2002 ^003 2004^ 2005_ 2006 2007 2008

144

Тема 4

політикою є важливим чинником оптимального розвитку науково-технічного потенціалу. Цей механізм, наприклад, у США, складається як результат вибору і прийняття рішень у кількох ключових сферах: розподіл державних ресурсів між різними секторами наукових досліджень і визначення струк­тури державних наукових пріоритетів, виконання досліджень і розробок у державних наукових центрах; непряме державне стимулювання науки і освоєння її досягнень у приватному сек­торі господарства за допомогою податкової, амортизаційної, антитрестівської, патентної, зовнішньоторговельної політики, підтримка необхідного з точки зору темпів та ефективності НТП рівня конкуренції; формування інноваційного клімату в еконо­міці та інфраструктури забезпечення досліджень і розробок, включаючи національні служби науково-технічної інформації, стандартизації, статистики, вивчення зарубіжного досвіду і між­народного співробітництва, прогнозування науково-технічного розвитку.

Більшість розвинених країн перейшла від приватнопідпри­ємницької моделі НТП, коли інноваційний цикл проводився си­лами компаній, до змішаної, ринково-державної моделі НТП, де значну частку адміністративної та фінансово-економічної відповідальності за інноваційну діяльність покладено на уряд. Це сталося і шляхом розробки різних прогнозів, формування науково-технічних програм, їх фінансування та організаційного забезпечення. Таке підвищення виявилося у створенні спеціаль­них управлінських структур, наприклад, у Франції - це Парла­ментське управління з питань відбору у галузі науки і техніки, у Німеччині - Комісія з оцінювання технології, у США - Управ­ління з питань оцінювання технології. Європарламент прийняв резолюцію щодо створення європейського парламентського управління з питань оцінки пріоритетів і вибору в галузі науки і техніки. Більшість країн періодично друкують так звані білі книги, в яких відображаються пріоритети національної інно­ваційної політики.

В Україні масштаби інновацій ще не стали основою її еконо­мічного зростання, про що свідчать дані таблиці 4.5.

145

Політика економічного зростання і розвитку національної економіки

Таблиця 4.5

Іннов

_Іаційна активність в Україні за 2000-2008 рр.

при­дбання машин та облад­нання пов'язані з упрова­дженням іннова-

Питома

вага підпри­ємств,

що

займа­лися іннова­ціями

підго­товка вироб­ництва

для

впрова­дження іннова­цій³

при­дбання нових техно­логій³

дослі­джен­ня! роз­робки¹

Загаль­на сума витрат

182.7 249.8 407.7 250.0_ 419.8 754.6 563.7 2064.9І 2664.0І

У тому числі за напрямами

у тому числі
вну-	ЗО-
тріш-	ВНІШ-
ні	НІ
НДР	НДР

^074,5 1249.4 1865.6 1873.7 2717.5 3149.6 3489.2 7471.1, 7664.8

266.2

Г71.4

270.1

312.9

4453

612.3^

992.9

986.5^

1243,6

млнгрн. _72.8 125.0 149.7 95.9 143.5 243.4 _159.5 3_28.4 421.8

ДаніДвржкомстату України

З таблиці простежуються негативні тенденції у сфері інно­вацій: питома вага підприємств, що займаються інноваціями, в Україні зменшується. Це пов'язано, насамперед, із недостатнім фінансуванням даної сфери. Джерела фінансування техноло­гічних інновацій представлені у наступній таблиці 4.6. Вони свідчать про незадовільну динаміку та нестабільність структури фінансування технологічних інновацій.

146