Тема 2

Наукові основи національних економік

45

«Економічний націоналізм» Ф. Ліста полягав у тому, щоб довести вплив політичної єдності і державного управління на соціально-економічний розвиток, на прогрес національного виробництва і примноження національного багатства. Головне призначення державної влади, на думку Ф. Ліста, - спрямувати зусилля окремих ланок і агентів національного виробництва на досягнення довгострокових, корінних інтересів усієї нації. Цьому ж повинна бути підпорядкована і зовнішньоторговельна політика, яка по суті своїй повинна бути «протекціоністською» в період становлення нації. Разом з цим, Ф. Ліст зовсім не запере­чував принципи «вільної торгівлі» надалі, коли нація зміцниться й увійде до союзу промислове розвинених країн.

Особливе місце у «Національній системі» Ф. Ліста займає його теорія національних продуктивних сил. Усупереч «міновій сис­темі» А. Сміта, Ф. Ліст доводив, що дійсне багатство і добробут нації визначаються не кількістю мінових вартостей, а ступенем розвитку продуктивних сил. У поняття продуктивних сил нації Ф. Ліст включав, разом з матеріальним багатством і капіталом (як «фіксованою» частиною цього багатства), також природні і придбані здібності людей. Провідне значення Ф. Ліст надавав рівню розвитку організаційно-економічних відносин у країні, обумовлених попереднім розвитком нації. До продуктивних сил суспільства він відносив і всю сукупність нематеріальних чинни­ків та інститутів - урядові і державні інститути, мораль, пресу, духовні установи, мистецтво, які є неодмінними атрибутами високорозвинутого суспільства.

Окреме місце в «Національній системі» Ф. Ліста приділене ролі національної держави. Він був рішучим прихильником активної соціально-економічної і виховної політики держави і в цьому сенсі випередив навіть такого генія, як Дж. М. Кейнс. Ф. Ліст спе­ціально виділяє так звану «державну економію», під якою розуміє «державні засоби уряду, споживання цих засобів, управління ними». Отже, «народна економія» разом з «державною економією» стають «національною економією» тоді, коли єдина держава або федерація охоплює цілу націю і стає самостійною незалежною системою.

Таким чином, «німецька національно-історична школа» стала методологічною основою для подальшого вивчення на­ціональних моделей «соціальних економік» у різних країнах.

Усі послідовники «соціально-історичного напряму», зокрема представники «соціально-інституційної школи», запозичили методологію «істориків». Найбільш загальні її особливості такі: по-перше - спростування дії економічних законів, категорій як універсальних (не відкидаючи їх загальної характеристики, на-полягалося на винятково конкретному їх застосуванні); друга методологічна особливість полягала в тому, що за соціально-історичними чинниками визнавалося вирішальне значення для економіки (у «класиків», навпаки, «неекономічні чинники» вважалися обумовлені дією «економічних»); третя особливість пов'язана із тим, що «історики» вважали, що кожна країна послі­довно проходить певні стадії соціально-економічного розвитку. Суто практичне значення для нашої країни має положення про «конкретно-національний шлях відродження», який післявоєн­на Німеччина у вигляді «економічного дива» продемонструвала всьому світу.

Російська економічна думка вже з початку 19 сторіччя ру­халась шляхом вироблення власної національної теорії. Вона не відкидала зарубіжні економічні ідеї національної економіки, але вивчала народногосподарські комплекси з позиції інтересів Росії. На цій основі базувались теоретичні праці І.Мордвинова, А. Шторха, А. Чупрова та інших видатних російських економіс­тів, а також таких вчених та політиків, якД. Менделєєва, С. Ві-

тте.

Розуміння господарської системи у двох видатних учених по­чатку 19 ст. Н. Мордвиновим і А. Шторхом, основоположників національної економічної школи в Росії, склалось як антитеза положенням А. Сміта. Якщо за А. Смітом, будь-яка природна господарська система- це сукупність егоїстичних індивідів, які пов'язані тільки обміном, то І.Мордвинов і А. Шторх розгляда­ли господарство як складний загальнонаціональний організм, в якому переплетені економічні, позаекономічні, технічні, де­мографічні фактори.

Інший значний недолік теорії А. Сміта усунув у своїх робо­тах сучасник Н. Мордвинова, перший російський економіст -академік А. Шторх. Він спростував уявлення про суб'єкт гос­подарства як про одномірного економічного індивіда, як про господарство в цілому, як про сферу тільки матеріального вироб­ництва та обміну. Тим самим було спростоване і уявлення А. Смі-

46