Тема 2

Наукові основи національних економік

47

та про виробничу та невиробничу працю, національний дохід та національне багатство. А. Шторх розвинув своє вчення про політичну економію як про єдину науку про виробництво, роз­поділ, обмін та споживання цінностей, що включають зовнішні (матеріальні) та внутрішні (нематеріальні) блага. Нагромаджені зовнішні блага утворюють національне багатство, нагромаджені внутрішні - національну цивілізацію. А. Шторх довів, що зрос­тання одного не може розглядатись поза зв'язком із розвитком іншого, один процес виступає як необхідна передумова іншого. При цьому він виділив особливу роль транзитної торгівлі у фор­муванні російської культури і самої держави.

А. Чупров, який знайшов переваги та недоліки методології послідовників А. Сміта, історичної школи та соціалістичних тео­рій, розвивав багатофакторний еволюційний підхід до розробки економічної теорії, який був характерним для робіт Н. Морд-винова і А. Шторха. За А. Чупровим, «господарська діяльність народів» являє собою складну взаємодію окремих господарств та суспільних господарств, що визначається багатьма конкрет­ними умовами.

Найвидатнішим представником української економічної шко­ли кінця 19-го початку20-госторіччябувМ. Туган-Барановський. Його праці про промислові кризи та цикли, про кооперацію стали всесвітньо відомими. За М. Туган-Барановським об'єктом регу­лювання з боку держави та профспілок виступають, в першу чер­гу, розподільчі відносини, які, як вважав М. Туган-Барановський, за своєю природою є соціальними, а не ринково-господарськими. У своїх працях він також розвиває погляди А. Чупрова щодо ба-гатофакторного еволюційного підходу до предмета та метода економічної теорії.

Таким чином, незважаючи на існування різних теоретичних поглядів на становлення і розвиток національної економіки, без­сумнівним є те, що кожен із таких підходів містить раціональні положення та вимагає критичного осмислення при накладенні загальних соціально-економічних принципів розвитку суспіль­них систем на національний грунт. Сьогодні не викликає сум­ніву, що лише комплексний підхід, що включає пізнання всьо­го спектра економічних і неекономічних факторів історичного розвитку національних процесів і явищ є перспективним при

визначенні характеристик і параметрів розвитку національної економіки, а також обумовлює конкретні місце і роль держави у цих процесах.

2.2. Типи економічних господарських систем, критерії їх класифікації

Національні економіки - це безліч господарських систем, що характеризуються своїми закономірностями і особливостями, які стали результатом довготривалого історичного процесу. Ра­зом з тим, у розвитку багатьох держав сформувалися стійкі за­кономірності, що в загальних рисах повторюються в методах їх господарювання. Такі закономірності створюють можливість групування різних економічних господарських систем в окремі

групи.

В сучасній світогосподарській теорії та практиці виділяють декілька типів національних систем господарювання. В основу 'іх класифікації покладені найрізноманітніші критерії, які відо­бражають одну або відразу декілька особливостей, притаманних тому чи іншому типу господарських систем.

За стадіями розвитку ринкових відносин національну еко­номіку підрозділяють на:

• економіку вільного капіталізму;

• економіку сучасного капіталізму;

• централізовано планову національну економіку;

• економіку «традиційного» типу.

Економіка вільного капіталізму - це така економічна система, в якій держава здійснює мінімальне втручання в еко­номічні процеси, а вільна конкуренція та ринкове саморегу­лювання досягають найбільшого поширення. Ця економічна система існувала в розвинених країнах світу приблизно з другої половини 18 ст. до кінця 19 - початку 20 ст. її основними харак­теристиками є:

- приватна власність. Здійснюється право приватної влас­ності на економічні ресурси - капітал, землю, природні

48