Тема 5

регульованих державою оптових продуктових ринків здатен за­безпечити постачання великих міст і промислових центрів ві­тчизняними товарами.

Для створення умов, які б сприяли вирішенню поставлених перед торговельною сферою проблем, забезпечуючи і її нор­мальне функціонування, і задоволення потреб споживача, і участь у міжнародному розподілі праці, здійснюється відповід­на державна політика. Державне регулювання сфери то­варного обігу- це система заходів економічного, правового та організаційного характеру, спрямованих на об'єкти і суб'єкти сфери торгівлі.

Основними прямими методами впливу держави на діяль­ність торговельних підприємств є Державний реєстр створення підприємств сфери товарного обігу, визначення лімітного рівня цін та розміру торгових та оптово-збутових надбавок, регулю­вання правил продажу окремих видів товарів, контроль за до­триманням законів, якості продукції, санітарних норм торгівлі, а також державна регламентація порядку та валюти розрахунків зі споживачами.

Серед непрямих методів впливу виділяються розробка та прийняття відповідного законодавства, розміщення держав­них замовлень, проведення відповідної податкової, фінансової, грошово-кредитної політики, регулювання експортно-імпортних операцій, валютне регулювання.

Використання комплексу прямих і непрямих методів держав­ного регулювання сфери товарного обігу передбачає вирішення таких завдань:

• реалізацію державної політики щодо розвитку торгів та торговельно-виробничої інфраструктури на основі вико­ ристання ринкових методів господарювання та послаблен­ ня прямих форм впливу й зняття обмежень адміністратив­ ного регулювання;

• сприяння формуванню та насиченню споживчого ринку, розширенню асортименту та зростанню якості товарів;

• створенню умов для добросовісної конкуренції на товарних ринках;

• створенню умов для накопичення торговельного капіталу та зростанню інвестицій у галузі;

• гармонізації поточних і стратегічних напрямів розвитку торгівлі шляхом відповідної структурно-інвестиційної, науково-технічної політики та політики доходів в країні;

• розробці правового поля, яке сприятиме розвитку та захис­ ту інтересів торговельних підприємств, а також контроль

за законодавством.

Житлово-комунальне господарство - це низка підга-лузей, які забезпечують відтворення й утримання житлового фонду, а також доведення житлово-комунальних послуг до без­посередніх споживачів. До його складу входять: житлове госпо­дарство (житлова сфера), готельне господарство та комунальне господарство, яке здійснює ресурсне забезпечення жилого фон­ду та інших будівель і приміщень, прибирання та благоустрій територій населених пунктів, створює необхідні у мови для жит­тєдіяльності людини. Житлова сфера включає будівництво та реконструкцію житла, управління житловим фондом, його утри­мання та ремонт. Комунальне господарство включає санітарно-технічні служби і підприємства (водопровід, каналізацію і т. д.), енергетичне і транспортне господарство, господарство зовніш­нього благоустрою.

Від кількості та якості послуг житлово-комунального госпо­дарства залежить рівень комфортності і благоустрою життя громадян, що, в кінцевому рахунку, позначається на його пра­цездатності, здоров'ї, прирості населення, ставленні до органів державного управління. На відміну від інших галузей соціальної сфери, обсяги і якість житлово-комунальних послуг не підля­гають скороченню нижче визначеного мінімуму. Від розвитку житлово-комунального господарства залежить функціонування і виробничої сфери, і всього господарського комплексу.

До основних проблем, які забезпечуватимуть розвиток житлово-комунального господарства та вимагають свого розв'язання, належать такі:

• впровадження високоефективних, надійних, економічно безпечних технологій виробництва і транспортування по­ слуг, що базуються на досягненнях НТП;

• вдосконалення системи оплати житла і комунальних по­ слуг та перехід галузі до режиму беззбиткового функціо­ нування;

184