6.1. Основні показники, що характеризують стан

та завдання розвитку суспільного сектора економіки

У ринковій економіці виробництво і розподіл благ здійсню­ються з використанням механізму цін. Певні блага отримують ті виробники і ті споживачі, які здатні заплатити ціну, встанов­лену за ці блага. Проте цілком зрозуміло, що в ринковій еконо­міці також існують колективні блага, що мають назву суспільні. Суспільні блага характеризують за двома ключовими ознаками. Перша - це неможливість виключення будь-якого суб'єкта із споживання суспільного блага (невиключеність). Ринковий роз­поділ такого блага неможливий. Подібні блага неможливо ви­ключити із споживання суб'єкта навіть за умови, що він не бере участі у фінансуванні відповідних витрат, або через занадто високі витрати, що потрібно для такого винятку. Як правило, для розуміння таких суспільних благ, які ще називають чисті суспільні блага, наводять приклади оборони країни, а також маяки, користування якими поширюється на все населення чи кораблі, що перебувають у зоні видимості такого маяка. Друга ознака суспільного блага - відсутність суперництва у його спо­живанні (неконкурентність). Тобто, використання такого блага

цуц"-.— - _г . .

будь-яким додатковим споживачем не перешкоджає його вико­ристанню іншими. Хоча у такому випадку можливе зниження якості цього блага. Наприклад, велика кількість учнів у класі, що засвоюють певну програму навчання, може вплинути на якість занять. Тут виникає лише проблема переобтяження при наданні таких суспільних благ, що не усуває їх ключової ознаки - некон-

курентності.

Зважаючи, що за дії ринкових механізмів неможливо чи май­же неможливо забезпечити споживача суспільними благами, які неможливо виключити із споживання, їх виробництво у багатьох країнах бере на себе державний сектор. Приватна пропозиція суспільних благ може бути або неможливою, або небажаною.

Надання суспільних благ повинно визначатися і фінансува­тися спільно. Тут можливі такі варіанти. Якщо такі суспільні блага торкаються інтересів невеликої групи людей, то можливі різні форми добровільної кооперації, а коли - значної кількості людей, то пропозиція таких благ фінансується через бюджет країни, а їх обсяги визначаються політичним процесом при­йняття рішень.

Згідно із системою національних рахунків, до сектора за­гального державного управління (СЗДУ) належать державні установи та організації, що фінансуються, головним чином, з державного та місцевих бюджетів. До їх складу входять установи та організації загального управління, фінансів, регулювання економіки, науково-дослідної діяльності, охорони навколишньо­го природного середовища, оборони, підтримки внутрішнього порядку, безкоштовного або пільгового обслуговування насе­лення у сферах освіти, охорони здоров'я, фізкультури і спорту, культури та мистецтва, соціального забезпечення.

Функціонування організацій і установ державного сектора економіки пов'язане з використанням багатьох видів матері­альних ресурсів та грошових коштів, необхідних для надання послуг окремим особам і суспільству в цілому. У складі поточних матеріальних витрат цих організацій і установ значне місце за­ймають витрати на різні матеріали, паливо, електроенергію, інші матеріальні цінності, а також на споживання продуктів харчування, ліків, спецодягу, спецвзуття, канцелярського при­ладдя та ін. До поточних витрат включають також витрати