Тема 10

• гарантування ринків збуту;

• інформаційне забезпечення;

• державне фінансування наукових досліджень;

• державна підтримка у просуванні товару на зовнішній ринок;

- непрямі методи стимулювання виконавців програм. Новий етап розробки програм, що розпочався в Україні після

усвідомлення значимості цього методу державного регулювання економікою, який призвів до зростання їх кількості, за недостат­ніх фінансових ресурсів зробив їх реалізацію нереальною. Цільо­ві програми здатні бути ефективним інструментом розв'язання лише найбільш гострих проблем, тих, які не можуть бути вирі­шені іншими засобами, крім програмної концентрації сил, ко­штів, ресурсів на їх здійснення. Неефективні механізми відбору проблем для програмної розробки становлять одну з основних причин низької результативності програмно-цільового методу державного впливу на економіку.

Тема 11

Фінансові інструменти

Забезпечення функціонування

Національної економіки

11.1.Фінансова політика як важлива сфера діяльності дер­жави

11.2.Бюджет у системі інструментів регулювання еконо­міки

11.3.Боргова політика і її вплив на національну економіку

1 ІЛ.Податкова система та податкове регулювання еконо-

міки

Контрольні питання та завдання

1. Що таке соціальне- економічна стратегія держави?

2. З якою метою та яким чином будується дерево цілей?

3. Які цілі є стратегічними, тактичними й оперативними?

1. В чому полягає необхідність макроекономічного плануван­ ня і прогнозування?

4. Які функції соціально-економічного прогнозування?

5. На чому базується класифікація прогнозів?

6. Дайте визначення макроекономічному плануванню.

2. Назвіть основні принципи макроекономічного плануван­ ня.

3. В якій формі в Україні здійснюється макроекономічне пла­ нування?

10. Дайте визначення цільовій комплексній програмі та пе­ релічіть основні ЇЇ види.

11.1. Фінансова політика як важлива сфера діяльності держави

Фінансові відносини, що виникають у процесі розподілу і перерозподілу ВНП та національного доходу надзвичайно різ­номанітні і їх можна поділити за певним ознаками. Цей поділ знаходить відображення у побудові фінансової системи.

Фінансова система - це сукупність окремих її ланок, що ма­ють особливості в створенні та використанні фондів фінансо­вих ресурсів, які зосереджені в розпорядженні держави, нефі­нансового сектора економіки, певних фінансових інститутів, домогосподарств для фінансового забезпечення економічних і соціальних потреб суспільства в цілому, окремих його верств населення, господарських структур, окремих громадян.

Фінансові системи держав можуть вирізнятися за структурою та функціями. Це зумовлено видами форм власності, політични­ми орієнтирами правлячих еліт, рівнем економічного розвитку держави тощо. Нині у світі налічується понад 20 різних моделей фінансових систем окремих держав. За наявності певних відмін-

308

Тема 11

Фінансові інструменти забезпечення функціонування...

309

ностей вони мають спільну основу в переліку окремих ланок.

Складові фінансової системи України:

1) державні фінанси- система грошових ресурсів, зосередже­них у руках держави і призначених для забезпечення властивих їх функцій та сукупність форм і методів, за допомогою яких ці функції здійснюються. В свою чергу вони поділяються на:

а) Державний бюджет;

б) державний кредит - форму кредитних відносин між дер­ жавою та юридичними і фізичними особами)

в) позабюджетні фонди - Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування, Фонд зайнятості населення).

2) фінанси суб'єктів господарювання - грошові ресурси, які забезпечують процес виробництва та відтворення в межах да­ ного підприємства (фірми), а також форм і методів їх утворення та використання. Вони поділяються на ланки:

а) фінанси підприємств, які функціонують на комерційній основі;

б) фінанси підприємств і організацій, які здійснюють неко- мерційну діяльність;

в) фінанси громадських організацій.

3. фінанси населення- це грошові фонди, що формуються з до­ ходів, отриманих громадянами шляхом трудової, господарської та іншої діяльності або із спадщини;

4. страхування- це сукупність особливих замкнутих перероз- подільчих відносин між його учасниками з приводу формування за рахунок грошових внесків цільового страхового фонду.

• соціальне страхування;

• особисте страхування;

• майнове страхування;

• страхування підприємницьких ризиків (страхування від втрати прибутку, ризику за новою технікою, від втрат че­ рез коливання валютних курсів);

• страхування відповідальностей (за якість продукції).

5) фінансовий ринок-це особливий сектор господарювання, який пов'язаний з обігом цінних паперів. Він умовно поділя­ ється на:

• ринок банківських позичок;

• ринок цінних паперів;

• валютний ринок.

Чільне місце у фінансовій системі посідають фінанси нефі­нансового сектора економіки, тобто фінанси підприємницьких структур. Вони обслуговують створення валового внутрішнього продукту- основного джерела фінансових ресурсів. До цієї ланки належать фінанси як виробничої, так і невиробничої сфер. Фі­нанси виробничої сфери можуть поділятися, залежно від форми власності, як на державні, акціонерні, колективні, індивідуальні, орендні, спільні тощо, так і, залежно від виду діяльності, на ма­шинобудування, будівництво, транспорт, сільське господарство тощо.

До цієї ланки належать також фінанси так званої невиробни­чої сфери, яка поділяється на фінанси освіти, охорони здоров'я, культури, науки, оборони й інших підрозділів. Характерною осо­бливістю створення й використання фондів та фінансових ре­сурсів у цьому разі є наявність, поряд із власними джерелами, бюджетного фінансування.

У нефінансовому секторі економіки провідне місце належить підприємствам державної форми власності. З розвитком ринко­вих реформ питома вага підприємств недержавної форми влас­ності зростатиме.

Державні фінанси можна визначити як сукупність фондів фі­нансових ресурсів загальнодержавного призначення. За своєю структурою це дуже складна та багатопланова ланка фінансової системи. Державні фінанси охоплюють: державний та місцеві бюджети; централізовані та децентралізовані фонди цільово­го призначення; фінанси підприємств і організацій державної та комунальної форм власності; державний кредит; державне особисте й майнове страхування. Провідне місце в державних фінансах належить бюджетам різних рівнів, які об'єднуються у зведеному бюджеті держави.

Система мобілізації фінансових ресурсів та їх використання для задоволення різноманітних потреб держави, підприємниць­ких структур і населення реалізується через фінансову політику. Фінансова політика держави - це складна сфера діяльності законодавчої і виконавчої влади, яка включає заходи, методи і форми організації та використання фінансів для забезпечення економічного і соціального розвитку країни.

Правову основу і конкретні напрямки реалізації фінансової політики в демократичній державі становить фінансове зако-

310