84 Тема з

Забудовані землі	2458,3	4,1	2,1	3,1	-1,0
у тому числі: під житловою забудовою	441,2	0,7	9,7	7,9	1,8
землі промисловості	220,4	0,4	-16,3	-15,4	-0,9
землі під відкритими розроб­ками, кар'єрами, шахтами та відповідними спорудами	151,1	0,3	-2,1	1,3	-3,4
землі комерційного та іншого використання	40,6	0,1	5,9	3.0	2,9
землі громадського призна­чення	285,3	0,5	-6,7	-2,7	-4,0
землі змішаного використан­ня	26,5	0.0	3,4	2,6	0,8
землі, які використовуються для транспорту та зв'язку	489,6	0,8	-3,7	-3,0	-0,7
землі, які використовуються для технічної інфраструктури	65,5	0,1	3,7	4.5	-0,8
землі, які використовуються для відпочинку, та інші відкриті землі	738,1	1.2	8,2	4,9	3.3
Відкриті заболочені землі	957,1	1.6	9,9	6,3	3.6
Сухі відкриті землі з особли­вим рослинним покривом	17,6		0.1	0,2	-0,1
Відкриті землі без рослин­ного покриву або з незна­чним рослинним покривом (кам'янисті місця, піски, іниІО	1039,0	1,7	0,0	-1,5	1,5
Всього земель (суша)	57933,7	96,0	2.4	3,0	-0,6
Води (території, що покриті поверхневими водами)	2421,1	4.0	-2.4	-3,0	0,6
Разом (територія)	60354,8	100,0	0,0		0,0

Джерело: /Ійр://иішш.туїапсі.огд.иа

Водні ресурси виступають джерелом промислового і побуто­вого водопостачання, а тому відіграють вирішальну роль у роз-

^

ЕкОНОМІЧппп ..„ _г__

витку всього народного господарства та у життєдіяльності на­селення.

Водні ресурси України складаються з місцевого стоку, який формується у річковій мережі на її території, та транзитного, що надходить із сусідніх територій по Дніпру і його допливах, Сі-верському Донцю, Дунаю тощо. За межами України утворюється близько ЗО км³ стоку (загальний його обсяг становить 210 км³). Значні водні ресурси зосереджені в озерах України, які по­ширені по всій території. Об'єм води у прісних озерах досягає

понад 2, Зкм³.

Великі території України займають болота, заболочені і пере­зволожені землі, в яких зосереджено близько ЗО км³ води.

Україна має великі запаси підземних вод, які здебільшого вико­ристовуються для водопостачання і зрошення. Сумарна кількість підземних воду зоні активного водообміну становить 18,6 км³ на рік. У межах України підземні води зосереджені в окремих артезіанських басейнах, серед яких найбільші Дніпровсько-донецький, Волино-Подільській і Причорноморський.

Лісові ресурси відіграють важливу роль у збереженні навко­лишнього середовища та господарській діяльності людей, слу­гують важливим сировинним фактором для розвитку галузей

народного господарства.

Україна належить до країн з невисоким рівнем забезпеченос­ті лісом. Площа її лісового фонду становить 10,5 млн га, в тому числі вкрита лісом - 9,6 млн га. Лісистість території становить всього 16 %, причому її рівень територіальне досить диференці­йований: від 43,2 % в Івано-Франківській до 1,8 %в Запорізькій. Наближеним до оптимального вважається показник на рівні 21-22 %, який дає змогу досягти збалансованості між лісосиро­винними запасами, обсягами лісоспоживання і екологічними

вимогами.

Лісистість у різних частинах і регіонах держави нерівномірна.

Вона значно вища на заході і півночі країни, особливо в Кар­патах, а також у Кримських горах. Із просуванням на південь і південний схід Лісистість поступово зменшується. У західній та північній частинах покрита лісом площа становить 20-40 %, У Карпатах-понад 40 %, на Поліссі-25,7 %. На півдні лісові пло­щі невеликі (у Криму Лісистість становить 10 %, у степу - 4 %).

-К.:

86

Тема З

Потреби у деревині за рахунок власних ресурсів Україна за­довольняє на 25-30 %. Загальні запаси деревини в Україні ста­новлять 17736,0 м³. Близько 51 % лісів віднесено до захисних, водоохоронних та інших цінних в екологічному відношенні лісів, решту становлять експлуатаційні. За останні роки намітилася тенденція до скорочення обсягів лісокористування.

Рекреаційні ресурси забезпечують відновлення та розвиток життєвих сил людини, витрачениху процесі трудової діяльності, тобто слугують для регенерації здоров'я і підтримки працездат­ності населення. До рекреаційних ресурсів належать об'єкти і явища природного походження, які можуть бути використані для лікування, оздоровлення, відпочинку, туризму. До їх скла­ду входять бальнеологічні (мінеральні води, грязі), кліматичні, ландшафтні, пляжні та пізнавальні ресурси. Вони розміщені практично на всій території України, однак їх територіальне розміщення є дуже нерівномірним.

На основі грязевих покладів функціонують найстаріші в Укра­їні курорти-Вердянськ, Євпаторія, Куяльник, Саки та інші. У північно-західних областях поширені торфові грязі, які ви­користовують на курортах у Миргороді, Моршині, Немирові та інших.

Специфічною складовою частиною рекреаційних ресурсів є соціальні та природні об'єкти, явища, події, походження яких тісно пов'язане з територією України та землями тієї зарубіж­ної країни, в межах якої вони первісно виникли. На території України налічується декілька сотень таких об'єктів, окремі з них мають світове та європейське значення.

Територіальна структура рекреаційного комплексу представ­лена рекреаційними пунктами (окремо розміщені санаторії, пан­сіонати тощо), рекреаційними районами (рекреаційні пункти і курорти з відповідною інфраструктурою), рекреаційними регі­онами (група рекреаційних районів) та рекреаційними зонами (сукупність взаємопов'язаних регіонів).

В Україні діє 45 курортів загальнодержавного і міжнародного значення та 13 курортів місцевого значення, є понад 400 са­наторіїв, які можуть прийняти на лікування більш як 600 тис. відпочиваючих^{! 5}.

⁵ РуденкоВ.П. Природно-ресурсний потенціал України. — К.: Либідь, 1994.

87

ЕКОНОМІЧНИЙ ІІи,^,.^.

Основні проблеми щодо ефективного використання рекре­аційних ресурсів України полягають у максимально повному задоволенні потреб населення у повноцінному оздоровленні та лікуванні; охороні і відновленні рекреаційних ресурсів; зрос­танні якості послуг у цій сфері. Перспективи розвитку рекреа­ційного комплексу України полягають у залученні додаткових інвестицій в оновлення інфраструктури, що працює на потреби рекреаційного комплексу; інтенсивному розвитку туризму та індустрії відпочинку і оздоровлення в цілому; збільшенні питомої ваги рекреаційної сфери у зростанні ВВП національного дохо­ду країни; втілення сучасних форм використання природних ресурсів та формування екологічних фондів для фінансування природоохоронної діяльності.