374 Тема 13

здатен до самопідтримки і саморозвитку. Для всіх ринків, що на­роджуються, конкуренція є найболючішою проблемою, оскільки вона ніколи і ніде не була вигідною товаровиробнику.

Одночасно захищати вітчизняного товаровиробника, під­тримувати великі підприємства, здатні виробляти наукоємну продукцію, і забезпечувати конкурентний тиск на внутріш­ньому ринку - завдання надзвичайно складне. За винятком невеликої кількості оборонних, а також соціальне значущих виробництв, що включають здебільшого державні підпри­ємства, всі інші галузі економіки повинні бути відкриті для конкуренції. Державною підтримкою повинні користуватися, насамперед, ті виробники готової продукції і напівфабрикатів, що виходять на зовнішні ринки. Експортному виробництву необхідно відкрити «зелену вулицю», а на внутрішньому ринку ті ж самі виробники повинні працювати в умовах жорсткої конкуренції.

Як відомо з класичної теорії, головною перешкодою для кон­куренції не поточна монополізація ринку, а високі бар'єри для виходу на ринок. Дуже часто це адміністративні бар'єри, ство­рені регіональною владою, нерідко бюрократизм і тяганина, часто - кримінал, що не допускає на ринок «сторонніх». Боротьба з такими явищами лежить головним чином у сфері адміністра­тивних зусиль держави. Наукомісткі виробництва, що є моно­полістами на внутрішньому ринку, самі вступають у боротьбу з іноземними конкурентами, маючи потребу не стільки у захисті від конкурентів, скільки в початковій економічній підтримці і наступному просуванні на зовнішніх ринках. Це визначає також напрями державного регулювання.

Усе більшу роль в економічній інтеграції відіграє міжнародне науково-технічне співробітництво, що здійснюється у вигляді спільних програм науково-дослідних, проектно-дослідних робіт, формування спільних науково-дослідних груп спеціалістів чи організацій.

Сучасний розвиток науки, техніки і технології дозволяє за­безпечити розробку та випуск нової продукції в таких масшта­бах, що найдоцільніше це робити, об'єднуючи зусилля багатьох країн. Досягнення в розвитку засобів інформації та комунікацій зробили можливим швидке розповсюдження нової техніки і тех-

Національна економіка і міжнародна економічна інтеграція 375

нологій в усіх регіонах земної кулі, різке підвищення рухомості капіталу та робочої сили.

Основними формами науково-технічної співпраці є: створен­ня загальних науково-дослідних центрів, бюро, лабораторій для розробки і впровадження нових технологій і техніки, підготовка висококваліфікованого дослідницького персоналу.

На сучасному етапі науково-технічного розвитку висуваються більш високі вимоги до організації та управління трудовим про­цесом, його науково-технічного забезпечення. Освоєння новітніх технологій вимагає значних затрат на розвиток допоміжних виробництв, а також різних послуг, від яких залежить ефектив­ність використання сучасної техніки, виробничої та інформацій­ної інфраструктур. Це обумовлює необхідність організовувати виготовлення новітньої продукції загальними зусиллями ряду

країн.

Зростання добробуту людей, створення самодостатньої економіки - розв'язання цього стратегічного завдання голо­вним чином визначається правильною технічною політикою. Пошук стратегічно перспективних технічних рішень є важли­вою стратегічною проблемою України. У розвинутих країнах на частку нових чи вдосконалених технологій, що містять нові підходи та знання, припадає до 85 % приросту ВВП. Обсяг світового ринку наукомісткої продукції сьогодні становить 2 трлн дол. З цієї суми 39 % припадає на США, ЗО - на Японію, 16 - на Німеччину. Частка України становить десяті частини відсотка. Сім найбільш розвинених країн, володіючи 46 ма-кротехнологіями з 50, які забезпечують світове виробництво наукоємної продукції, отримують 80 % світового ринку на­укомісткої продукції. Тому стратегічне завдання України -уві­йти на умовах рівноправного партнера у світове товариство. В Україні наявний науково-технічний потенціал, індустріаль­на база, проте відсутня належна організація справи зі стра­тегічним передбаченням, необхідна система концентрації фі­нансових коштів. Для цього акцент повинен бути зроблений на зміцненні ролі держави в проведенні науково-технічної політики.

376