Тема 2

ресурси. Причому значна частина матеріальних ресурсів перебуває у приватній власності;

• вільне підприємництво. Окремі групи людей за своєю іні­ ціативою виступають в якості вільних підприємців, які бе­ руть на себе функцію організації економічних сил: вони мобілізують необхідні ресурси, організують виробництво та реалізацію вироблених товарів. Вони повністю пере­ бирають на себе господарський ризик, який є неминучим, так як ніхто заздалегідь не може знати, чи буде проданий товар, яка буде ціна його реалізації. Вільне підприємни­ цтво стає масовим явищем, воно забезпечує більшу час­ тину виробництва національного продукту;

• особистий інтерес. Економічні суб'єкти діють згідно зі сво­ їми особистими інтересами. Прагнення найкращим чином реалізувати особистий інтерес є основним мотивом еконо­ мічних вчинків. Кожний прагне максимізувати свій дохід: підприємець - прибуток, найманий робітник - заробітну плату, землевласник - орендну плату та ін.;

• «невидима рука». На думку А. Сміта, існує «невидима рука», яка спрямовує індивідуальну поведінку, особисті інтереси до суспільних цілей, до задоволення потреб інших еконо­ мічних суб'єктів. «Невидима рука» - це ринок, як координа­ ційний механізм, зі своїми елементами: попитом, пропо­ зицією, ціною. В попиті проявляються наміри споживачів, в пропозиції - можливості та бажання виробників, ціна - інструмент погодження їх рішень та дій. За допомогою взаємодії цих елементів передаються та узгоджуються рішення виробників та споживачів. Це саморегульована система, яка не потребує ніякого втручання;

• вільна конкуренція. Вона припускає наявність багатьох незалежних як продавців, так і покупців кожного ресур­ су та кінцевого товару або послуги. Кожний з цих еконо­ мічних суб'єктів сам по собі не в змозі вплинути на ціну, за якою реалізується той чи інший товар;

• мінімальне державне втручання. Державне втручання в економіку в основному обмежується захистом приват­ ної власності та формуванням правового середовища ді­ яльності економічних суб'єктів через закони, укази, по­ станови.

Економіка сучасного капіталізму. Порівняно з тими еконо­мічними системами, що передували, ринкова система вияви­лася найбільш гнучкою: вона здатна перебудовуватися, при­стосовуватися до внутрішніх і зовнішніх умов, що змінюються. В ході тривалої еволюції, переважно в XX в., ринкова економіка вільної конкуренції перетворилася на сучасну ринкову економі­ку, її основними рисами є:

• різноманіття форм власності, серед яких, як і раніше, про­ відне місце займає приватна власність та різні її види (від трудової індивідуальної до великої, корпоративної);

• розгортання науково-технічної революції, що прискорила створення потужної виробничої і соціальної інфраструк­ тури;

- більш активний вплив держави на розвиток національної

економіки і соціальної сфери.

У розвиненій ринковій економіці істотних змін зазнає госпо­дарський механізм. Планові методи господарювання отримують подальший розвиток у межах окремих фірм у вигляді маркетин­гової системи управління. В той же час на макрорівні розви­ток планових методів пов'язаний з державним регулюванням економіки, аж до здійснення загальнонаціональних програм і

планів.

Планомірність виступає як засіб активного пристосування до вимог ринку. В результаті ключові завдання економічного розвитку отримують нове розв'язання. Так, питання про обсяг і структуру продукції, що виробляється, вирішується на осно­ві маркетингових досліджень у рамках фірм, а також прогнозу розвитку потреб. Прогноз ринку дозволяє завчасно скорочувати випуск застарілих товарів і переходити до якісно нових моделей і видів продукції. Маркетингова система управління виробни­цтвом дає можливість ще до початку виробництва приводити індивідуальні витрати компаній, що випускають основну масу то­варів даного типу, у відповідність до цін, що склалися на ринку. Проблема використання ресурсів вирішується в рамках круп­них компаній на основі стратегічного планування. В той же час перерозподіл ресурсів на розвиток новітніх галузей відбувається переважно за рахунок бюджетних асигнувань, на основі держав­них загальнонаціональних і міждержавних програм, держав-

50