126 Тема 4

структурної політики, що охоплює завдання щодо вирішен­ня загальних економічних проблем, які виникають внаслідок структурних зрушень в економіці, всередині галузей народно­го господарства та між ними, між регіонами та між групами підприємств. Відповідно до цілеспрямованої системи заходів структурної політики, повинні забезпечуватися прогресивні структурні перетворення у всіх макроекономічних структурах економіки шляхом урахування сучасних тенденцій розвитку та використання конкурентних переваг країни.

Структурно-трансформаційний процес, який охопив світову економіку в другій половині XX ст. характеризувався новими якісними рисами та став невід'ємною частиною світового циві-лізаційного прогресу. Досвід розвинутих країн показав, що ви­сокий рівень споживання на індустріальній основі досягається непомірно дорогою ціною: розтратою земельних ресурсів; нера­ціональним використанням людського потенціалу; порушенням рівноваги між діяльністю людини та природним середовищем.

Вагомі структурні перетворення характеризувалися таким. По-перше, швидко розширилася сфера послуг. У США, Японії та Німеччини в ній уже сьогодні зайнято 60-70 % економічно активного населення, і ці показники мають тенденцію до по­дальшого зростання. По-друге, принципово нові, революційні зміни у системі суспільного виробництва викликала поява сек­тора інформатики та інформатизації. За прогнозними оцінка­ми, у наступні 20-25 років для країн-лідерів індустрія інфор­мації стане провідною галуззю національного господарства з 15-20-процентним рівнем зайнятості населення. Ці фактори значно впливають як на глобальні процеси відтворення, так і на спрямованість механізмів щодо збалансування економічно­го розвитку окремих країн та їх певних інтеграційних угрупу-вань. Крім того, на думку провідних західних учених (таких, як Д. Бєлл, Дж. К. Гелбрейт, Д. Хенді, Ю. Хабермас, Р. Дарендорфта ін.) поява нової соціальної групи - працівників названих вище секторів економіки («ипаегсіазз») - істотно змінює ціннісні прі­оритети суспільства та його соціальні орієнтири.

За цих умов структурна перебудова покликана сприяти ство­ренню засад нової постіндустріальної цивілізації, найсуттєвіши­ми ознаками якої є:

127 Політика економічного зростання і розвитку національної економіки

1. перехід до нового технологічного способу виробництва і нового типу економічного зростання;

2. гуманізація і соціалізація економіки;

3. наявність різних форм власності та економічних укладів, еволюція економічних відносин та інститутів;

4) посилення інтеграційних процесів.

Актуальними та практично значимими проблемами струк­турної трансформації є особливо для кра'ін, що розбудовують свою економіку на ринкових засадах і зазнали вагомих руйнів­них процесів. Серед них - Україна, яка успадкувала від колиш­нього Радянського Союзу деформовану структуру виробництва з переважним розвитком важкої промисловості та низькою пи­томою вагою споживчого сектора. Україна була лише однією з складових господарського комплексу СРСР, тому її економіка підпорядковувалася загальносоюзним інтересам, серед яких розвиток ВПК і галузей, пов'язаних з виробництвом засобів ви­робництва, вважався пріоритетним. Крім того, негативно позна­чилися розрив господарських зв'язків на території колишнього Радянського Союзу, недостатній технічний рівень виробництва,

його витратний характер.

В Україні пошук власної моделі структуризації національної економіки перебуває на початковому етапі. Певну методологічну і практичну базу державної структурної політики було закладе­но у розробленому Міністерством економіки концептуальному варіанті Програми структурної перебудови, який було схвалено Кабінетом Міністрів України у квітні 1995р. Наприкінці 1998р. міністерство завершило розробку нового широкомасштабно­го документа - Програми структурної перебудови економіки України на середньостроковий період 1999-2003 рр. Цим було зроблено подальший крок на шляху створення ефективної моде­лі економіки майбутнього. Як відомо, структурні перетворення всіх сфер господарства нашої держави мають на меті реалізацію моделі відкритої конкурентної економіки і втілення на практиці стратегії європейського вибору. Водночас наміри щодо рівно­правного входження до світового цивілізаційного простору ма­ють ґрунтуватися на реальних економічних передумовах. З огля­ду на це, особливої ваги набирає науковий аналіз тенденцій щодо трансформування галузевої структури української економіки і напрямів державного регулювання даного процесу.