Тема 11

Фінансові інструменти забезпечення функціонування...

345

ністю праці і капіталу та впливати на попит через маневрування податками на споживання.

Розподіл податків за суб'єктом оподаткування - юридичні і фізичні особи - надає можливість державі впливати на зміну структури доходів суб'єктів господарювання, поступово набли­жаючи вітчизняну податкову систему до ринкових стандартів, коли основним платником податків є фізична особа.

Не менш важливим для здійснення процесів податкового регулювання є вибір характеру оподаткування: пропорцій­ний, прогресивний, регресивний. В умовах пропорційного опо­даткування використовується єдина, тверда ставка податку, що не залежить від величини доходу і масштабу об'єкта опо­даткування. Тобто загальна величина податку пропорційна обсягу об'єкта оподаткування, оподатковуваній базі. При про­гресивному оподаткуванні податкова ставка підвищується (за­звичай ступінчатим чином) по мірі зростання величини опо­датковуваної бази. Звідси особи, які отримують значні доходи, сплачують більш високі податки, не лише через їхній більший дохід, але й внаслідок більш високого процента від доходу, який їм належить сплатити у вигляді податку. Ставка регресивного податку знижується по мірі зростання об'єкта оподаткування. Такий податок використовується рідко, він може вводитися з метою стимулювання росту прибутку, доходу, майна, що опо­датковуються. Регресивний характер інколи притаманний непрямим податкам.

Важливим та одночасно найбільш суперечливим інструмен­том податкового регулювання є податкові пільги винятки із загального механізму оподаткування, що можуть стосуватися об'єкта, ставки або інших складових оподаткування, закріплені в нормативних актах. Через використання механізму податко­вих пільг держава здатна підтримати ті галузі і підприємства, що не може забезпечити ринок через ефективний розподіл об­межених ресурсів. Особливо це стосується підприємств, які виробляють суспільні блага. За допомогою податкових пільг держава може сприяти вирішенню проблем структурної перебу­дови, охорони навколишнього середовища, забезпечити прорив на певних напрямах науково-технічного прогресу. Держава може також посилити дію ринкових інструментів у тому напрямі, де

це викликано необхідністю проведення певної економічної чи соціальної політики. Прискорення розвитку менш розвинених регіонів, певних галузей, зменшення рівня соціальної нерівності, підтримка малозабезпечених верств населення - це ті напрями, де за допомогою податкових пільг держава може досягти пози­тивного ефекту.

Але податкові пільги здатні призвести і до негативних на­слідків. Це викривлення оптимального розподілу ресурсів, що забезпечується за допомогою ринку та конкуренції, як осно­вного фактора боротьби за ефективність. Через нерівномірний розподіл податкового навантаження, посилюються процеси лобіювання, корупції, ухилення від податків тими, хто не отри­мує податкові пільги. Порушується один із фундаментальних принципів оподаткування - справедливість. Податкові пільги призводять до ускладнення податкового законодавства, зрос­тання адміністративних витрат, пов'язаних з контролем за його дотриманням.

Механізм використання державою податкових пільг як ін­струменту регулювання повинен будуватися на основі врахуван­ня їх суперечливого характеру. Якщо інвестиційні та соціальні пільги є прийнятними, то спеціальні, що надаються окремим платникам податків чи окремим галузям, здатні завдати більше шкоди, ніж позитиву.

В Україні використання механізму податкових пільг характе­ризується надзвичайно низькою ефективністю (табл. 11.5).

Обсяг наданих пільг перевищує обсяг податкових надходжень до бюджету. Крім того, надання пільг не має стимулюючого ха­рактеру, переважають пільги з непрямих податків (чотири п'ятих загальної суми пільг були надані за податком на додану вар­тість). Суттєво деформована структура податкових пільг у роз­різі окремих галузей економіки. Незважаючи на проголошену інвестиційно-інноваційну модель розвитку, перевага в отри­манні пільг у промисловості надається галузям перших техно­логічних перерозподілів, зокрема чорній металургії (12,4 % від загальної суми), в той час, як частка пільг для машинобудування становила лише 6,1 %. У зв'язку з цим в Україні надзвичайно актуальним залишається завдання підвищення ефективності податкового регулювання.

346