Роль держави

В регулюванні розвитку

Національної економіки

1. Об'єктивна необхідність державного регулювання на­ ціональної економіки

2. Еволюція ролі держави в економічних теоріях

3. Сутність державного регулювання та концепція ефек­ тивної держави

4. Принципи та ефективність державного регулювання

8.1. Об'єктивна необхідність державного регулювання

У найбільш загальному розумінні державне регулювання еко­номіки- це регулюючий вплив держави на соціально-економічний розвиток країни. Одночасно державне регулювання слід розгля­дати і як галузь господарської практики: це конкретні заходи держави щодо її впливу на всю сукупність соціально-економічних процесів, що відбуваються на макро- і мікрорівнях, спрямовані на досягнення цілей державної економічної політики.

Питання про роль держави у системі економічних відносин -одне з ключових у практиці господарського життя. Концепції мінімалізму, централізму, дирижизму щодо ступеня участі дер­жави в економіці активно обговорюються упродовж багатьох років. Ці дебати, за визнанням одного з найбільш відомих фахів­ців економіки державного сектора Джозефа Е. Стігліца, продо­вжуються й сьогодні. Незалежно від того, є економіка командно-розподільчою чи ринковою, державне регулювання об'єктивно необхідне для будь-якого уряду.

Історичний погляд на системи державного регулювання, ана­ліз світового досвіду використання його інститутів дає безліч

238

Тема 8

Роль держави в регулюванні розвитку національної економіки 239

прикладів поєднання державою інтересів суспільства, колек­тивів, особистості, забезпечення владного регулювання при збереженні саморегулювання та саморозвитку суспільства. Тому оптимізація ролі державного регулювання - завдання актуальне не лише для оцінки минулого, а й для розбудови сучасності.

Історія людської цивілізації не дає прикладів економіки, що була б вільною від держави, хоча ступінь і форми втручання держави в економіку завжди були різними та залежали від пев­них факторів. Серед основних з них- тип економічної системи, що являє собою особливу, певним чином упорядковану систему взаємодії між суб'єктами національної економіки.

Коли розглядати типи економічних систем за ознакою способу (форми) організації і функціонування відносин між суб'єктами економіки, то кожен з них має свій, заснований на різному спів­відношенні держави і ринку, механізм регулювання економічних відносин між суб'єктами національної економіки (табл. 8.1.).

У ринковій економічній системі, де відносини між суб'єктами господарювання ґрунтуються на принципах економічної свобо­ди, вільної взаємодії попиту і пропозиції, вільному ціноутворен­ні та конкуренції, вони й визначають основні риси механізму регулювання економічних процесів. Для держави найпершим кроком є створення умов, за яких дії суб'єктів господарювання у вільному ринковому середовищі ведуть до їх власного зміцнен­ня, а відтак - і до зміцнення держави. Тобто, завдання держави полягає у становленні дієздатних суб'єктів господарювання та заохоченні їх до легальної прозорої ринкової самоорганізації.

Таблиця 8.1

Характерні риси державного регулювання у різних економічних системах

Тип економічної системи	Базові принципи організації	Характер регулювання	Механізм регулювання
Традиційна	Натуральне госпо­дарство	Натуральний обмін	Відсутній
Ринкова	Економічна свобо­да, вільна конку­ренція	Ринковий	Ринкове саморегулювання

Адміністративно-командна	Монополія дер­жавної власності, жорстка централі­зація	Централізовано-директивний	Планово-державний
Змішана	Плюралізм форм власності і господа­рювання	Змішаний	Система ринкових і державних важелів
Перехідна	Відсутність чіткої стратегії	Неорганізова­ний, стихійний	Безсистемна лібе­ралізація

Ринковий тип економічної системи, заснований на ринково­му механізмі регулювання економічних процесів, містить багато переваг. За висловом А. Сміта, «незрима рука» ринку об'єднує виробників і споживачів у єдину економічну систему, підпоряд­ковує виробництво суспільним потребам у формі платоспромож­ного попиту. В ринковій економіці, де виробництво і розподіл благ здійснюються на основі використання механізму цін, ви­робляються саме ті товари, ціна яких перевищує витрати, тобто виробники принаймні у довгостроковій перспективі прагнуть уникнути неефективних виробництв. Іншими словами, в умо­вах ринку одна з найфундаментальніших проблем суспільства -розподіл обмежених ресурсів - шляхом дії механізму ринкового саморегулювання спрямовує ресурси на виробництво найбільш потрібних суспільству товарів, вишукуючи при цьому найефек­тивніші його форми.

Однак, у реальній дійсності, що далека від ідеальних умов, механізму ринкового саморегулювання притаманні ряд недо­ліків, що обумовлюють об'єктивну потребу державного регулю­вання. Внаслідок існування низки обставин ринковий механізм нездатний без зовнішнього втручання з боку держави подола­ти перешкоди на шляху до ефективного розподілу ресурсів або доходів, прийнятного з точки зору соціальної справедливості. В таких випадках йдеться про вади, неспроможність ринку. Згідно з положеннями теорії суспільного добробуту, ринок вва­жається неспроможним, якщо за допомогою ринкових механіз­мів не вдається досягнути оптимального за Парето розподілу ресурсів. Стосовно причин такої неспроможності (див. табл.), то основними з них є такі.

240