Представники: Гаррі Брауді, Джон Уайлд

Найважливіше значення для пізнання речей має пізнання їх форми, оскільки вона існує реально, а не є продуктом уяви, людської культури.

В організації освіти необхідно виходити з питання: які здібності є спільними для всього людства. Ними є здібності до набуття знань, їх використання та отримання насолоди від них – вони складають невід’ємну частину людської природи. Тому загальна освіта й повинна бути спрямована на формування навичок здобуття знань, їх використання та насолоди ними. При всьому різноманітті інтересів та дарувань учнів об’єднуючим началом шкільного життя повинно бути саме це.

“Освіта – це мистецтво передачі істини; її мета не є досягнутою, поки істина не оволоділа розумом і серцем учня. Дитина, безумовно, повинна бути зацікавлена в тому, що вона вивчає, але це зовсім не означає, що все, чим вона цікавиться, являє собою цінність. Це є абсурдом. Уміння вчителя полягає в тому, щоб спрямувати інтереси дитини на достойні об’єкти, в особливості на пізнання істини як такої” (Дж. Уайлд)

Ессенціалізм (Е-м) (від лат. essentia – сутність) – течія, що відстоює необхідність збереження і передачі ідей, уявлень, видів практики, що характеризують культуру минулих часів як істинну. Освіта ні в якому разі не є перетворенням культури, а відновлення її і передача новим поколінням. Е-м виступає проти навчання шляхом спроб і помилок, активної самодіяльності дитини як основи навчального процесу. Більш необхідними є впорядкованість, систематичність, послідовність і дисципліна.

Ес-м веде свою генеалогію від Платона і Аристотеля, від провідних мислителів епохи Відродження та Нового часу. Їх концепція світу являє собою ідею нерушимого порядку, що володарює над світом і над людиною і через людину. Мета навчання за Е-мом – сприймати знання про універсум в тій мірі, в якій людина здатна його відобразити.. Навчання є успішним, якщо учень здатен зв’язно описати світ, який він пізнає; перевірка знань полягає у визначенні повноти і точності узгодженості розуму з реальністю.

Перенніалізм (П-м) (від лат. perennia - вічність) –близька до ессенціалізму течія, представники якої закликають до пізнання вічних цінностей, сформульованих ще в античні часи. Головними авторитетами для П-му є Платон, Аристотель, Фома Аквінський, оскільки тільки за допомогою їх ідей можна подолати хаос сучасності.

Висловлюється прагнення підтримки самореалізації і самовдосконалення учня як духовної істоти. Підкреслюється безумовна влада і авторитет учителя, вітається авторитарність у школі і суспільстві в цілому.

Ієрархія цілей освіти (за Г.Хорном): привести людей у свідомі відношення з нескінченним духом універсуму (тобто, навчити їх служити Богу);сформувати характер і почуття справедливості, спрямувати волю людини на вічні істини; дати знання; навчити створювати красу і насолоджуватися нею; спрямовувати людину на безкінечне удосконалення; спрямовувати людину на роздуми про ідеї, що втілені в структурі універсуму; дати навички для економічної незалежності; розвинути здоров’я як основу всього іншого.

Школи необхідні для відкриття реальності та “культурного народження” учня, для виховання майбутніх активних членів суспільства.