Педагогіка доброти януша корчака

(1878-1942)

Основні етапи життя та педагогічної діяльності

Справжнє ім’я – Генрік Гольдшміт.

З підліткового віку давав домашні уроки для покращання матеріального стану сім’ї.

1903 – закінчив медичний інститут у Варшаві та став працювати у дитячій лікарні, що і спонукало його стати педагогом, хоча лікарем він залишався все життя.

1911 – очолив створений ним для єврейських дітей “Будинок сиріт”, який став і його будинком.

1942 – фашисти спалили 200 дітей “Будинку сиріт” у газових камерах концтабору Треблінка. Разом з ними прийняв смерть і Януш Корчак, свідомо відмовившись від можливого спасіння.

Провідні педагогічні ідеї

• Ідея вивчення дитячої природи, уважного ставлення до неї як до такої, що просто відрізняється від дорослої, а не більш слабкої, блідої психічної організації: ”Нема дітей – є люди”. “Одна з найгрубіших помилок полягає у тому, що педагогіка є наукою про дитину, а не про людину”.

• Віра у можливості дитини. Дитина – істота розумна, добре знає потреби і розуміє труднощі свого життя, тому з боку дорослих необхідно досягнення тактовної домовленості з дітьми, співпраця і спільне життя. “Як дитина зможе жити завтра, якщо ми не дозволяємо їй жити сьогодні свідомим і відповідальним життям”.

• Вимога поваги до дитячого незнання, до сьогоднішнього життя дитини, її розвитку, почуттів.

• Вихователь повинен вчитися у дитини, жити з нею спільним духовним життям. “Чим більш низьким є духовний рівень вихователя, безбарвним його моральне обличчя, більше турбот про свій спокій і вигоди, тим більше він видає наказів і заборон, що зумовлені начебто турботою про благо дітей”.

• Доброта як основний метод виховання. Відмова від авторитарних методів. “Все, що досягнуто дресуванням, натиском, насиллям – неміцно, невірно, ненадійно”.

• Побудова системи виховної діяльності, кожного виховного кроку на основі спостережень за дитиною, їх аналізу, діагностики. Доказ необхідності записів спостережень, медичної документації щодо розвитку дитини: “Хто фіксує факти, той отримує матеріал для об’єктивної дискусії, а не керується емоціями”.

• Творчі знахідки в організації системи самоврядування та самовиховання: “Дошка об’яв” з попередженнями, проханнями та звітами; “Поштова скринька” для листування вихованців з педагогами та одне з одним; “Дитячий суд”, який примушував дітей замислюватися, критично ставитися до себе, краще розуміти товаришів, дотримуватися утворених ним же норм поведінки, тобто “Кодексу”; “Трибунал”, який виносив тільки два вироки “Виправдати”, або “Вибачити”; “Рада самоврядування” і дитячий “Сейм”, які керували всім життям дитячого колективу, дозволяли дітям відчувати себе господарями свого будинку;

• Правила поведінки повинні відповідати моральній свідомості дітей, бути прийнятими ними, пережитими крізь призму дитячої справедливості.

Реформування освітніх систем у промислово розвинених країнах у 80-90-х рр. Хх століття

ПРИЧИНИ:

необхідність забезпечення конкурентноздатності країни в епоху глобальної економіки та становлення постіндустріального суспіль-ства.

ЦІЛІ:

формування особистості, соціально адаптованої до сучасних умов суспільного життя, здатної функціонувати у світі складних технологій; створення системи безперервної освіти; ліквідація функціональної неграмотності; досягнення більш високих якісних показників навчального процесу; реформування змісту освіти шляхом поєднання процесів її диференціації та стандартизації; інтернаціоналізація освітньої сфери.

Причини побудови : зростаюча інтелектуалізація і динамізм праці; зростання значення “людського фактора”; високий рівень гетерогенності освітніх потреб та можливостей; демографічні зміни; широке розповсюдження нових інформаційних технологій.

Принципи побудови: орієнтація освітньої системи на людину; широкий демократизм; гнучкість освітньої системи, швидке реагування на освітній попит, на особливості інтересів, стилів і темпів навчання; різноманіття освітніх послуг; створення цілісного “освітнього поля”, яке перетворює суспільство у таке, що постійно навчається; широке застосування нових інформаційних технологій з освітньою метою.

Інтелектуалізація змісту освіти для всіх учнів шляхом збільшення навчального часу на природничо-математичні предмети, інформатику; введення інтегрованих, поглиблених, індивідуальних програм; звуження сфери вибору предметів “за інтересом” та підвищення ролі базової освіти; стандартизація змісту освіти; посилення гумані-тарних аспектів змісту освіти.

Відмова від репродуктивної методичної системи; створення гуманістичної моделі школи, спрямованої на розвиток творчих сил дитини, активізацію її участі у навчальному процесі, прагнення до самоосвіти; створення атмосфери успіху в навчанні; утвердження у свідомості педагогів положення, що кожен учень здатен успішно навчатися; розробка методик діагностики та роботи з дітьми “групи ризику” з метою запобігання явного та скритого невстигання, та обдарованими дітьми.

Активне застосування діалогічних методів (дискусії), проблемний підхід до побудови всіх аспектів навчального процесу, у тому числі підручників, наочності; збільшення кількості лабораторних робіт дослідницького характеру, проектів; застосування драматизації, дидактичних та рольових ігор, нових інформаційних технологій.

Реорганізація або часткова відмова від урочної системи з метою розвитку пізнавальної самостійності та творчості дітей, індивідуалізації навчання; організація самостійної роботи учнів у бібліотеках, навчальних центрах за допомогою сучасних ТЗН; запровадження кооперованого навчання учнів у малих групах (як альтернатива конкурентному навчанню); використання у старших класах форм навчання, характерних для вузів.