Фрідріх август вольф (1759-1824)

Головне завдання школи –надання знань, які роблять людину “не вченою, а освіченою”.

Зміст освіти повинен включати як давні мови, що у найбільшій мірі сприяють розвитку розумових здібностей, так і “практично корисні й

необхідні знання”, тобто давати “сучасну” освіту, що передбачає вивчення географії, природничої історії, елементів фізики й хімії.

Учитель повинен бути широко освіченою, самостійно мислячою людиною, що має високі моральні якості і любить свою професію; він повинен бути добре матеріально забезпеченим з боку держави.

Вимога загальної системи освіти, що дозволяє кожному пройти шлях від народної школи до університету, і громадянського виховання.

Віра у можливість демократизації суспільства і об'єднання Німеччини шляхом проведення освітніх реформ і поширення знань.

Створення для виховання нової людини – патріота нової об’єднаної Німеччини, особливих навчальних закладів – виховних громад, у яких навчання буде поєднуватися з виробничою працею.

Найважливішим засобом виховання є дитяча самодіяльність у широкому її розумінні.

Основою виховання громадянської єдності є спільна праця дітей та самоврядування у шкільній громаді. Обов’язковим є усвідомлення загальнонаукових основ праці, тобто “просвітлення праці інтелектом”.

Школи - виховні громади розглядались як “розсадники” патріотів нової Німеччини.

Ідея єдиної школи, що включає три взаємопов’язані ланки: елементарна школа, міська школа, гімназія.

Набуття школою світського характеру шляхом вилучення її з-під підпорядкування церкві.

Реформування гімназійної освіти шляхом розширення змісту освіти, що мало принципове значення, оскільки означало втрату нею суто класичного характеру: введення вивчення природничих наук, зменшення часу на вивчення релігії.

Введення обов’язкового екзамену на право викладання у середніх навчальних закладах, що означало суттєве зростання кількості професійних учителів у гімназіях.

ДЕССАУ (1774)

Засновником філантропіну у Дессау та

філантропінізму як освітнього руху був

ЙОГАН БАЗЕДОВ (1723-1790)

Особливості організації педагогічного процесу:

• розширення змісту освіти за рахунок введення природничих наук, нових мов, ручної праці;

• широке застосування методів екскурсії, гри, наочного викладання, практичних методів; при навчанні мови використовувався замість граматико-перекладного розмовний метод;

• релігійна індиферентність, світський характер діяльності;

• дві категорії учнів у закладі: пансіонери – вихідці з багатих сімей, які отримували підготовку до вступу в університет, і бідні (утримувались за рахунок благодійництва), яких готували до заняття посад вчителя, гувернера, слуги.

Вчителі-відомі члени філантропічного руху:

ЙОГАН ГЕНРІХ КАМПЕ (1746-1818)

• ідея незалежності школи від держави, заохочення здорового суперництва між навчальними закладами;

• видання значної кількості дитячої літератури, що дозволяє називати його засновником цієї справи;

• видання колективної праці педагогів-філантропіністів “Загальний перегляд усієї шкільної та виховної справи, здійснений товариством вихователів-практиків”, що являє собою зібрання передової німецької педагогіки епохи Просвітництва.

ЕРНСТ ХРИСТИЯН ТРАПП (1745-1818)

• у своїй головній праці “Досвід педагогіки” намагався обґрунтувати теорію і методику виховання за допомогою даних психології та фізіології;

• вимога побудови педагогічної освіти на основі знань про людину і суспільство;

- опора у навчальній діяльності на природну активність дітей; відповідність складності занять з розумовими та фізичними можливостями дітей.

ШНЕПФЕНТАЛЬ (1784)

Засновником філантропіну у Шнепфенталі був

ХРИСТИЯН ГОТЛІБ ЗАЛЬЦМАН (1744-1811)

Особливості організації педагогічного процесу:

• відмова від станового характеру освіти;

• переважно реальний характер змісту освіти;

• методичну основу складали: використання наочності, екскурсії, спостереження, практичне застосування набутих знань;

• ручна праця (праця в саду і на городі) складала важливий елемент виховної системи і підготовки до практичного життя;

• у вивченні нових іноземних мов головна увага приділялась не граматиці, а вправам з усної мови і читанню практично корисної літератури;

• сімейна атмосфера в організації життя вихованців;

• велика увага фізичним вправам як засобу зміцнення фізичних сил дітей;

• особистий приклад як важливий виховний засіб, тому уважний підбір педагогічних кадрів.

Вчителі - відомі члени філантропічного руху:

БЕРНХАРД ГЕНРІХ БЛАШЕ (1766-1832)

• автор однієї з перших розробок теорії трудового навчання. Ручна праця застосовувалась як засіб виробки у дітей навичок використання інструментів, так і для активно-наочного засвоєння значної частини навчального матеріалу (виготовлення моделей, макетів з картону, глини, дерева тощо);

• знайомство з ремеслами розглядалось як засіб підготовки до життя.

ЙОГАН ХРИСТОФ ФРІДРІХ ГУТС-МУТС (1759-1839)

• один з перших німецьких педагогів, що виступив з вимогою введення у школі різних фізичних вправ: гімнастики, плавання, ігор, ручної праці тощо;

• метою фізичних вправ вважав всебічний розвиток фізичних сил дітей

• розробив методику та написав методичний посібник для проведення гімнастичних вправ, систему гімнастичних снарядів;

• багато нового вніс у методику викладання географії.