Засоби управління

ПОГРОЗА

НАКАЗ

ЗАБОРОНА

НАГЛЯД

ПОКАРАННЯ

АВТОРИТЕТ І

ЛЮБОВ

Дисциплінування дітей повинно пом’якшуватися любов’ю і поблажливістю. Управління передбачає вміння приборкувати дитячу впертість не порушуючи “дитячої безтурботності”

ТРИ РОЗДІЛИ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ ВИХОВАННЯ Й.ГЕРБАРТА:

ТЕОРІЯ ВИХОВУЮЧОГО НАВЧАННЯ

Навчання та його наслідок – розумовий розвиток є головним засобом формування характеру особистості, її виховання взагалі. “Навчання без виховання є засобом без мети, а моральне

виховання без навчання є метою, позбавленою засобів”.

Теорія пізнавального інтересу

1. В інтересі концентрується діяльне начало, внутрішня активність дитини, у ньому проявляється пізнавальна потреба, зосередженість і вольова, цілеспрямована діяльність особистості по засвоєнню нового.

2. Функція інтересу полягає не тільки і не стільки у тому, щоб сприяти засвоєнню матеріалу, що викладається, скільки у пробудженні інтересу до подальших занять. Розвиток інтересу перетворюється, таким чином, у педагогічну мету.

3. Роль уваги у розвитку пізнавального інтересу. Увага мимовільна та довільна; опосередкована та безпосередня.

4. Багатосторонність пізнавального інтересу: “завдячуючи багатосторонності людина приходить до усвідомлення свого внутрішнього “Я”.

5. Поділ усіх предметів навчання (і інтересів до них )на дві групи: натуралістичні – що пізнають природу, та історико-філологічні – що пізнають людство. Зв’язком між ним виступає релігія. Відповідно до такого поділу 6 різновидів інтересів. До зовнішньої природи, яку пізнають дослідним шляхом, - емпіричний, умоглядний, естетичний; до людини та людства – симпатичний, соціальний, релігійний.

6. Навчання повинно стимулювати прагнення до спостереження та роздумів (емпіричний та умоглядний інтереси) розвивати сприйняття прекрасного (естетичний інтерес), виховувати симпатію до людей і почуття суспільності (симпатичний та соціальний інтереси), релігійне світосприйняття (релігійний інтерес).

7. Взаємодія інтересів. Кожен з них може стати підґрунтям для розвитку наступного.

8. Підтримуваний “енергійним викладанням” багатосторонній інтерес створює перспективу для цілісного розвитку особистості.

9. Ідея послідовності стадій та ступенів навчання

СХЕМА ФОРМАЛЬНИХ СТУПЕНІВ НАВЧАННЯ

Ступені навчання	Психічний стан	Етап розвитку інтересу	Методи навчання
ЯСНІСТЬ. Заглиблення у стані спокою. Учень сприймає елементи знань	Концентрація уваги	Враження	Розповідь учителя, застосування наочності
АСОЦІАЦІЯ. Заглиблення у стані руху Учень пов’язує сприйняті знання з уже існуючими уявленнями	Активізація фантазії, уяви	Очікування	Вільна бесіда
СИСТЕМА. Усвідомлення у стані спокою. Учень приводить у систему набуті знання та робить висновки	Пошук		Формулювання висновки, узагальнення, правила, визначення, формули
МЕТОД. Усвідомлення вивченого у стані руху. Учень застосовує набуті знання	Діяльність		Вправи, розв’язування задач тощо.

ФОРМИ ВИКЛАДАННЯ	Описове (зображувальне) викладання спрямоване на розширення кругозору дитини, її досвіду, сфери спілкування з людьми.
	Аналітичне викладання – виділення з матеріалу, що вивчається окремих його частин, ознак, знаходження спільного.
	Синтетичне викладання – свідоме утворення цілого з окремих складових.

ТРИ РОЗДІЛИ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ ВИХОВАННЯ Й.ГЕРБАРТА:

	Трактується як взаємини, взаємодія вихователя та вихованця для безпосереднього впливу на душу з метою її освіти
	Спрямоване на реалізацію необхідних цілей з метою безпосереднього спрямування почуттів, бажань, волі та діяльності дитини.
	Наріжним каменем виховання є виробка характеру. Воно повинно створювати необхідні передумови для становлення морального характеру, який у подальшому проявляється у “моральній рішучості”, у сталості моральної діяльності.

Об’єктивна сторона:

Темперамент, схильність, бажання, звички, формування первинної волі та певних рис характеру

Суб’єктивна сторона:

Результати самоспостереження та самоаналізу, тобто рефлексії моралі у широкому розумінні