Педагогічна система герберта спенсера

(1820-1903)

Англійський філософ-позитивіст. Народився в учительській сім’ї і першопочаткову освіту отримав під керівництвом батька. З дитинства захоплювався природничими науками і математикою, разом з тим відчував огиду до сучасної йому школи з її засиллям догматичних методів навчання, паличною дисципліною та класичною освітою.

Оскільки формальної шкільної освіти не отримав, не мав права навчатися в університеті. Став інженером-практиком. З 50-х р.р. повністю присвятив себе розробці філософських проблем, результатом чого стала його десятитомна праця “Система синтетичної філософії”.

НАУКОВІ ІНТЕРЕСИ

ГЕРБЕРТА СПЕНСЕРА

(“СИНТЕТИЧНА

ФІЛОСОФІЯ”)

ФІЛОСОФІЯ

ПСИХОЛОГІЯ

БІОЛОГІЯ

ПЕДАГОГІКА

СОЦІОЛОГІЯ

МАТЕМАТИКА

Індивідуалістична

концепція утилітаризму

(від -лат.utilitas –

користь, вигода), яка все зводить до вигоди

Концепція еволюції як космічного розуму,

згідно з якою свобода і щастя є метою існування людини

ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ВИХОВАННЯ

• Відповідність вимогам суспільного розвитку.

• Відповідність етапам розвитку дитини.

• Сприяння розвитку пізнавальних інтересів та активізації дитячої самодіяльності

• Зв’язок виховання та навчання з потребами життя індивідууму та суспільства, зумовленість особистими та суспільними потребами (практична доцільність).

ПІДГОТОВКА ДО ЖИТТЯ

ПЕРЕДБАЧАЄ

ПЕДАГОГІЧНА СИСТЕМА ГЕРБЕРТА СПЕНСЕРА

Людство найбільш успішно розвивалось тільки шляхом самоосвіти

Г.Спенсер

РОЗУМОВЕ ВИХОВАННЯ

Зміст освіти

1. Внутрішня, об’єктивна цінність, зумовлена достовірністю певної галузі знань.

2. “Напіввнутрішня цінність”, наприклад, вивчення давніх мов необхідне, щоб зрозуміти свою.

3. “Умовна цінність”, наприклад, вивчення історії, що здійснюється з метою розвитку мислення, хоча практичного значення і не має.

ГОЛОВНИЙ КРИТЕРІЙ

ВІДБОРУ ЗМІСТУ ОСВІТИ:

КОРИСНІСТЬ, СЛУГУВАННЯ ЗАСОБОМ ВИЖИВАННЯ

Для самозбереження особи: знання фізіології і гігієни, фізичні навички. Для здобування засобів існування: логіка, арифметика, геометрія, механіка, хімія, астрономія, геологія, біологія, суспільствознавство. Для збереження роду і виховання нащадків: знання про характер і звички людини, про закони її життя, тобто фізіологія, психологія, педагогіка. Знання методів виховання повинно входити в коло обов’язкових знань кожного чоловіка і жінки. Для соціальної діяльності: знання історії, суспільства. Для організації розумової діяльності у години дозвілля: естетична підготовка, тобто ознайомлення з мистецтвами.

ПРИНЦИПИ,

ПРАВИЛА ТА

МЕТОДИ

НАВЧАННЯ

Принципи та правила: відповідність етапам розумового розвитку дитини; вивчення матеріалу від простого до складного, від конкретного до абстрактного, від практики до теорії; розвиток пізнавальних інтересів дитини; розвиток дитячої самодіяльності.

Методи: дослідницькі, практичні.

МОРАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ