Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Ist_z_p_tablitsi_DLYa_STUDENTIV.doc
Скачиваний:
11
Добавлен:
05.05.2019
Размер:
950.78 Кб
Скачать

Зарубіжна соціальна педагогіка кінця хіх – початку хх століття

Мета виховання – розвиток в дитині індивідуальності, яка не заважає жити й творити в спільноті (індивідуальна соціалізація особистості). Виховання являє собою процес виробки взаємовідносин особистості і суспільства на основі єдності розуміння життєвих цінностей і норм (приєднання особистості до “колективних уявлень”).

Видатні представники західноєвропейської соціальної педагогіки та їх ідеї

Педагогічні основи діяльності “нових шкіл”

Характерні ознаки “нових шкіл”:

  1. Розташування, тип навчального закладу та підпорядкування: заміські школи-інтернати недержавної власності.

  2. Організація педагогічного процесу: здійснення спільного навчання юнаків та дівчат, поєднання академічних занять з трудовою підготовкою та заняттями мистецтвами, забезпечення можливості вільної діяльності дитини згідно з її смаками і нахилами.

  3. Завдання розумового виховання та особливості дидактичної побудови педагогічного процесу: розвиток індивідуальних здібностей дітей, самостійності та творчості учнів; викладання, що базується на фактах, дослідах і спостереженнях, самостійних відкриттях; організація індивідуальної і колективної роботи в навчальному процесі; навчання за індивідуальними навчальними планами та графіками.

  4. Вимоги до морального виховання: організація самоврядування учнів, рівноправна співпраця учнів та вчителів у педагогічному процесі; спрямованість на вільний розвиток ініціативи дітей, формування почуття відповідальності, толерантності до поглядів інших.

Особливості побудови педагогічних систем найбільш відомих “нових шкіл”

У Великобританії

Школа С.Редді в Абботсхольмі (1889 р. засн.):

  • доповнення класичного змісту освіти природничо-науковим, комерційною справою, вивченням бізнесу;

  • поділ навчального дня на дві частини: академічні заняття; музика, малювання, ручна праця, ігри, гімнастика;

  • запровадження учнівського самоврядування.

Школа Дж. Бедлі (1893 р. засн.):

  • спільне навчання дітей обох статей;

  • поділ навчального дня на три частини: розумова праця, фізична праця, заняття за вибором (мистецтва, спорт);

  • диференціація учнів за здібностями: спеціалізація у класичних мовах або природничих науках;

  • запровадження учнівського самоврядування.

У Німеччині

Школа Г. Літца – засновника перших шкіл типу “сільського виховного будинку” (1888 р. засн):

  • морально-громадянське виховання як основа діяльності школи;

  • вільний навчальний план, побудований на трудовому принципі у широкому його розумінні;

  • віддання пріоритетної уваги у навчальному плані національній історії, літературі, мистецтву;

Школа Г.Вінекена – “Вільна шкільна громада”(1906 р. засн).

  • спільне навчання дітей обох статей;

  • виробка навичок колективної праці;

  • формування молодіжної культури, вільної від авторитаризму дорослих.

У Франції:

Школа Е.Демолена у де Рош (1899 р. засн.):

  • побудова навчального процесу на основі трудового принципу;

  • розширення змісту освіти за рахунок природничих наук;

  • активне використання дослідницьких методів навчання;

  • поліфуркація у старших класах: навчання на 4-х відділеннях – літератури, науки, с/г та колонізації, промисловості та торгівлі;

  • приділення великої уваги роботам по впорядкуванню навколишнього середовища, культурі дозвілля, спорту;

  • розвиток вольових та лідерських якостей як основа морального виховання;

  • створення самоврядування за типом буржуазного парламенту.

У Бельгії:

Школа О.Декролі “Школа для життя, школа через життя”, Брюссель (1907 р. заснування):

  • інтереси та потреби дитини як змістова основа навчання;

  • комплексна організація різних форм навчальної діяльності на уроці навколо однієї теми, близької та зрозумілої дитині.

Школа Ф.Де Васконселлоса у Б’єржі

(1912 р. заснування):

  • надання учням максимальної самостійності у навчальному процесі, навчання через відкриття, одночасне вивчення невеликої кількості дисциплін;

  • індивідуалізація навчання на основі запровадження індивідуальних програм, факультативів, рухомих класів;

  • ідея вільного виховання як основа виховної концепції.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]