Зарубіжна соціальна педагогіка кінця хіх – початку хх століття

У Великобританії

Школа С.Редді в Абботсхольмі (1889 р. засн.):

• доповнення класичного змісту освіти природничо-науковим, комерційною справою, вивченням бізнесу;

• поділ навчального дня на дві частини: академічні заняття; музика, малювання, ручна праця, ігри, гімнастика;

• запровадження учнівського самоврядування.

Школа Дж. Бедлі (1893 р. засн.):

• спільне навчання дітей обох статей;

• поділ навчального дня на три частини: розумова праця, фізична праця, заняття за вибором (мистецтва, спорт);

• диференціація учнів за здібностями: спеціалізація у класичних мовах або природничих науках;

• запровадження учнівського самоврядування.

У Німеччині

Школа Г. Літца – засновника перших шкіл типу “сільського виховного будинку” (1888 р. засн):

• морально-громадянське виховання як основа діяльності школи;

• вільний навчальний план, побудований на трудовому принципі у широкому його розумінні;

• віддання пріоритетної уваги у навчальному плані національній історії, літературі, мистецтву;

Школа Г.Вінекена – “Вільна шкільна громада”(1906 р. засн).

• спільне навчання дітей обох статей;

• виробка навичок колективної праці;

• формування молодіжної культури, вільної від авторитаризму дорослих.

У Франції:

Школа Е.Демолена у де Рош (1899 р. засн.):

• побудова навчального процесу на основі трудового принципу;

• розширення змісту освіти за рахунок природничих наук;

• активне використання дослідницьких методів навчання;

• поліфуркація у старших класах: навчання на 4-х відділеннях – літератури, науки, с/г та колонізації, промисловості та торгівлі;

• приділення великої уваги роботам по впорядкуванню навколишнього середовища, культурі дозвілля, спорту;

• розвиток вольових та лідерських якостей як основа морального виховання;

• створення самоврядування за типом буржуазного парламенту.

У Бельгії:

Школа О.Декролі “Школа для життя, школа через життя”, Брюссель (1907 р. заснування):

• інтереси та потреби дитини як змістова основа навчання;

• комплексна організація різних форм навчальної діяльності на уроці навколо однієї теми, близької та зрозумілої дитині.

Школа Ф.Де Васконселлоса у Б’єржі

(1912 р. заснування):

• надання учням максимальної самостійності у навчальному процесі, навчання через відкриття, одночасне вивчення невеликої кількості дисциплін;

• індивідуалізація навчання на основі запровадження індивідуальних програм, факультативів, рухомих класів;

• ідея вільного виховання як основа виховної концепції.