Ступені морального розвитку дитини

Перша ступінь: “пам’ять волі” - необхідність виробки твердого характеру по відношенню до зовнішніх умов.

Друга ступінь: “вибір” - осмислення індивідом позитивних та негативних сторін того, до чого він прагне, урахування умов, необхідних для досягнення бажаного;

Третя ступінь: “принцип” – пов’язана з діяльністю інтелекту, що приводить до формування самосвідомості; відбувається формування принципів, що становлять основу мотивів поведінки, вчинків, усієї життєдіяльності.

Четверта ступінь: “боротьба” – утворюється моральна свідомість, що проявляється в осмисленому прийнятті тих або інших рішень, самопримушенні, самовладанні.

Внесок й.Гербарта у розвиток педагогіки:

• Першим з педагогів дав філософсько-психологічне обґрунтування цілей і засобів виховання, автор першої спроби створення наукової системи знань про виховання і освіту.

• Перша побудова теорії навчання у відповідності з законами мислення.

• Розробка дидактичних основ середньої освіти, на відміну від ідей Й.Г.Песталоцці та А. Дістервега, які розробили теоретичні основи початкової освіти.

• Розробка теорії виховуючого навчання та багатостороннього інтересу.

• Розробка методів навчання, які враховують виховні можливості окремих навчальних предметів

• Розвиток моральності дитини як єдності моральної діяльності та моральної свідомості.

ОСВІТНЯ ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ЗАГАЛЬНОПЕДАГОГІЧНІ ІДЕЇ

АДОЛЬФА ДІСТЕРВЕГА

(1790-1866)

ШКОЛА ПОВИННА ВИХОВАТИ “НАРОД ЗДАТНИМ САМОБУТНЬО МИСЛИТИ, ПРОСВІЧЕНИМ І РОЗВИНУТИМ, СХИЛЬНИМ ДО ДОСЛІДЖЕННЯ І ДОПИТЛИВОСТІ, ДО ПЕРЕТВОРЕНЬ - ТАКИМ, ЯКИЙ САМОСТІЙНО ПРАГНЕ ДО ВДОСКОНАЛЕННЯ СВОГО СТАНОВИЩА.”

ОСВІТНЯ ДІЯЛЬНІСТЬ А. ДІСТЕРВЕГА

Освіта: Гернборнський та Тюбінгенський університети, захист докторської дисертації.

Практична діяльність: домашній учитель, учитель гімназії, викладач учительських семінарій та їх базових шкіл.

Управлінська діяльність: директор учительських семінарій в Рейнській області та Берліні.

Методична діяльність: керівництво педагогічною практикою семінаристів, допомога молодим учителям, написання більш як 20 підручників з математики, астрономії, природознавства, географії, рідної мови для народних шкіл Німеччини.

Науково-педагогічна діяльність: головна праця – “Керівництво до освіти німецьких учителів”, у якій подано цілісний виклад питань теорії та практики організації народної школи та підготовки народного вчителя; близько 400 наукових статей та нарисів, присвячених: а)загальним питанням виховання; б)проблемам виховуючого та розвиваючого навчання; в)проблемам підготовки вчителя.

Видавнича діяльність: заснування та редагування близько 40 років педагогічного журналу “Рейнські листки для виховання та навчання”.

Громадсько-педагогічна діяльність: створення ряду учительських професійних спілок та Загальнонімецького учительського союзу, головою якого він був обраний у 1848р.

Політико-педагогічна діяльність: обрання від учительських спілок у прусську палату депутатів, де Дістервег захищав як парламентарій матеріальні та соціальні права народних учителів, виступав проти реакційних законів щодо розвитку школи – “Регулятивів” 1854р.

МЕТА ВИХОВАННЯ Розвиток у підростаючих поколіннях “самодіяль­нос­­­­­ті для служіння істи­ні, красі і добру”, благородного, твердого характеру “для гуманності, а також діяльної, схильної до самопожертви людської любові”.

ВИМОГИ ДО ВЧИТЕЛЯ Справжній учитель повинен: - передусім володіти своїм предметом, любити дітей і викладання, здійснювати його таким чином, щоб викликати у них прагнення до знань; - бути ентузіастом своєї справи, його уроки повинні бути захоплюючими; - мати сильну волю, бути строгим, вимогливим і справедливим; - мати педагогічний такт, відзначатися високими моральними якостями і громадянською мужністю.

ЗАГАЛЬНІ ОСВІТНЬО-ВИХОВНІ ПРИНЦИПИ

ПРИРОДО- ВІДПОВІДНІСТЬ Слідування за процесом природного розвитку людини, урахування вікових і індивідуальних особ­ли­востей дитини. “Веди викладання природним шляхом, так, щоб воно узгоджувалось із природою людини”. “Керуйся під час викладання природними ступенями розвитку підроста­ю­чої людини”.

КУЛЬТУРОВІДПОВІДНІСТЬ “У процесі виховання необхідно приймати до уваги умови місця і часу - всю сучасну культуру, особливо тієї країни, що є батьківщиною учня.” ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКЕ ВИХОВАННЯ “Німецька педагогіка вимагає спочатку формування людини, потім громадянина і члена нації: спочатку людина, потім німецький громадянин і товариш по професії, а не навпаки”. “Навчання молоді має справу із загальнолюдською, з загальною освітою людини, яка у всьому основному одна й та ж сама на всій землі”.

САМОДІЯЛЬНІСТЬ “Підготувати юнацтво до вільної діяльності і вільного розвитку, виховати і дати ос­ві­ту молодому поколінню згід­но з цією вимогою сучасно­сті - ось завдання усякої школи, яка виховує для життя”. “Все вільне і самобутнє в людині - її мислення, мова, вчинки - є результатом її самодіяльності.” “Примушуй учня працювати руками, язиком і головою!... Він усього повинен досягти сам. Чого він сам не здобуде і не сформує у собі, тим він не стане і того він не буде мати”.